Прачова Віта, вчителька української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, 
Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури..
Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджерка у Тренінговий центр СУТО. Авторка проєкту у ФБ #українськоюзалюбки

1 березня 2022 року. Шостий день війни. Шостий день Україна боронить свої землі від загарбницьких і підступних нападів російської федерації. 

“Будь-яка психіка вже втомлюється. Батькам складно усвідомити, як пояснити страшні речі дітям. Дитяча психіка вкрай вразлива. …беріть аркуш паперу і нехай дитина малює свій страх. Обговорюйте, що намальвано. Потім знищіть цей страх-аркуш – викиньте у сміття, розірвіть, спаліть, закресліть тощо.” – радить дитячий і підлітковий психолог Луїза Цвєткова. (Ще більше порад на нашій Фейсбук-сторінці)

Віта Прачова саме у цю мить пише авторську казку “Котики”. Ми публікуємо її без ілюстрацій. Читайте вашим дітям і онукам, читайте разом з ними і … малюйте! Надсилайте фото ваших малюнків до казки “Котики” на адресу tc.cyto@gmail.com . Саме вони стануть унікальними ілюстраціями до цієї казки.

Котики

Казка. Частина 1

На межі

Був ясний сонячний день. Дружня родина котиків йшла вулицею та насолоджувалась теплом, що подарував кінець лютого. Мама та тато котиків-малечі тримали за руки своїх кошенят. Кошенят було двоє: хлопчик Святослав та дівчинка Софія. Святослав був старшим, тому сестричка його завжди слухалась та дуже поважала, бо він ніколи не плакав.

На завтра було купа запланованих справ. А сьогодні ввечері святкова вечеря, бо у їхньої родини свято – вісім років тому вона народилася (родина, якщо що). Батьки саме тоді побралися. І тепер виховують двох гарненьких діток.

Вночі кошенята прокинулись від жахливих звуків. Щось навколо бахкало та було видно сполохи у вікні. До спальні влетіла мама, яка миттєво обняла обох діток і почала заспокоювати, бо кошенята спросоня дуже налякалися і плакали… навіть старший братик плакав, який ніколи не плакав, хоча колінки розбивав досить часто.

На вулиці голосно вила сирена – кошенята таку чули, коли вулицями проїжджала швидка або пожежна на виклик – тоді машини поспішали. Зараз вона лунала так голосно, що аж вуха закладало.

Вони швидко одяглися та вибігли з квартири. Поки бігли сходами батьки по черзі щось казали про укриття та підвал, але малеча не розуміла. Було страшно. Уже не плакали.

З часом кошенята трішки заспокоїлись і, зморені, заснули. Їм снилось? Можливо, їм щось снилось. Вони не пам’ятали, коли прокинулись.

Так почався не тільки новий день, але й інше життя.

Кошенята почули нове слово: “Війна!”. Вони уже чули його, коли батьки розмовляли, але не звертали на нього уваги. Дорослі багато незрозумілих слів кажуть.

А тепер кошенята знають, що війна – це страшно. Що те, що бахкало, то бомби. А ще бомби літають.

Кошенята тихо спали…

Продовження читайте тут ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-2/