Казка про Байрактар. Частина 1. Інна Курило

Казка про Байрактар. Частина 1. Інна Курило

Інна Курило, сертифікована консультантка-казкотерапевт, жіноча тренерка та письменниця, авторка серії дидактичних книжечок-казочок для дітей “Пригоди Кексика і його друзів”, книжки-розмальовки терапевтичних історій для дітей “Малюємо казку”, авторка соціально-психологічного роману “Аромат гіркого апельсина, або історія однієї леді”. Учасниця проекту на каналі СТБ “Супербабуся”.
Тренерка Тренінгового центру СУТО.

Казка про Байрактар

Частина перша

У сучасній дружній сім’ї квадрокоптерів народився Квадрик: дуже симпатичний, маленький літальний апарат. Він був білого кольору з яскравою червоною спинкою, мав мініатюрну вбудовану камеру й чотири гарненькі блискучі пропелери.

Дав йому Бог-конструктор і новітні двигуни, і посадкове шасі, й електронне регулювання швидкості. І ще багато чого необхідного для щасливого і спокійного життя. Жив наш герой із мамою, татом і старшою сестрою Квадротерою у великому гаражі серед інших різноманітних літальних апаратів.

Кожного ранку, коли мама й тато малюків вилітали на роботу, наш герой разом із сестрою йшли до школи. Вона була в кутку гаража, поблизу великого вікна. Вчителі, дорослі та досвідчені дрони, навчали маленьких Квадриків літати, маневрувати, користуватися камерою та транслювати відео.

Як тільки братик із сестричкою засвоювали найпростіші конструкції, їх доповнювали сучасною електронікою та розширювали функції. Маленькі квадрокоптери вчилися далі. Не просто було нашим малюкам у навчанні. Бувало, що й падали, потім ремонтувалися та знову літали.

З часом малюки навчилися добре літати, самостійно управляти та керувати своїми функціями. Прийшов час нашим діткам обирати професії. Сестра Квадрика дуже хотіла побачити світ. Квадротера попросила поставити їй потужні камери і вбудувати відеосистему. Вона навчилася робити чудові панорамні фотознімки та знімати й фільмувати відео з висоти пташиного польоту.

З часом Квадротера стала серйозною помічницею професійного фотографа-мандрівника.

Настав час і Квадрику обирати, ким йому стати.

Частина друга => https://suto-tc.com/bajraktar-2-inna-kurylo/

Котики (казка). Частина 6 “Прапорець-оберіг” В. Прачова

Котики (казка). Частина 6 “Прапорець-оберіг” В. Прачова

Прачова Віта, вчителька української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, 
Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури..
Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджерка у Тренінговий центр СУТО. Авторка проєкту у ФБ #українськоюзалюбки

Частина 1 “На межі” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-1/
Частина 2 “Повітряна тривога” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-2/
Частина 3 “Усе буде Перемога” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-3/
Частина 4 “Літак у повітрі” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-4/
Частина 5 “В укритті” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-5/

Читайте вашим дітям і онукам, читайте разом з ними і … малюйте! Надсилайте фото ваших малюнків до казки “Котики” на адресу tc.cyto@gmail.com . Саме вони стануть унікальними ілюстраціями до цієї казки.

Котики

Казка. Частина 6

Прапорець-оберіг

Тато вперше, після того як записався у тероборону, прийшов додому. На його обличчі сяяла посмішка. Діти кинулись йому назустріч, а він із задоволенням підняв їх своїми лапами уверх. Вони довго розціловували одне одного, поки мама швидко готувала поїсти.

Малята посідали разом із татом на кухні. Поки той їв, вони засипали його питаннями.

– А що ти робив увесь час там, у тер…р…обороні? – ледь вимовила Софійка, щаслива від того що слово їй піддалося.

Тато засміявся та відповів:

– Ой, багато справ. У мене ж своя машина, тому багато чого зміг привезти, щоб облаштувати наш блокпост.

– О, нове слово, – здивовано сказала Софііка, розуміючи, що знову треба буде навчитися його вимовляти, щоб не відставати від братика.

– Так, це не складно. Це спеціальне місце, де захисники міста мають змогу укритися від ворога, як ви укриваєтесь в укритті, тільки не під землею і без даху.

– Нічого не зрозуміла! – захоплено сказала Софійка, чим розмішила батьків.

– Головне треба зрозуміти, що я там захищений.

– А що ви там будете робити?

– Ми там будемо охороняти, стежити за порядком, перевіряти, щоб ніхто не їздив зайвий раз, оборонятися від ворогів, якщо вони близько підійдуть до нашого міста.

– Тату, тобі страшно? – спитав Святик.

– Ні, любий, – відповів той, – я ж повинен захистити усіх своїх рідних: тебе, маму та Софійку, а ще бабусю та дідуся. Тому мені немає коли думати про страх.

– А як ти захистиш бабусю та дідуся, якщо вони мешкають не у нашому місті? – здивувався Святик.

– Я, звісно, далеко від них. Я допомагаю захистити наше місто і його мешканців, а хтось захищає село, у якому мешкають бабуся та дідусь – так усі захисники захищають увесь народ відразу.

Тато їв, а малеча з любов’ю дивилася на нього. Він був у військовому однострої, який йому дуже пасував. Від нього пахло вулицею та чимось таким, що раніше кошенята ще не відчували, але поки не розуміли, що то таке.

А коли тато пішов знову, то мама запропонувала зробити щось для тата на блокпост. Вирішили, що можна намалювати щось та зробити прапорець.

– Так у нас же є куплений маленький прапорець, – зауважив Святослав.

– То ж не ми зробили. А ми зробимо своїми лапками і вкладемо усю любов – і тоді малюнки та прапорець будуть оберігати нашого тата.

Так і вчинили. Діти сіли малювати. А мама шукала тканину тих кольорів, що були на їхньому державному прапорі. Потім вони разом вирізали та зшивали маленький власний прапорець-оберіг.

 

Малювали Саша Новосад разом з мамою (м. Луцьк)

Наступного разу, коли приїхав тато, то був втішений, що його рідні так про нього турбуються. Малюнки він обережно склав та поклав у кишеню разом із прапорцем. Уже пізніше він надіслав фото, де майорів маленький прапорець на блокпосту, оберігаючи усіх воїнів.

Продовження читайте тут ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-7/

Казка про Пострах Моторошний. І. Курило

Казка про Пострах Моторошний. І. Курило

Інна Курило, сертифікована консультантка-казкотерапевт, жіноча тренерка та письменниця, авторка серії дидактичних книжечок-казочок для дітей “Пригоди Кексика і його друзів”, книжки-розмальовки терапевтичних історій для дітей “Малюємо казку”, авторка соціально-психологічного роману “Аромат гіркого апельсина, або історія однієї леді”. Учасниця проекту на каналі СТБ “Супербабуся”.
Тренерка Тренінгового центру СУТО.

“Дорогі мої читачі. Пропоную вам казку для боротьби зі страхом.
Пам’ятайте, що казки лікують як дітей, так і дорослих” Інна Курило

Казка про Пострах Моторошний

У глибині темного,чорного лісу жив був маленький страх на ім’я Пострах Моторошний. Він був дуже дивним страхом, бо сам себе боявся.

Трісне гілка в лісі, або раптово скрипне стовбур дерева – він одразу втягує голову в плечі й підстрибує. Затріпотить крилами птах – він негайно ховається в кущах. Пробіжить поряд опалим листям мишка – він одразу плаче.

Але мав Пострах відповідальну роботу: щоночі ходити в місто та лякати людей. Поки він добирався до міста, то від страху тремтів, як лист осики, й весь покривався липким холодним потом. Він лякав інших, щоби вони не лякали його. Але не міг знати Пострах, що інші зовсім його не боялись.

Одного вечора липкий страх причепився до хлопчика Артема. Раніше Артем нічого не боявся, але якось йому наснився сон, що він один у холодному, великому та темному будинку. Хлопцеві здалося, що він бачить у кутку кімнати якогось загадкового гнома, який уважно спостерігає за ним і тяжко й натужно дихає. А ще у цей час кімнатою гуляли чудернацькі тіні. Злякався хлопець не на жарт, і у нього всередині раптом оселився страх.

З цього часу хлопець почав боятися відповідати біля дошки, гратися з друзями і взагалі став невпевненим та роздратованим. Товариші помітили, що з Артемом відбувається щось недобре, і вирішили йому допомогти. Порадили уві сні зустрітися із цим гномом та поговорити, але для цього потрібно перестати боятися хоча б на якийсь час.

Друзі запропонували Артему піти надвір та пограти у футбол. Цей вечір для хлопця пройшов чудово! Його футбольна команда навіть перемогла команду старших хлопців із сусіднього двору. Окрилений успіхом, щасливий та рішучий повернувся Артем додому. Він був готовий до серйозної розмови зі своїм страхом.

Уві сні хлопець раптово почав відчувати невпевненість та боязнь. І раптом побачив перед собою того самого загадкового гнома, як у перший раз.

– Доброї ночі,  – привітався хлопець.
– Доброї, – здригнувся та злякано відповів Пострах Моторошний, і сів на землю. Ноги відмовлялися його тримати.
– Що тобі потрібно від мене? – насупивши брови твердо і впевнено запитав Артем.
– Я виконую свою роботу. Лякаю людей, – тремтячим голосом відповів Пострах.
– Для чого? Невже не краще дружити та разом бавитися? Скільки цікавого та гарного є у світі.
– Ні. Я боюсь, а отже, і ви маєте мене боятись, – продовжував страх.
– А я не боюсь, – твердим голосом відповів хлопець.
– Неправда. Я відчуваю, як сильно і швидко б’ється твоє серце і як пітніють твої долоні та тремтять руки. Я закину тебе в казкову країну суцільного Мороку, й ти більше ніколи не будеш сміливим.

За хвилину Артем опинився в героїчній казці-епосі. У ній панували войовничі й патріотичні настрої. А все через те, що героїчні корінні мешканці казкової країни Мальва вели війну з одвічним ворогом. Чужакам-зАйдам дуже хотілося панувати в їхній сонячній та дружній країні.

Роздумувати хлопцю було ніколи: потрібно було рішуче братися за ратну справу. Зібравши всю лють на навіженого ворога, він вирішив допомогти мешканцям, адже без перемоги над Чужаками-зайдами, він не міг повернутися додому.

Артем бився відважно й самовіддано! І врешті-решт вороги панічно накивали п’ятами. Хлопець так захопився своєю справою, що страх за ним не встигав, важко біг, натужно дихав, хекав, кашляв і просив зачекати…

В Артема “відкрилося друге дихання”, а його страх просто кудись зник. Мешканці Мальви здобули перемогу, бо правда була на їхньому боці!

Після важкого, тривалого, але переможного бою, усі мешканці країни Мальва святкували перемогу. На великій, яскраво-зеленій, осяяній променями сонця галявині зібралися героїчні захисники країни. Артем поводився невимушено і про свій страх зовсім забув. А коли згадав, то немало здивувався:

– Ого, а  де ж мій страх, де Пострах, який закинув мене сюди?

І тут усі побачили, як у бік лісу, втікаючи, повзе невдоволений, скручений хробак.

– Дивись-но, Артеме, он твій страх втікає. Вітаємо тебе! Сьогодні ти знову став таким самим, як усі ми – веселим, відкритим, а головне – сміливим. Ворог боїться рішучих та сміливих людей!

Окрилений успіхом хлопець повернувся додому.

З того часу Артем докорінно змінився. Він більше не думав про Страх. Тепер Пострах Моторошний сам його боявся, він утік до свого темного, чорного лісу зализувати рани.

 

Наше життя прекрасне й не потрібно його підпорядковувати страхам!
Майбутнє неодмінно буде щасливим!
Котики (казка). Частина 3 “Усе буде Перемога” В. Прачова

Котики (казка). Частина 3 “Усе буде Перемога” В. Прачова

Прачова Віта, вчителька української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, 
Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури..
Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджерка у Тренінговий центр СУТО. Авторка проєкту у ФБ #українськоюзалюбки

Частина 1 “На межі” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-1/
Частина 2 “Повітряна тривога”https://suto-tc.com/kotyky-kazka-2/

Читайте вашим дітям і онукам, читайте разом з ними і … малюйте! Надсилайте фото ваших малюнків до казки “Котики” на адресу tc.cyto@gmail.com . Саме вони стануть унікальними ілюстраціями до цієї казки.

Котики

Казка. Частина 3

Усе буде Перемога!

Коли котики прийшли додому, то тато швидко зібрався та пішов на роботу – був же ж ранок. Мама зайнялася клопотами на кухні, бо кошенята були дуже голодні. В укритті батьки годували їх печивом та сиром, вони пили гарячий чай із термоса та просто воду з пляшки. Але ж минув час, і треба було снідати.

Уже сидячи за столом, Святик спитав:
– Мамо, а що буде далі? – хлопчику було вже сім років і він ходив до школи. Цього ранку він до школи не пішов.
– Далі… – тихо відповіла мама. – Далі буде Перемога.
– А що таке перемога?
– Це коли ворог буде знищений. Ворог не буде нас бомбити. Небо буде тихе та мирне. Не буде лунати сирена. І ми знову будемо веселитися.
– А коли буде перемога?
– Цього не знає ніхто.
– А хто переможе?
– Звісно, ми.
– А як ми переможемо?
– У нас є спеціальні бійці – тигри та леви. Вони багато вчилися та практикувалися нас усіх захищати. Зараз саме вони роблять усе, щоб бомби не долетіли до нас, щоб ворог не наближався ні дорогою, ні повітрям, ні водою.
– Так вони швидко із цим упораються! – вигукнув котик Святослав.
– Розумієш, Святику. Наші бійці дуже сильні та витривалі, але їх менше, ніж ворогів. І вони скрізь одночасно не завжди встигнуть. Але я точно знаю, що для них треба лише час, щоб перемогти.
– Мамо, я пишаюся нашими тиграми та левами!
– Так, ними варто пишатися, бо вони зроблять усе, щоб захистити нас усіх від ворога. Тому ми їх називаємо захисниками.

У цей час у двері ввійшов тато.
– А чому ти вдома? – відразу посипалися запитання від малечі. Та й дружина глянула сумними очима. Вона вже зрозуміла, чому її чоловік прийшов додому.
– Бо я записався у тероборону.
– Тер-р-р-… що? – запитала здивована Софійка.
– Це таке місце, де збираються усі, хто не служить у армії, та хто хоче захищати рідне місто або селище від ворога, –відповів тато.
– О, так ти у нас тепер будеш тигром чи левом? – голосно вигукнув Святик.
– Можливо, коли попрактикуюсь, то – так! А зараз я – дорослий кіт, який хоче допомогти своєму народові захищати родину від усілякої напасті. І не варто так хвилюватися, – тепер він дивився на дружину, яка була на обличчі біла як крейда. – Перемога буде наша!

Святик іще довго розповідав Софійці, що таке перемога та тероборона. Вони вивчили нові слова, і від них було дуже тепло десь там у середині. Мама сказала, що то вони так пишаються власною державою та нашими захисниками. А Святик вирішив, що коли виросте, то стане або левом, або тигром.

Продовження читайте тут ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-4/

Казка про українського Ангела-Привида. І. Курило

Казка про українського Ангела-Привида. І. Курило

Інна Курило, сертифікована консультантка-казкотерапевт, жіноча тренерка та письменниця, авторка серії дидактичних книжечок-казочок для дітей “Пригоди Кексика і його друзів”, книжки-розмальовки терапевтичних історій для дітей “Малюємо казку”, авторка соціально-психологічного роману “Аромат гіркого апельсина, або історія однієї леді”. Учасниця проекту на каналі СТБ “Супербабуся”.
Тренерка Тренінгового центру СУТО.

“Дорогі мої читачі. Пропоную вам казку для діток з новітньої історії України.
Для боротьби зі зневірою та невпевненістю” Інна Курило

Казка про українського Ангела-Привида

Ця історія почалася давним-давно. Теплого весняного дня, коли білим яскравим цвітом цвіла вишня, народився хлопчик, якому судилося велике майбутнє. Народився він міцним, голосистим, з мужніми і виразними рисами обличчя. Хлопчина напрочуд міцно утримував у своїх ручках усе, що йому попадалось.

Одразу було зрозуміло, що в майбутньому наш герой стане великим воїном і захисником своєї Батьківщини. Хлопчик ріс сміливим, вольовим та міцним, як дуб. Щодня він тренував свою силу й дух. Особливо захоплювався хлопчина усілякими моделями літаків та ракет, їхніми яскравими фюзеляжами і блискучими ілюмінаторами, довгими вигнутими крилами та гарними шасі. Наш герой читав багато книжок про асів авіації й наполегливо осягав таємниці льотної грамоти. Не все й не одразу вдавалося, але, долаючи невдачі, він крок за кроком прямував до вершин своєї майстерності.

У той час, як вишня зацвіла білим цвітом у 23-й раз, він став найсильнішим воїном-пілотом у своїй країні. Адже довго працював над собою, вчився, читав книжки й розробляв свою тактику. Тепер він був готовий боронити Батьківщину від підступного зАйди.

Настав складний час. Неначе сарана, налетіли на його Батьківщину з усіх боків її одвічні вороги з Московських боліт. Країна зустрілася з навалою темного підлого вороння, якого боявся увесь світ і які вважалися сильнішими за неї. Прийшов час нашого героя стати на оборону та охорону своєї Батьківщини.

Але, як інколи буває, у перший свій виліт наш герой програв бій… Повернувся додому хоч і переможеним, але живим та неушкодженим. Страшна зневіра раптом охопила його. Він засумнівався у своїх силах і сказав собі: “Тепер я не найсильніший воїн”. Довго думав наш герой над своїм першим боєм і вирішив: “Я не можу відмовитися від битв, це – моє життя. Я повернуся. Тепер я готовий до всіх труднощів і ударів, які може піднести мені доля. Це – мій досвід”.

Наш герой став іншим, хитрішим, розумнішим та виваженішим. Тепер уже він не просто йшов у бій. Перед кожною своєю битвою проводив ретельну підготовку, прорахував кожен свій крок, уважно вивчав територію майбутнього бою й намагався передбачити, які стратегії може застосувати його супротивник та які слабкі місця він має.

Літав наш герой тепер то дуже низько, то дуже високо, то нападав шулікою згори від сонця на голову ворогу, то цілився знизу, мітячи в незахищений живіт літака. Люди дали йому прізвище Привид. Наш герой почав впевнено перемагати, але в його полум’янім серці оселилося незнайоме досі почуття. Це почуття тримало його в постійній напрузі та, навіть, після переможного бою не давало розслабитися.

Привид постійно думав про те, що ще зробити такого, що допоможе йому перемогти підступного та зверхнього ворога. Хоча він і виявився сильнішим за свого супротивника, з кожним днем юнак відчував, що сили його покидають.

Одного разу, після чергової битви, він заснув спокійним і легким сном, якого так давно в нього не було. Уві сні Привид побачив себе маленьким, у дитинстві, під час чергового тренування, і згадав слова свого мудрого наставника: “Запам’ятай: твоя сила всередині тебе! Досвід поразки дає тобі мудрість та знання, щоби рухатися вперед і не повторювати своїх помилок. У моменти випробувань кожна душа знімає маску і стає провідником або світлої, або темної енергії. Тільки ти вирішуєш, на чиєму ти боці!”

Автор малюнка Юрій Журавель https://www.facebook.com/Zhuravelll

Прокинувшись, Привид відчув неймовірну силу та міць крил у себе за спиною. Він став провідником світла та Ангелом для своєї Батьківщини –України. Ангелом та її Охоронцем. Ніяка темна та зла енергія зАйди вже не заважала йому відчувати себе найсильнішим пілотом – асом в цілому світі. Його крила боронили цілу країну та надали їй сили та віру у Перемогу.

“І падали додолу з ревом та гуркотом зухвалі пілоти-вороги. Довго кіптіла чорним, як смола, димом їхня техніка. Горів, як папір, охоплений вогнем фюзеляж. Ангел з посмішкою віддалявся до місця свого базування і відпочинку, щоби набратися сил та знову бити лукавого ворога” – такі легенди складали вдячні Українці про свого Ангела-Привида.