Інна Курило, сертифікована консультантка-казкотерапевт, жіноча тренерка та письменниця, авторка серії дидактичних книжечок-казочок для дітей “Пригоди Кексика і його друзів”, книжки-розмальовки терапевтичних історій для дітей “Малюємо казку”, авторка соціально-психологічного роману “Аромат гіркого апельсина, або історія однієї леді”. Учасниця проекту на каналі СТБ “Супербабуся”.
Тренерка Тренінгового центру СУТО.
“Дорогі мої читачі. Пропоную вам казку для боротьби зі страхом. Пам’ятайте, що казки лікують як дітей, так і дорослих” Інна Курило
Казка про Пострах Моторошний
У глибині темного,чорного лісу жив був маленький страх на ім’я Пострах Моторошний. Він був дуже дивним страхом, бо сам себе боявся.
Трісне гілка в лісі, або раптово скрипне стовбур дерева – він одразу втягує голову в плечі й підстрибує. Затріпотить крилами птах – він негайно ховається в кущах. Пробіжить поряд опалим листям мишка – він одразу плаче.
Але мав Пострах відповідальну роботу: щоночі ходити в місто та лякати людей. Поки він добирався до міста, то від страху тремтів, як лист осики, й весь покривався липким холодним потом. Він лякав інших, щоби вони не лякали його. Але не міг знати Пострах, що інші зовсім його не боялись.
Одного вечора липкий страх причепився до хлопчика Артема. Раніше Артем нічого не боявся, але якось йому наснився сон, що він один у холодному, великому та темному будинку. Хлопцеві здалося, що він бачить у кутку кімнати якогось загадкового гнома, який уважно спостерігає за ним і тяжко й натужно дихає. А ще у цей час кімнатою гуляли чудернацькі тіні. Злякався хлопець не на жарт, і у нього всередині раптом оселився страх.
З цього часу хлопець почав боятися відповідати біля дошки, гратися з друзями і взагалі став невпевненим та роздратованим. Товариші помітили, що з Артемом відбувається щось недобре, і вирішили йому допомогти. Порадили уві сні зустрітися із цим гномом та поговорити, але для цього потрібно перестати боятися хоча б на якийсь час.
Друзі запропонували Артему піти надвір та пограти у футбол. Цей вечір для хлопця пройшов чудово! Його футбольна команда навіть перемогла команду старших хлопців із сусіднього двору. Окрилений успіхом, щасливий та рішучий повернувся Артем додому. Він був готовий до серйозної розмови зі своїм страхом.
Уві сні хлопець раптово почав відчувати невпевненість та боязнь. І раптом побачив перед собою того самого загадкового гнома, як у перший раз.
– Доброї ночі, – привітався хлопець. – Доброї, – здригнувся та злякано відповів Пострах Моторошний, і сів на землю. Ноги відмовлялися його тримати. – Що тобі потрібно від мене? – насупивши брови твердо і впевнено запитав Артем. – Я виконую свою роботу. Лякаю людей, – тремтячим голосом відповів Пострах. – Для чого? Невже не краще дружити та разом бавитися? Скільки цікавого та гарного є у світі. – Ні. Я боюсь, а отже, і ви маєте мене боятись, – продовжував страх. – А я не боюсь, – твердим голосом відповів хлопець. – Неправда. Я відчуваю, як сильно і швидко б’ється твоє серце і як пітніють твої долоні та тремтять руки. Я закину тебе в казкову країну суцільного Мороку, й ти більше ніколи не будеш сміливим.
За хвилину Артем опинився в героїчній казці-епосі. У ній панували войовничі й патріотичні настрої. А все через те, що героїчні корінні мешканці казкової країни Мальва вели війну з одвічним ворогом. Чужакам-зАйдам дуже хотілося панувати в їхній сонячній та дружній країні.
Роздумувати хлопцю було ніколи: потрібно було рішуче братися за ратну справу. Зібравши всю лють на навіженого ворога, він вирішив допомогти мешканцям, адже без перемоги над Чужаками-зайдами, він не міг повернутися додому.
Артем бився відважно й самовіддано! І врешті-решт вороги панічно накивали п’ятами. Хлопець так захопився своєю справою, що страх за ним не встигав, важко біг, натужно дихав, хекав, кашляв і просив зачекати…
В Артема “відкрилося друге дихання”, а його страх просто кудись зник. Мешканці Мальви здобули перемогу, бо правда була на їхньому боці!
Після важкого, тривалого, але переможного бою, усі мешканці країни Мальва святкували перемогу. На великій, яскраво-зеленій, осяяній променями сонця галявині зібралися героїчні захисники країни. Артем поводився невимушено і про свій страх зовсім забув. А коли згадав, то немало здивувався:
– Ого, а де ж мій страх, де Пострах, який закинув мене сюди?
І тут усі побачили, як у бік лісу, втікаючи, повзе невдоволений, скручений хробак.
– Дивись-но, Артеме, он твій страх втікає. Вітаємо тебе! Сьогодні ти знову став таким самим, як усі ми – веселим, відкритим, а головне – сміливим. Ворог боїться рішучих та сміливих людей!
Окрилений успіхом хлопець повернувся додому.
З того часу Артем докорінно змінився. Він більше не думав про Страх. Тепер Пострах Моторошний сам його боявся, він утік до свого темного, чорного лісу зализувати рани.
Наше життя прекрасне й не потрібно його підпорядковувати страхам!
Прачова Віта, вчителька української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури.. Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”. Менеджерка у Тренінговий центр СУТО. Авторка проєкту у ФБ #українськоюзалюбки
1 березня 2022 року. Шостий день війни. Шостий день Україна боронить свої землі від загарбницьких і підступних нападів російської федерації.
“Будь-яка психіка вже втомлюється. Батькам складно усвідомити, як пояснити страшні речі дітям. Дитяча психіка вкрай вразлива. …беріть аркуш паперу і нехай дитина малює свій страх. Обговорюйте, що намальвано. Потім знищіть цей страх-аркуш – викиньте у сміття, розірвіть, спаліть, закресліть тощо.” – радить дитячий і підлітковий психолог Луїза Цвєткова. (Ще більше порад на нашій Фейсбук-сторінці)
Віта Прачова саме у цю мить пише авторську казку “Котики”. Ми публікуємо її без ілюстрацій. Читайте вашим дітям і онукам, читайте разом з ними і … малюйте! Надсилайте фото ваших малюнків до казки “Котики” на адресу tc.cyto@gmail.com . Саме вони стануть унікальними ілюстраціями до цієї казки.
Котики
Казка. Частина 1
На межі
Був ясний сонячний день. Дружня родина котиків йшла вулицею та насолоджувалась теплом, що подарував кінець лютого. Мама та тато котиків-малечі тримали за руки своїх кошенят. Кошенят було двоє: хлопчик Святослав та дівчинка Софія. Святослав був старшим, тому сестричка його завжди слухалась та дуже поважала, бо він ніколи не плакав.
На завтра було купа запланованих справ. А сьогодні ввечері святкова вечеря, бо у їхньої родини свято – вісім років тому вона народилася (родина, якщо що). Батьки саме тоді побралися. І тепер виховують двох гарненьких діток.
Вночі кошенята прокинулись від жахливих звуків. Щось навколо бахкало та було видно сполохи у вікні. До спальні влетіла мама, яка миттєво обняла обох діток і почала заспокоювати, бо кошенята спросоня дуже налякалися і плакали… навіть старший братик плакав, який ніколи не плакав, хоча колінки розбивав досить часто.
На вулиці голосно вила сирена – кошенята таку чули, коли вулицями проїжджала швидка або пожежна на виклик – тоді машини поспішали. Зараз вона лунала так голосно, що аж вуха закладало.
Вони швидко одяглися та вибігли з квартири. Поки бігли сходами батьки по черзі щось казали про укриття та підвал, але малеча не розуміла. Було страшно. Уже не плакали.
З часом кошенята трішки заспокоїлись і, зморені, заснули. Їм снилось? Можливо, їм щось снилось. Вони не пам’ятали, коли прокинулись.
Так почався не тільки новий день, але й інше життя.
Кошенята почули нове слово: “Війна!”. Вони уже чули його, коли батьки розмовляли, але не звертали на нього уваги. Дорослі багато незрозумілих слів кажуть.
А тепер кошенята знають, що війна – це страшно. Що те, що бахкало, то бомби. А ще бомби літають.
Прачова Віта, вчителька української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, І кваліфікаційна категорія. Випустила три класи. Учні останнього випуску склали ЗНО з результатами: 3-тє місце – рейтинг міста Кривий Ріг, 295-те – рейтинг України. Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури.. Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”. Менеджерка у Тренінговий центр СУТО. Авторка проєкту у ФБ #українськоюзалюбки
– Я не люблю теорію. Я її не розумію. Мені сумно, коли чую теорію, – неодноразово чую я від учнів.
Чи розуміють учні на цьому етапі, що це не найскладніше, що може бути в опануванні будь-чого.
Коли уже пояснила теорію, використовуючи усі можливі уміння та навички психології та педагогіки, – отримую відповідь на питання: “Чи зрозуміло?” – “Так, зрозуміло!” І у цей момент я вірю, бо чула, як коментувалися приклади. Але це ж перший крок у вивченні нового.
Наступний крок: опрацювання на певних прикладах. Приклади потрібно добирати ретельно, поступово збільшуючи навантаження та розширюючи вживання поняття. Тут знову чую, що складно, що це неможливо зрозуміти. Але веду учня вперед попри всі його заперечення, підбадьорюючи та кожного разу помічаючи навіть найдрібніший успіх – створюю ситуацію успіху. Учень розслабляється та починає вірити у себе.
Та, коли ми переходимо до вивчення наступної теми, то після вивченої теорії уже не так оптимістично звучить фраза: “Так, зрозуміло!”, бо вже сумнівається, а як спрацює, коли перейдемо до практики.
І тут учня очікує ще одне велике здивування: і це – не найскладніший етап.
Бо коли треба зібрати докупи усі знання, наприклад, з синтаксису: просто розставити розділові знаки у реченні, то знову ми входимо у ступор та маємо ті самі слова, що це важко та неможливо. Ми йдемо по колу у спіралі, яка розширюється догори, і постійно вдосконалюємося. Знову вправи, знову зневіра, знову підтримка.
Але навіть не це є найскладнішим, бо найскладніше – це усі знання з усіх розділів, наприклад мови, потім застосувати на практиці. У нас, мовників, це – диктант текстовий, переказ, створення тексту або тест ЗНО. Бо саме тут треба увімкнути всі свої вміння, навички, швидкість реакції, логіку, щоб написати грамотно. До речі, досі вважаю, що найскладнішим видом роботи у школі є диктант текстовий, бо там не тільки треба усе згадати з усіх тем, якісно застосувати, але й швидко відреагувати, щоб не пропустити нічого, зрозуміти зміст, що дуже важливо, – бо часу там обмаль під час диктанту, хоча потім є можливість перевірити, але чи вміють учні її використати з користю?
Саме кропітка праця з багатьма вправляннями може відточити уміння та навички, відпрацювати компетенції, дасть змогу стати компетентним у тій чи іншій галузі, науці, професії. За таким принципом працює будь-яке навчання будь-чому.
Хто стане успішним у майбутньому?
Той, хто зможе наполегливо пройти усі кола спіралі, відточуючи навички на кожному етапі. Ми повинні зрозуміти, що рівень теорії є важливий, але не найголовніший, що тільки уміння вчасно відреагувати на виклик, який підкидає нам життя, – є мета, до якої прагнемо.
Знову приклад з вивчення мови, бо саме цей предмет мені близький. Ви уже не учень. Доросла людина. Вам треба щось прокоментувати або щось написати (зараз я про письмове мовлення, але й з усним те саме) – найчастіше ви це можете не зробити, бо соромитесь, бо колись вам вказали на ваші помилки, і це був не ваш вчитель, а стороння людина (наприклад, хтось із ФБ або Інстаграма). Це не означає, що ви колись погано вчились. Ви могли просто якісно засвоїти теорію, але залишилися унизу спіралі, бо не відпрацювали на практиці: тому не умієте грамотно висловити думку, затиснені цим усвідомленням, нічого не пишете, а відтак і не можете повністю себе реалізувати.
Висновок напрошується сам:
Дорослі, допоможіть дітям усвідомити: що важливо практикуватися, і треба практикуватися багато. І самі не зупиняйтеся на досягнутому, удосконалюйтеся постійно, щоб реалізуватися на повну.
Але цей процес двобічний. Інший бік – це викладач (учитель, тренер, тьютор), що може провести, знайти матеріал, пояснити, надихнути, підштовхнути, навчити вчитися, сприяти самостійності. Як повинні бути відточені компетенції у викладача, щоб зрозуміти, що необхідно саме цьому учню у цю саме мить навчання, а що буде працювати на майбутній розвиток, яке саме слово підбадьорить, а яка дія зашкодить (ми ж усі різні – і підходи будуть різні)?
Бачити перспективу та не боятися – ці найголовніші компетенції повинні бути розвинуті у професіонала, який зможе провести по усіх колах навчання та підняти на висоту компетентності.
Невдовзі вступають у силу нові правила ведення бізнесу, що стосується використанння РРО (реєстраторів розрахункових операцій), простими словами – касових апаратів, у веденні комерційної діяльності.
З 1 січня 2022 року касові апарати (РРО) повинні обов’язково використовуватися підприємцями 2 та 3 груп, які приймають готівкові розрахунки, незалежно від суми доходу. Якщо розрахунки здійснюються лише у безготівковій формі, то встановлювати касовий апарат не потрібно.
За послуги з інших видів освіти (КВЕД 85.59) ви здійснюєте розрахунки у безготівковій формі. Перекази коштів на звичайну банківську картку з 1 січня 2022 року будуть неможливі.
Як відбуватиметься оплата?
Перший спосіб (як правило, у наших листах чи на сторінках реєстрації — це кнопка на оплату) через сервіс онлайн-платежів WayForPay. Цей спосіб вам вже знайомий. І він залишається без змін.
Другий спосіб перерахунок коштів за реквізитами на розрахунковий рахунок (IBAN). Як здійснити?
Зайдіть на сторінку Приват24. Щоб оплатити послугу за реквізитами, перейдіть у “Сервіси”.
У спадному спискові відкрийте “Перекази” та знайдіть вкладку “За реквізитами”.
Відкриється вікно, у якому створіть новий платіж. Вам треба знайти рахунок Т.Ухіної, ФОП. Для цього вам необхідна інформація:
Одержувач: ФОП УХІНА ТЕТЯНА БОРИСІВНА
ЄДРПОУ: 2460401900
Рахунок IBAN : UA443052990000026008003302669
Банк: АТ КБ “ПРИВАТБАНК”
МФО банку – 305299
Призначення платежу: За послуги з інших видів освіти
Я внесла у рядок тільки номер ЄДРПОУ: 2460401900, за цим мені відкрилось вікно на ім’я Т.Ухіна. Натиснувши це вікно, перейшла у бланк для оплат.
Примітка: Далі пояснює Віта Прачова
Моє прізвище та ім’я було вбито автоматично. Призначення я корегувала, залишивши прізвище та ім’я: За послуги з інших видів освіти Прачова Віта Анатоліївна. Вписала відповідну суму. Вибрала картку, з якої буду платити. Натисла “Далі”.
Потім підтвердила “Додати в кошик”.
Дочекалась проведення платежу (кілька секунд).
Дочекалася підтвердження, що платіж успішний.
Зверніть увагу! Коли у призначенні платежу ви впишете ваші прізвище та ім’я, то нам буде легше зрозуміти від кого платіж.
Обов’язково! Потім зробіть фото або скрін чека про оплату, надішліть його на e-mail tc.cyto@gmail.com
У листі також вкажіть прізвище, ім’я та по батькові платника + Ваш номер телефону + Назву вебінару (або заходу, за який оплатили).
Ми розуміємо! У різних банках оплата через розрахунковий рахунок може відрізнятися, саме тому у статтю вписали усі реквізити, щоб ви могли знайти усе необхідне.
Скопіюйте та збережіть реквізити:
Одержувач: ФОП УХІНА ТЕТЯНА БОРИСІВНА ЄДРПОУ: 2460401900 Рахунок IBAN : UA443052990000026008003302669 Банк: АТ КБ “ПРИВАТБАНК”
МФО банку – 305299 Призначення платежу: За послуги з інших видів освіти
Якщо у вас залишилися запитання, пишіть! Ми радо вам відповімо і пояснимо незрозумілі моменти!
14 жовтня: “день хлопчиків” чи свято Захисників і Захисниць?
Лекція-презентація про наболіле, методичні матеріали
Сеньовська Надія Кандидатка педагогічних наук, доцента кафедри педагогіки та менеджменту освіти Тернопільського національного педагогічного університету імені В. Гнатюка, письменниця. У науковому доробку – монографія “Професійна саморегуляція: проблеми і шляхи розвитку”, тези, статті, методичні рекомендації. Заміжня, разом із чоловіком Олександром, ветераном російсько-української війни, виховують доньку Радиславу та сина Світозара. Радниця Першої в Україні онлайн-асоціації СУТО Прогресивна Рада Освітян.
У цій публікації: Методична розробка лекції-презентації для учнів середніх та старших класів. На матеріалі особистого досвіду сім’ї авторки (Олександр Сеньовський – інвалід російсько-української війни). Використані фото з домашнього архіву авторки.
“Я не буду розповідати вам загальновідомих фактів. Не буду навіть аналізувати. Значно краще це зроблять вчителі історії. Я просто дружина воїна, інваліда війни. Просто подруга і знайома волонтерів, військових і добровольців. Просто жінка, яка ніколи більше не зможе стояти осторонь. Особливо коли йдеться про наших Захисників та Захисниць. Матеріали про мою сім’ю та моє місто. Сподіваюся, комусь стане у пригоді.”
План 1. “Воїни світла”. Як усе починалося. 2. “Кримнаш”. Історії Ельвіри та Олега. 3. Війна. Волонтери й добровольці. 4. Жіноче питання – чому не “день хлопчиків”. 5. Війна та мистецтво. До чого ми були причетні.
Авторські матеріали можете завантажити за покликаннями:
Сфера наукових інтересів 1) професійна саморегуляція педагога у різних аспектах та проявах (студента, вчителя-практика, керівника закладу загальної середньої освіти); 2) гендерні аспекти освіти; 3) створення недискримінаційного освітнього середовища; 4) особливості співпраці викладача зі студентами покоління Z; 5) комплекси та кризи вчителів і студентів, пов᾿язані із фаховою діяльністю; 6) актуальні проблеми професійної освіти. Авторка різножанрових книг “Акацієвий рай” (2013), “Поради роз(за)губленим” (2015), “Філософія від дітей до дорослих” (2015), “Оптимістичні подорожі довоєнною Україною” (2016), “Педагогіка без цензури” (2016), “Селфі” (2017), “Віршики для Радусі” (2017), “Прокляття Лади” (2017), “Війна і те, що після” (2018) Захоплення: – Когнітивна лінгвістика (магістерська робота на тему «Дихотомія серце-розум в сучасній українській мові»); – Рух історичної реконструкції середньовіччя (була членом клубу «Срібний вовк», м. Львів); – Подорожі – Колекціонування керамічних котів із різних міст.
