Інна Курило, сертифікована консультантка-казкотерапевт, жіноча тренерка та письменниця, авторка серії дидактичних книжечок-казочок для дітей “Пригоди Кексика і його друзів”, книжки-розмальовки терапевтичних історій для дітей “Малюємо казку”, авторка соціально-психологічного роману “Аромат гіркого апельсина, або історія однієї леді”. Учасниця проекту на каналі СТБ “Супербабуся”.
Тренерка Тренінгового центру СУТО.
“Дорогі мої читачі. Пропоную вам казку для боротьби зі страхом.
Пам’ятайте, що казки лікують як дітей, так і дорослих” Інна Курило
Казка про Пострах Моторошний
У глибині темного,чорного лісу жив був маленький страх на ім’я Пострах Моторошний. Він був дуже дивним страхом, бо сам себе боявся.
Трісне гілка в лісі, або раптово скрипне стовбур дерева – він одразу втягує голову в плечі й підстрибує. Затріпотить крилами птах – він негайно ховається в кущах. Пробіжить поряд опалим листям мишка – він одразу плаче.
Але мав Пострах відповідальну роботу: щоночі ходити в місто та лякати людей. Поки він добирався до міста, то від страху тремтів, як лист осики, й весь покривався липким холодним потом. Він лякав інших, щоби вони не лякали його. Але не міг знати Пострах, що інші зовсім його не боялись.
Одного вечора липкий страх причепився до хлопчика Артема. Раніше Артем нічого не боявся, але якось йому наснився сон, що він один у холодному, великому та темному будинку. Хлопцеві здалося, що він бачить у кутку кімнати якогось загадкового гнома, який уважно спостерігає за ним і тяжко й натужно дихає. А ще у цей час кімнатою гуляли чудернацькі тіні. Злякався хлопець не на жарт, і у нього всередині раптом оселився страх.
З цього часу хлопець почав боятися відповідати біля дошки, гратися з друзями і взагалі став невпевненим та роздратованим. Товариші помітили, що з Артемом відбувається щось недобре, і вирішили йому допомогти. Порадили уві сні зустрітися із цим гномом та поговорити, але для цього потрібно перестати боятися хоча б на якийсь час.
Друзі запропонували Артему піти надвір та пограти у футбол. Цей вечір для хлопця пройшов чудово! Його футбольна команда навіть перемогла команду старших хлопців із сусіднього двору. Окрилений успіхом, щасливий та рішучий повернувся Артем додому. Він був готовий до серйозної розмови зі своїм страхом.
Уві сні хлопець раптово почав відчувати невпевненість та боязнь. І раптом побачив перед собою того самого загадкового гнома, як у перший раз.
– Доброї ночі, – привітався хлопець.
– Доброї, – здригнувся та злякано відповів Пострах Моторошний, і сів на землю. Ноги відмовлялися його тримати.
– Що тобі потрібно від мене? – насупивши брови твердо і впевнено запитав Артем.
– Я виконую свою роботу. Лякаю людей, – тремтячим голосом відповів Пострах.
– Для чого? Невже не краще дружити та разом бавитися? Скільки цікавого та гарного є у світі.
– Ні. Я боюсь, а отже, і ви маєте мене боятись, – продовжував страх.
– А я не боюсь, – твердим голосом відповів хлопець.
– Неправда. Я відчуваю, як сильно і швидко б’ється твоє серце і як пітніють твої долоні та тремтять руки. Я закину тебе в казкову країну суцільного Мороку, й ти більше ніколи не будеш сміливим.
За хвилину Артем опинився в героїчній казці-епосі. У ній панували войовничі й патріотичні настрої. А все через те, що героїчні корінні мешканці казкової країни Мальва вели війну з одвічним ворогом. Чужакам-зАйдам дуже хотілося панувати в їхній сонячній та дружній країні.
Роздумувати хлопцю було ніколи: потрібно було рішуче братися за ратну справу. Зібравши всю лють на навіженого ворога, він вирішив допомогти мешканцям, адже без перемоги над Чужаками-зайдами, він не міг повернутися додому.
Артем бився відважно й самовіддано! І врешті-решт вороги панічно накивали п’ятами. Хлопець так захопився своєю справою, що страх за ним не встигав, важко біг, натужно дихав, хекав, кашляв і просив зачекати…
В Артема “відкрилося друге дихання”, а його страх просто кудись зник. Мешканці Мальви здобули перемогу, бо правда була на їхньому боці!
Після важкого, тривалого, але переможного бою, усі мешканці країни Мальва святкували перемогу. На великій, яскраво-зеленій, осяяній променями сонця галявині зібралися героїчні захисники країни. Артем поводився невимушено і про свій страх зовсім забув. А коли згадав, то немало здивувався:
– Ого, а де ж мій страх, де Пострах, який закинув мене сюди?
І тут усі побачили, як у бік лісу, втікаючи, повзе невдоволений, скручений хробак.
– Дивись-но, Артеме, он твій страх втікає. Вітаємо тебе! Сьогодні ти знову став таким самим, як усі ми – веселим, відкритим, а головне – сміливим. Ворог боїться рішучих та сміливих людей!
Окрилений успіхом хлопець повернувся додому.
З того часу Артем докорінно змінився. Він більше не думав про Страх. Тепер Пострах Моторошний сам його боявся, він утік до свого темного, чорного лісу зализувати рани.