Вірусні програми, якими заражають батьки дітей

Частина 3 (завершення)

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і  педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 

“Вірусні програми, якими заражають батьки дітей” Частина 1
Читайте тут ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-1/

“Вірусні програми, якими заражають батьки дітей” Частина 2
Читайте тут ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-2/

Під впливом величезної кількості інформації, що надходить із усіх боків, дитина розгублюється, у неї виникає боротьба, раз у раз у неї виникають протиріччя, що тягнуть її урізнобіч, у результаті чого вона втрачає власну цілісність і єдність.

Що ж робити? Як нам поводитися, щоб позбавити дитину “вірусів”? 

Напевно, насамперед позбутися нав’язування дитині своїх авторитарних догм і почати просто любити свою дитину.

Підіб’ємо підсумок наших міркувань про те, як це робити, порадами Януша Корчака, у якого звичне поняття “любов до дітей” наповнюється новим змістом.

1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або таким, як ти прагнеш бути. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
4. Не стався до її проблем легковажно. Життя дане кожному під його силу, й будь впевнений: воно важке для неї не менше, ніж для тебе, а можливо, й більше, – оскільки в неї немає досвіду.
5.  Не принижуй.
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них, адже сам Господь відвідує батьків у їхніх дітях.
7.  Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
8. Дитина – це не тиран, який заволодів всім твоїм життям, і не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Бог дав тобі на зберігання й розвиток у неї творчого вогню. Пам’ятай, що в батьків росте не “наша”, “своя” дитина, а душа, яка дана на зберігання.
9.  Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не прагнув би, щоб робили власній. 
10. Люби свою дитину будь-якою – не талановитою, безталанною, дорослою. Спілкуючись із нею, радій, бо дитина – це свято, яке поки з тобою.