Вірусні програми, якими заражають батьки дітей

Частина 1

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і  педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 

Усе, що досягнуте дресируванням, натиском, насильством, – неміцно, неправильно й ненадійно.
Януш Корчак

Кращий спосіб зробити дітей гарними — це зробити їх щасливими.
Оскар Уайльд

“Я – правий, а вони – ні”, – одна з основ нашого ставлення до людей, світу. Ви пробували визнати себе неправим?.. Навіть сильній людині це складно зробити. Слабкій – це взагалі не під силу. А якщо привселюдно викрити в неправоті – літературні герої з-за цього стріляються прямо на очах!

Ось, в основному, і вся наша мораль. Добро – те, що подобається ОСОБИСТО НАМ. Зло – те, що НАС САМИХ не влаштовує. Ми народжуємо дітей, цілком ігноруючи спроби, якого б то не було головного мозку, втрутитися в цей процес. А потім усе життя складаємо для них гарні докази, принципи й вимоги, використовуємо “прописні істини” – аби тільки жити не заважали!

Ми починаємо вірити, що маля повинно спати тоді, коли МИ цього прагнемо (немає картини приємнішої, ніж спляча дитина!). Вважаємо, що вона не повинна плакати і взагалі подавати голос (принадність – її й не чутно!). Впевнені, що вона повинна їсти те й стільки, скільки НАМ потрібно (чудо – який апетит!). А пізніше – думати так само, як ми (увесь у мене!). І робити тільки те, що ми скажемо, і бажано з незмінним вдячним ентузіазмом (слухняна і поважна – зразкова дитина!). Ми живемо, як самі того прагнемо – за двох: і за себе, і за дитину.

Наші ЛЮБОВ і ТУРБОТА – у більшій частині наші ж страхи, занепокоєння, нав’язливі переконання й спроби бути гарними батьками. Вони мають украй мало спільного з нормальним, вільним і щасливим життям, і майже нічого з бажаннями й планами самих дітей.

Саме тому за двадцять років дорослішання багато хто з нас розгубив багато чого людського: відкритість світу, інтерес до життя, довіру, товариськість, володіння цим світом, здатність навчатися, бажання вчитися, здатність дивуватися й радіти.

І ось на Землю приходить чоловічок, живий, відкритий, чистий, стоїть на вершині дитинства. Ой, як же не пощастило йому. Чому? Адже рядом – ми: суспільство, батьки переповнені різними стереотипами, міфами, прописними істинами, якими, як вірусами, заражаємо дітей.

Розглянемо їх детальніше.

Перший вірус: “Не живи”

Як він виникає? Мати може крикнути в розпачі маленькій дитині щось на кштальт: ”Краще ти б не народилася!”, ”Через тебе в мене життя наперекосяк!”, ”Очі б мої на тебе не дивилися!”, ”Щоб ти скрізь землю провалився”, ”Мені не потрібний такий поганий хлопчик!”.

Навіть якщо це не вимовляється, це постійно повідомляється дитині мімікою, настроєм, жестами, позою й іншими способами. Такі послання дитині рівносильне наказу: ”Не живи!”

Як це проявляється в дорослому житті? У людини виникає почуття власної непотрібності, розчарування в собі, апатії й бажання ризикувати життям або навіть померти.

Другий вірус: “Не будь собою!”

Як він виникає? Коли батьки прагли хлопчика, а народилася дівчинка (або навпаки), то батьки можуть, наприклад, заохочувати в дівчинці хлопчачу поведінку, і вона буде пишається тим, що все життя сама виконує складну роботу, не довіряючи турботу про себе нікому. Цей вірус також з’являється і тоді, коли дитину порівнюють із іншим: ”Ось Маша відмінниця, а в тебе одні трійки”.

Як це проявляється в дорослому житті? Відчуття провини, розчарування в собі, почуття власної незначності, бажання постійно отримувати схвалення й одночасне самозасудження, відсутність життєвої енергії, відсутність бажань.

Третій вірус: “Не будь дитиною!”

Як він виникає? Якщо батьки самі себе почувають дітьми, живуть у світі власних почуттів і емоцій, тому часто попадають у конфліктні ситуації, закохуються, часто змінюють роботу, не несучи відповідальності за свої вчинки, то вони своєю поведінкою якби говорять: ”Тут є місце для одного маляти, й це маля – я”. На словах це звучить так: ”Ти вже великий, щоб …”, ”Не будь дитиною!”, ”Ти що маленький!”.

Як це проявляється в дорослому житті? Недовіра, бажання проконтролювати інших, зайва відповідальність, невміння розслабитися, напруга, страх втрати.

Четвертий вірус “Не рости!”

Як він виникає? Батьки вважають, що коли їх дитина виросте, то вони стануть старими й нікому непотрібними, тому будь-яка активність із боку дитини сприймається як загроза сенсу їхнього життя. Улюблені фрази таких батьків: ”Ти ще маленький!”, ”Ось коли виростеш!”, ”Це тільки для дорослих!”.

Як це проявляється в дорослому житті? Безвідповідальність, нездатність ухвалювати рішення, непевність, вина за свої рішення, страх невідомості, страх втрати близьких.

Про ще вісім вірусів читайте у наступній частині ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-2/

Кравчук Андрій
Latest posts by Кравчук Андрій (see all)

    Поділитися цим записом

    СУТО Прогресивна Рада Освітян - Перша онлайн-асоціація для освітян УкраїниРЕЄСТРАЦІЯ