На жаль, змушена зізнатися, що інфопандемію я відчула і на собі. А наслідки могли бути доволі складними не лише для мене, а і для моєї дитини. Погодьтеся, що жодна дитина ще не відчула себе у безпеці поруч з мамою чи татом, які сидять в соціальних мережах і “блідніють” від прочитаного чи почутого. А найгірше те, що наші діти все чують, бачать і несвідомо абсорбують наш стан як губки.

Ми не можемо тільки наповнюватися цією інформацією… і коли вже хочеться сказати “горшечок, не вари”, ми починаємо все виплескувати назовні: обговорюємо зі своєю карантинною командою – з тими, з ким разом знаходимось у самоізоляції, чи дзвонимо друзям, щоб отримати порцію “підтверджень” чи “спростувань”.

А діти? А їхній психологічний стан?

Мені на допомогу прийшла Марина Фоменко, медичний психолог. (Тренерка Тренінгового центру СУТО – примітка ред..) Одна її фраза повернула мене у реальність, бо на той час я вже була “інфікованоюінфопандемією”. Вона спокійно сказала: “Треба заземлитися”.
Про що це було для мене? Про те, що треба повернутися у життя, прийняти умови змін, і тверезо оцінити всі “за” і “проти”. А головне, уповільнитися.

Як?

Дайте собі спокій – контролюйте свої емоції, а, головне, не виплескуйте на дітей: “Ганно, ти дієш мені на нерви з самого ранку!” Ловіть свої негативні емоції і намагайтеся їх утилізувати через приємні моменти.
Мені 38, і це не зупиняє мене – я можу увімкнути голосно музику та танцювати вдома так, як я це можу. Фізична активність добряче чистить мозок та лікує від нападів паніки.

Коли ви заспокоїлися, прислухалися до себе, зробіть наступний крок – дозвольте собі бути творчими, дозвольте собі створювати. Не вимагайте від себе шедеврів, залиште шедеври митцям, а собі – себе! Генеруйте нові ідеї і не думайте про те, що щось не вийде. Дозвольте собі експериментувати. Дайте собі волю. Все, що зараз відбувається з нами – нове. Ще ніхто не написав правила, бо з нами це – вперше… То давайте напишемо їх для себе!

Ну що ж, здається таким чином ми можемо повернутися до життя та бути у моменті “тут і зараз”, приймаючи умови, що диктує нам сьогодення.

А діти? І тут мене пройняло — дітям також необхідно “заземлитися”

Як? Знайшла для вас декілька варіантів.

“Ти де”-вправа

Разом із дітьми знайдіть відповіді на запитання про вашу найближчу географію.

  • Як правильно називається назва регіону/області/району, в якому ви живете. А як називалася раніше?
  • Хто корінні жителі регіону?
  • А щодо рідної мови? А взагалі, що означає це – “рідна мова”?
  • Чи є якісь особливі святі/важливі/знамениті місця поблизу вас? Які? Чим вони славетні?
  • А річки? Озера? Що є поблизу вашої оселі? Яке є природне джерело води? Воно над чи під землею?
  • А Гори? Де вони? Як називаються? Завжди так називалися?
  • Які рослини ростуть у вашому районі? Дворі? А вони їстівні?

Як тільки цю інформацію зібрано (швидше за все на теренах інтернету), попросіть дитину намалювати чи якось по іншому створити зображення чи інфографіку. І що важливо, повісьте цей витвір/малюнок у такому місці, де ви можете його це бачити щодня!

Читайте разом під час сніданку, робіть невеличкі спонтанні вікторини, грайте в меморі-гру тощо. Це буде перше “заземлення” для ваших дітей, і, чесно кажучи, і для вас!

“Що поруч”-вправа

Якщо ви стовідсотково дотримуєтеся/дотримувалися карантинних обмежень, то швидше за все у вас є невеликий вибір щодо контакту з навколишнім середовищем. Але він вкрай потрібен. Як саме ви будете “подорожувати”, залежить від ваших умов. У моєму випадку – це балкон, а хтось може дозволити собі вийти на вулицю, бо має власний двір, і на жаль є ті, хто зараз спостерігають за світом крізь вікно. У будь-якому разі ми будемо “подорожувати” з дітьми.

Подивіться навколо і посортуйте разом з дітьми побудоване/створене і природне середовище. Що було створено природою, а що людиною. Можете полічити ці об’єкти та порівняти.

  • Як виглядають будинки поруч?
  • Чи є газони? А що треба зробити, щоб газони залишалися зеленими?
  • Чи є дерева? Зробіть припущення стосовно того, скільки років цим деревам.
  • Поговоріть про сусідів. Хто ті люди, що живуть поруч? Чи знаєте ви їхні імена? А чи важливо знати свої сусідів? Чому так? Чому ні?

Зробіть разом із дітьми власний малюнок-мапу вашого двору. Використайте його, щоб віртуально погуляти та записати відео такої віртуальної прогулянки на смартфон. Дайте дитині озвучити це відео. Вона може проговорювати, куди саме вона йде, пересуваючи щось, що символізує її саму – ляльку, фішку, своє фото чи навіть улюбленого єдинорога. Таким чином вона знову “заземлилася”.

 

“Я — є”-вправа

Цю вправу можна розподілити на декілька етапів.

Тож етап перший – “народження”
Розкажіть дитині про її народження. Якщо у вас залишилися речі з того періоду – вагітність і народження – можна додати їх до розповіді. Така собі подорож у часі. Ця вправа може бути досить емоційною, і це – нормально. Не поспішайте, будьте щирими. Маленьким дітям не потрібні довгі пояснення.
Будьте емоційно відвертими, але не оминайте деталі: у який час доби це було? Чи була погода спекотною, холодною, теплою, дощовою?

Хто ще там був? Яким було ваше вбрання? Ви слухали музику? З вами був лікар? Що ви їли? Якщо у вас є “свідки” того часу, було б добре поділитися різним баченням чи деталями.

Етап другий – “родинна історія”
Тут вже обирати вам, бо це може бути дооовга історія. Можна розповісти про попередні покоління, про які ви пам’ятаєте, а ще краще: маєте фотографії в архіві.
А можна розповісти про себе: де ви народилися; як опинилися саме в цій місцевості; яка була ваша перша професія; чому ви працювали там; чим займалися ваші батьки; як ви гралися, коли були маленькими; чи щось всесвітньо/місцево важливе відбувалося під час вашого дитинства і як ви з цим поралися.

Після всіх розповідей і історій про минуле, поміркуйте про теперішнє. Зробіть перелік членів сім’ї та створіть щось на кшталт анкети. Дайте дітям змогу дізнатися про свою родину більше.
Питання можуть бути різноманітними: від улюблених пісень до кількості мов, якими володіють члени сім’ї. А чому б не заповнити графу талантів своєї родини? До прикладу, моя мама прекрасно готує, а я володію п’ятьма мовами.

 

І не забудьте зазирнути у майбутнє – дайте дітям завдання опитати членів родини про їхні мрії та написати свої. Ви і самі дізнаєтесь багато цікавого.

Ну що ж, з поверненням! Сподіваюсь, що ці ідеї стануть вам у нагоді! Бережіть себе і своїх дітей!

 

 

На всі ці ідеї мене надихнула Angela Aguilar – a writer, birth worker, andhealing practitioner. За що я неймовірно вдячна.

У публікації використані фотоматеріали з мережі Інтернет, які є у вільному доступі.

Поділитися цим записом

Татарова Євгенія
Latest posts by Татарова Євгенія (see all)
    #СУТОПАЗЛИ2020 ПЕРША Всеукраїнська конференція про самоосвіту педагогів у Києві!ДЕТАЛІ