Прачова Віта, вчителька української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу,
Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури..
Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджерка у Тренінговий центр СУТО. Авторка проєкту у ФБ #українськоюзалюбки
Частина 1 “На межі” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-1/
Частина 2 “Повітряна тривога” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-2/
Частина 3 “Усе буде Перемога” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-3/
Частина 4 “Літак у повітрі” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-4/
Частина 5 “В укритті” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-5/
Частина 6 “Прапорець-оберіг” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-6/
Частина 7 “Волонтери” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-7/
Котики
Казка для дорослих. Частина 8
Спокій, і тільки спокій…
Бабуся Віра була професійним психологом у службі з надзвичайних ситуацій. Вона працювала у багатьох гарячих точках, але ніколи не хотіла, щоб її родина потрапила у епіцентр війни.
– Доню, мені не подобається, як ти виглядаєш. Розумію, що ти майже не спала. Саме тому я приїхала до вас, щоб тобі допомогти.
– Так, складні були дні та ночі. У голові не вкладається: як так можна! А що робити? – з розпачем відповіла донька Любов.
– Жертовність – це добре, і достатньо часто необхідна, але у певних межах. Я знаю, що таке материнство і як матері хочеться захистити своїх кошенят, але ж… Чи буде краще малюкам, якщо їхня матір просто впаде від виснаження? Пам’ятаєш, як завжди казали стюардеси на борту літака: спочатку одягаємо маску собі. Тобто щоб урятувати малечу чи допомогти їй, треба спочатку допомогти собі. А малюки – наше майбутнє. Тому рятуємо себе, заради майбутнього. Зараз – негайно спати! Поки немає сигналу тривоги.
– Та не знаю, чи засну, – схиливши голову набік, ледь прошепотіла киця.
– Заснеш, а ми тобі не будемо заважати. Ти ж знаєш, що діти відновлюють сили швидше, ніж ми.
Бабуся вмостилася разом з онуками на канапі. Усі вони разом закутались у велику ковдру та почали читати книжку про історію їхньої країни. Тим часом киця Люба спала. Вона і незчулася, як заснула: тільки доторкнулась до подушки. Їй не снились сни. Здається, вона навіть не переверталася на інший бік. Бо як лягла, так і прокинулась у тому самому положенні – усе тіло затекло, але вона відчула, що сил додалось.
У квартирі було тихо. Коли Люба вийшла у вітальню, то побачила, що на канапі, пригорнувшись до бабусі, тихо сопіли кошенята. Бабуся також спала. “Це добре, їм теж треба відпочити. Головне, що не було сигнала тривоги”, – подумала вона. Зазирнула у додаток – тривожних повідомлень не було. “Як чудово, коли усе спокійно. Головне – цінувати спокій. Розуміти, що найцінніше у нашому житті – це життя ближнього”. З цими думками вона пішла готувати вечерю. Тепер треба було нагодувати аж шістьох своїх найдорожчих котів.
Коли усі прокинулись і бабуся приєдналась до доньки на кухні, то розмову було продовжено:
– Зараз ти мені подобаєшся більше. Тепер будемо спати по черзі, якщо малі не будуть хотіти спати. Треба подумати, як дітей виводити погуляти на вулицю – головне, щоб було безпечно.
– Так, я про це вже міркувала: хоча б біля будинка погуляти. А вони суперові – бо жодного разу ще не поскаржились і не влаштували істерику.
– То тому, що ти їх правильно виховувала. Вони у тебе розуміють, що добре, а що – ні…
***
На плиті докипав борщ. Котики обожнювали цю страву, у ній була гармонія смаку та кольору. А наскільки неперевершеним був посмак – ти не відчував важкості, навіть якщо тобі здавалось, що переїв. Борщ же – це розмаїття овочів. А як додати сметанки та свіжеспечених пампухів з часничком, аж слинки побігли – так?
– А ще не зле навчитися знімати тривожність. Бо зараз негативної та страшної інформації дуже багато. Слухай уважно! Перша вправа: великим пальцем лапки натискаєш на подушечки кожного з пальців – поки не відчуєш, що заспокоїлась.
– Ой, мамо, невже так можна заспокоїтися?
– Так, ця вправа дає імпульси, які пригнічують активність амигдали (мигдалеподібного тіла) – це мозковий центр, що відповідає за тривожність. От зроби зараз. Саме час.
Киця пройшлася великим пальцем усіма чотирма подушечками фаланг – і навіть посміхнулась. Вона не знала, чи зменшилась тривожність (вона не сумнівалася – мамі вона довіряла), але настрій піднявся.
– О, ми і з малятами можемо це робити! – вигукнула вона.
– Звичайно, будемо робити, коли тебе трішки до тями приведемо.
Після вечері бабуся показала ще одну вправу.
– Коли ми знаходимося у стресовому стані, то наше тіло затиснене. У крові накопичується багато стресових гормонів. Наша вегетативна система вмикається, щоб їх перепрацювати, залучаючи при цьому і м’язи. Саме тому, коли ми у стресі, у нас щось починає боліти – та ж сама спина. Або щось затискається, наприклад, шия. Потім можемо відчувати розбитість у всьому тілі та втому. Що треба робити? Напруж м’язи та протримай цей стан якомога довше (скільки витримаєш), а потім різко розслаб усе тіло. За інерцією м’язи розслабляються ще більше. Зараз, коли ти у помірній тривозі, то два-три рази на день варто цю вправу повторювати, щоб убеспечити себе від заціпеніння. А якщо сильний стрес, то доцільно виконувати відразу. Хоча, якщо ти будеш це виконувати постійно, то у відповідальний момент тобі просто захочеться скинути м’язову напругу – і ти зробиш це автоматично.
– Добре, мамо, я зроблю.
Мама Люба пішла до себе у спальню. Там вона виконала цю вправу, і відчула, як її м’язи стали не такими напруженими і з’явилася певна легкість у всьому тілі.
***
“Справді, треба собою займатися, тоді у мене будуть сили та спокій, а саме вони зможуть допомогти мені у будь-якій серйозній ситуації. Війна – це жах, і його треба вміти пережити. Може статися будь-що і будь з ким, але ми повинні вистояти у цій битві, навіть якщо не боремося зі зброєю у руках.
Ми повинні бути тилом, затишним тилом, для своїх рідних, які зараз або боронять нашу землю, або допомагають її боронити”.
Продовження читайте тут ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-9/