Прачова Віта, вчителька української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, 
Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури..
Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджерка у Тренінговий центр СУТО. Авторка проєкту у ФБ #українськоюзалюбки

Частина 1 “На межі” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-1/
Частина 2 “Повітряна тривога” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-2/
Частина 3 “Усе буде Перемога” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-3/
Частина 4 “Літак у повітрі” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-4/
Частина 5 “В укритті” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-5/

Читайте вашим дітям і онукам, читайте разом з ними і … малюйте! Надсилайте фото ваших малюнків до казки “Котики” на адресу tc.cyto@gmail.com . Саме вони стануть унікальними ілюстраціями до цієї казки.

Котики

Казка. Частина 6

Прапорець-оберіг

Тато вперше, після того як записався у тероборону, прийшов додому. На його обличчі сяяла посмішка. Діти кинулись йому назустріч, а він із задоволенням підняв їх своїми лапами уверх. Вони довго розціловували одне одного, поки мама швидко готувала поїсти.

Малята посідали разом із татом на кухні. Поки той їв, вони засипали його питаннями.

– А що ти робив увесь час там, у тер…р…обороні? – ледь вимовила Софійка, щаслива від того що слово їй піддалося.

Тато засміявся та відповів:

– Ой, багато справ. У мене ж своя машина, тому багато чого зміг привезти, щоб облаштувати наш блокпост.

– О, нове слово, – здивовано сказала Софііка, розуміючи, що знову треба буде навчитися його вимовляти, щоб не відставати від братика.

– Так, це не складно. Це спеціальне місце, де захисники міста мають змогу укритися від ворога, як ви укриваєтесь в укритті, тільки не під землею і без даху.

– Нічого не зрозуміла! – захоплено сказала Софійка, чим розмішила батьків.

– Головне треба зрозуміти, що я там захищений.

– А що ви там будете робити?

– Ми там будемо охороняти, стежити за порядком, перевіряти, щоб ніхто не їздив зайвий раз, оборонятися від ворогів, якщо вони близько підійдуть до нашого міста.

– Тату, тобі страшно? – спитав Святик.

– Ні, любий, – відповів той, – я ж повинен захистити усіх своїх рідних: тебе, маму та Софійку, а ще бабусю та дідуся. Тому мені немає коли думати про страх.

– А як ти захистиш бабусю та дідуся, якщо вони мешкають не у нашому місті? – здивувався Святик.

– Я, звісно, далеко від них. Я допомагаю захистити наше місто і його мешканців, а хтось захищає село, у якому мешкають бабуся та дідусь – так усі захисники захищають увесь народ відразу.

Тато їв, а малеча з любов’ю дивилася на нього. Він був у військовому однострої, який йому дуже пасував. Від нього пахло вулицею та чимось таким, що раніше кошенята ще не відчували, але поки не розуміли, що то таке.

А коли тато пішов знову, то мама запропонувала зробити щось для тата на блокпост. Вирішили, що можна намалювати щось та зробити прапорець.

– Так у нас же є куплений маленький прапорець, – зауважив Святослав.

– То ж не ми зробили. А ми зробимо своїми лапками і вкладемо усю любов – і тоді малюнки та прапорець будуть оберігати нашого тата.

Так і вчинили. Діти сіли малювати. А мама шукала тканину тих кольорів, що були на їхньому державному прапорі. Потім вони разом вирізали та зшивали маленький власний прапорець-оберіг.

 

Наступного разу, коли приїхав тато, то був втішений, що його рідні так про нього турбуються. Малюнки він обережно склав та поклав у кишеню разом із прапорцем. Уже пізніше він надіслав фото, де майорів маленький прапорець на блокпосту, оберігаючи усіх воїнів.

Продовження читайте тут ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-7/