Анастасія Сєркова, практичний психолог, арт-терапевт, тренер-фасилітатор. Працюю у КЗ “Запорізька спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів “Козацький ліцей” Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя

Коли ви чуєте словосполучення “здібний учень” або “обдарована дитина”, які асоціації у вас виникають?

Якщо простежити за цим асоціативним рядком через слова “розвиток”, “успішність”, то рано чи пізно почнуть з’являтись і слова зовсім іншого семантичного навантаження, такі як: “незібраність”, “комплекси”, “стрес” тощо. Рано чи пізно, так чи інакше, згадуючи своїх учнів, з якими ви працюєте з підготовки до олімпіад, конкурсів та МАН (Мала Академія Наук), ви почнете пригадувати і всі ті труднощі, які пов’язані з ними та з процесом підготовки. Тоді з’явиться і слово “ПРОБЛЕМА”.
Не секрет, що всі педагоги хочуть працювати зі здібними учнями. Але чомусь часто замовчується тема проблемності цих дітей та специфіки роботи з ними.

Згідно рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я, обдаровані діти входять до “групи ризику”. А отже ‒ їм необхідні особливе виховання, відповідні індивідуальні навчальні програми, спеціально підготовлені вчителі, спеціалізовані класи та навчальні заклади.

Давайте розбиратись.

Яка мета вчителя, який працює з обдарованою дитиною? Щоб учень взяв участь в інтелектуальних випробуваннях та досяг високих результатів.
Яка ж мотивація педагога? Професійне самоствердження, бонуси до атестації, премія або ж навіть і вимога адміністрації. Чому ми працюємо з цією категорією дітей  ‒ це зрозуміло кожному з нас.

Яка  ж мета підготовки та участі в інтелектуальних змаганнях в учня?
Часто це запитання залишається відкритим. Адже єдиної відповіді тут немає. Кожна дитина в цьому плані індивідуальна. І відповідь буде знаходитись у площині мотивів, цінностей та потреб дитини. Щоб працювати з нею ви маєте її замотивувати, щоб замотивувати – знати її особливості та чим вона живе.

У обдарованих дітей протягом їхнього життя виникає досить багато різноманітних проблем, серед яких можна виділити:

Ворожість до школи.
Навчальна програма для них нудна й нецікава, тому що не відповідає їхнім здібностям. Отже, ймовірні порушення правил поведінки, за які до дітей застосовують “каральні” заходи.

Ігрові інтереси.
Обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їхні однолітки. Як наслідок, діти залишаються наодинці, в ізоляції.

Неконформність.
Вона виявляється у відкиданні стандартних вимог, особливо якщо вони йдуть у розріз з інтересами обдарованої дитини.

Занурення у філософські проблеми.
Замислюються над питаннями життя і смерті, релігійних вірувань і т. п.

Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком.
Часто обдаровані діти надають перевагу спілкуванню зі старшими за віком, їм досить важко стати лідерами.

Ми вже з’ясували, що обдаровані діти досить уразливі. Науковці серед основних причин уразливості називають наступні:

• прагнення до досконалості (перфекціонізм) ‒ не заспокоюються, доки не сягнуть вищого рівня;
• відчуття незадоволеності ‒ дуже критичні до себе та своїх досягнень, низька самооцінка;
• нереалістичні цілі ‒ часто ставлять собі завищені цілі. А коли не в змозі їх досягнути, засмучуються та переживають;
• надчутливість ‒ дуже сприйнятливі до сенсорних стимулів: слова й невербальні сигнали сприймають як неприйняття себе оточуючими. Часто таких дітей уважають гіперактивними, тому що вони постійно реагують на подразники та стимули різного роду;
• потреба в увазі дорослих‒ оскільки діти цікаві, вони часто монополізують увагу дорослих, через що можуть виникати тертя у стосунках з іншими дітьми;
• нетерпимість ‒ обдарованіші діти часто виявляють нетерпимість стосовно інших дітей, які стоять нижче за них за інтелектуальним розвитком.

Враховуючи усі можливі труднощі, виокремлюють наступні типи здібних учнів як категорії групи ризику:

Найкращий учень: усі його люблять, робить те, що йому кажуть і як йому кажуть; любить подобатися.
Бунтівник: сперечається, з ним складно спілкуватися, часто в нього виникає стан емоційно-вольового напруження, коли щось загрожує досягненню його мети.
Підпільник: знає, що за обдарованість не платять, а навпаки вимагають, тому прагне не “вистрибувати”, а бути “як усі”.
Утікач: випадає з ліцейної системи, не може підлаштуватися до вимог ліцею, викладачів, майстрів виробничого навчання.
Двобічний: відстає у навчанні або має вади фізичні; його розглядають як слабкого, не помічають обдарованості.
Цілеспрямований: незалежний, автономний, знає собі ціну, знає, чого хоче. Найкращий тип для розробки індивідуальної програми взаємодії з ним.

У кожного з цих типів свій стиль поведінки, свої потреби, своя система взаємин, свій емоційно-вольовий статус. Ось чому до кожного з них  має бути індивідуальний підхід, як у закладах освіти, так і в сім’ї.

Але яким же він має бути, той підхід?

Щоб зрозуміти краще проблеми, з якими можна зіштовхнутись під час роботи зі здібними учнями різних типів, зрозуміти мотивацію дітей та, найголовніше, що ж може зробити кожен учасник освітнього процесу для покращення цієї взаємодії – я пропоную завантажити і переглянути Додаток, в якому представлена ця інформація у зручному систематизованому форматі.

Розуміючи самих себе та своїх учнів ми зможемо здолати всі перешкоди та труднощі.  Тоді  процес взаємодії та спілкування з обдарованими дітьми буде приносити результати та задоволення всім зацікавленим сторонам!