Ішов …надцятий день дистанційного навчання через карантин

“Я — мама”пост

Коли твоя дитина розгубилася у вирі домашніх завдань, дедлайнів, проектів, різних шляхів комунікації із вчителями з різних предметів… а головне – має опанувати навичку тайм-менеджменту.

Як допомогти?

Ось як ми все долаємо з Максом (12 років).

Складаємо табличку із завданнями + хронологія завдань.
Вказуємо дати дедлайнів. І це – найпростіше. І це – лише початок. Намагаємося додати в таблицю канали комунікації: якщо роботу надіслати на електронну пошту – вказати пошту вчителя, роботу надіслати в Гугл класрум – вказуємо, на Вайбер – вказуємо номер телефону чи групу.

Аналізуємо обсяг завдань.
Деякі завдання мають терміни аж на другу половину місяця. Але обсяг завдань доволі великий, тому розподіляємо завдання на частини, кожну частину додаємо до інших дедлайнів. Їмо “слона” частинками.

Їм (дітям) лячно на це дивитися!
Коли таблицю було зроблено, Макс просто вибухнув від всього, що побачив. Йому здалося, що це “не гуманно” – цитую сина. Мали розмову про прокрастинацію і про причини того, чому так буває, що люди відкладають виконання на потім, про невміння розставити пріоритети, про важливість цілей, про хвилювання, що завдання можуть здаватися складними, і що шлях здолає той, хто йде. Подіяло. Вже легше сприймалася таблиця із завданнями.

==> Завантажити Взірець таблички від Євгенії Татарової

Запропонувала пограти в “передбачення”. Тобто Макс дивиться на вправу і передбачає, скільки часу він витратить на її виконання. Потім виконує та вимірює реальний час. Не співпало. Зрозумів, що треба закладати більше часу, тому що думав, що буде швидше. Продовжує експерименти з “передбаченнями”.

Поки експериментував, зробив 5 вправ! А я спокійно попрацювала! ☺

Зараз думаю про заохочення, бо у всього мають бути наслідки. В цьому випадку – позитивні. Це буде наша з Максом наступна тема для обговорення. Бо моє бачення “приємного” не завжди співпадає з підлітковим світосприйняттям. Тобто, пішли в онлайн музей чи давай разом наріжемо вінегрет не працює.☺

Як ви допомагаєте своїм дітям? Які заохочення? Пишіть у коментарях.