Ішов …надцятий день дистанційного навчання через карантин
“Я — мама”пост
Коли твоя дитина розгубилася у вирі домашніх завдань, дедлайнів, проектів, різних шляхів комунікації із вчителями з різних предметів… а головне – має опанувати навичку тайм-менеджменту.
Як допомогти?
Ось як ми все долаємо з Максом (12 років).
Складаємо табличку із завданнями + хронологія завдань. Вказуємо дати дедлайнів. І це – найпростіше. І це – лише початок. Намагаємося додати в таблицю канали комунікації: якщо роботу надіслати на електронну пошту – вказати пошту вчителя, роботу надіслати в Гугл класрум – вказуємо, на Вайбер – вказуємо номер телефону чи групу.
Аналізуємо обсяг завдань. Деякі завдання мають терміни аж на другу половину місяця. Але обсяг завдань доволі великий, тому розподіляємо завдання на частини, кожну частину додаємо до інших дедлайнів. Їмо “слона” частинками.
Їм (дітям) лячно на це дивитися! Коли таблицю було зроблено, Макс просто вибухнув від всього, що побачив. Йому здалося, що це “не гуманно” – цитую сина. Мали розмову про прокрастинацію і про причини того, чому так буває, що люди відкладають виконання на потім, про невміння розставити пріоритети, про важливість цілей, про хвилювання, що завдання можуть здаватися складними, і що шлях здолає той, хто йде. Подіяло. Вже легше сприймалася таблиця із завданнями.
Запропонувала пограти в “передбачення”.Тобто Макс дивиться на вправу і передбачає, скільки часу він витратить на її виконання. Потім виконує та вимірює реальний час. Не співпало. Зрозумів, що треба закладати більше часу, тому що думав, що буде швидше. Продовжує експерименти з “передбаченнями”.
Поки експериментував, зробив 5 вправ! А я спокійно попрацювала! ☺
Зараз думаю про заохочення, бо у всього мають бути наслідки. В цьому випадку – позитивні. Це буде наша з Максом наступна тема для обговорення. Бо моє бачення “приємного” не завжди співпадає з підлітковим світосприйняттям. Тобто, пішли в онлайн музей чи давай разом наріжемо вінегрет не працює.☺
Як ви допомагаєте своїм дітям? Які заохочення? Пишіть у коментарях.
Усе, що нас оточує, впливає на якість сприйняття інформації
Усе, з чим взаємодіє дитина, сприяє її когнітивному, емоційному та фізичному розвиткові. Тому створення освітнього простору і свідоме керування ним активує процеси, які допомагають дитині не лише запам’ятовувати та розуміти нову інформацію, а і переходити до рівня вищих когнітивних навичок.
Якщо подивитися на освітній простір крізь призму таксономії Бенжаміна Блума, яка подає ієрархічні ступені когнітивних навичок, то можна створити простір, який активізує розвиток таких навичок як запам’ятовування, розуміння, застосування, аналіз, оцінювання та створення.
Складники освітнього простору варто добирати, компонувати та розташовувати з певною метою
До прикладу, якщо це демонстраційний стенд у форматі виставки дитячих робіт, то він надає дитині змогу не тільки побачити свою роботу в контексті «я можу», а і проаналізувати складники своєї роботи і робіт інших дітей, відзначити переваги і недоліки, обґрунтувати їх і зробити висновки для створення наступних власних робіт. Тому, створюючи фізичний простір, вихователь має бути проактивним та приділяти увагу не лише естетичності, зручності, безпеці та відповідності віковим особливостям дитини. Він має забезпечувати розвиток критичного та креативного мислення.
Педагогічна діяльність і освітній простір створюють ефект синергії, мотивуючи дітей до подальшого розвитку. Освітній простір відіграє потужну роль у створенні внутрішньої мотивації для розвитку автономності дитини. Він спонукає її до досліджень, відкриттів та самостійних створень. Освітній простір має враховувати канали сприйняття дитини, забезпечувати різні види діяльності для візуалів, аудіалів та кінестетиків. Впроваджуючи на практиці світовий досвід з використання теорії множинного інтелекту Говарда Гарднера, педагоги матимуть змогу створити освітній простір, який буде розвивати всі типи інтелекту.
Освітній простір має сприяти соціально-емоційному розвитку дитини: надавати змогу моделювати поведінку в суспільстві; формувати навички взаємодії в парах, підгрупах, групах (міжособистісний інтелект за Г. Гарднером); усвідомлювати свої відчуття та потреби (внутрішньо особистісний інтелект за Г. Гарднером) і вміти свідомо задовольняти їх у відповідних осередках.
Висновок. Процес створення освітнього простору та ефективне керування ним має бути цілеспрямованим та враховувати результати психологічних досліджень і практичний світовий освітній досвід.
