Усе, з чим взаємодіє дитина, сприяє її когнітивному, емоційному та фізичному розвиткові. Тому створення освітнього простору і свідоме керування ним активує процеси, які допомагають дитині не лише запам’ятовувати та розуміти нову інформацію, а і переходити до рівня вищих когнітивних навичок.
Якщо подивитися на освітній простір крізь призму таксономії Бенжаміна Блума, яка подає ієрархічні ступені когнітивних навичок, то можна створити простір, який активізує розвиток таких навичок як запам’ятовування, розуміння, застосування, аналіз, оцінювання та створення.
Складники освітнього простору варто добирати, компонувати та розташовувати з певною метою
Педагогічна діяльність і освітній простір створюють ефект синергії, мотивуючи дітей до подальшого розвитку. Освітній простір відіграє потужну роль у створенні внутрішньої мотивації для розвитку автономності дитини. Він спонукає її до досліджень, відкриттів та самостійних створень.
Освітній простір має сприяти соціально-емоційному розвитку дитини: надавати змогу моделювати поведінку в суспільстві; формувати навички взаємодії в парах, підгрупах, групах (міжособистісний інтелект за Г. Гарднером); усвідомлювати свої відчуття та потреби (внутрішньо особистісний інтелект за Г. Гарднером) і вміти свідомо задовольняти їх у відповідних осередках.
Висновок. Процес створення освітнього простору та ефективне керування ним має бути цілеспрямованим та враховувати результати психологічних досліджень і практичний світовий освітній досвід.