Анастасія Сєркова, практичний психолог, арт-терапевт, тренер-фасилітатор. Працюю у КЗ “Запорізька спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів “Козацький ліцей” Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя

Вчитель, блогер і стендап,
або
Дайте учням емоцію

Дітям не цікавий урок… Вони нічого не хочуть… Їм нічого не потрібно…

Чи часто ви чуєте такі фрази від колег чи батьків учнів? А можливо, що і самі так думаєте, розгублено намагаючись зрозуміти, чому урок не викликає зацікавленості та мотивації до пізнання у ваших учнів.

І предмет важливий. І матеріал доступний. І вам не байдуже. То в чому, власне, може бути проблема?

А проблема в тому, що ми втрачаємо авторитет в учнів. У нас (педагогів, наставників, вихователів, батьків) з’явилося багато конкурентів у боротьбі за увагу юнацької аудиторії.  Доки ми намагаємося щось донести дітям — їхня увага повністю прикута до тих, хто філігранно уміє володіти аудиторією. Поговоріть з дитиною. Хто та що її надихають?

Ці наші конкуренти — прості люди, які мають доступ до соціальних мереж, а таким чином ‒ до широкої аудиторії. Це — блогери, артисти гумористичного жанру стендап, користувачі соціальних мереж, які розвивають власний бренд. У всіх цих людей є одна мета — привернути увагу якомога більшої кількості глядачів і підписників заради визнання/грошей/лайків/переглядів. Мета спільна, а от способи і засоби впливу ‒ різні.

То чому дитина не слухає учителя та батьків, проте якийсь незнайомець її мотивує та надихає?
Чому дитина сприймає поради блогерів, цитує їх, використовуючи цитати, лексику, жарти та починає вважати це своєю власною думкою?
Просто ці люди вміють привертати увагу широкого загалу. Вони вивчають уподобання аудиторії. Вони працюють на аудиторію. Вони зацікавлені в аудиторії.

Доки ми розмірковуємо, ми поступово втрачаємо нашу аудиторію. Наших учнів. Та змогу вплинути і навчити. Їм просто не цікаво з нами. Ми їм нецікаві! Все. Який би не був хороший та важливий матеріал, якщо він не цікаво викладається — дитина не буде його сприймати.

Але ми ‒ люди розумні та не впадаємо у відчай. Завжди є вихід із ситуації. Можна просто повчитись. Поспостерігати. Проаналізувати. Як артист жанру стендап працює з аудиторією? Як блогер ілюструє свій матеріал відео- та іншими ефектами? Як людина приваблює підписників у соціальних мережах? Якщо узагальнити, то можна побачити наступні моменти.

• Власний приклад або історія успіху. Люди прагнуть бачити, як інша людина досягла певного успіху. Прагнуть бачити не лише результат, а й те, як людина до нього йшла. Які невдачі переживала, як з них виходила, які висновки робила. На уроках ми часто наводимо, як приклад, історичні постаті світових лідерів тощо. Проте, для учня, якщо чесно, не дуже цікаво слухати про якихось далеких, а часто і невідомих йому людей. Учневі цікаво почути приклад із життя реального, з тієї буденності, в якій він сам існує. Історію з життя педагога або людей, які живуть поруч. Не обов’язково розповідати особисте, можна навести приклад із життя друзів чи знайомих. Без імен та адрес звісно))

Дітям цікаво тоді, коли почуте викликає у них емоцію. Коли вони можуть провести паралель із власним життям – “якщо він зміг, то зможу і я”.

Саме тому інста-блогери мають таку шалену популярність, вони просто задовольняють цей запит аудиторії. Не забувайте бути щирими — діти одразу помічають фальш. Розповідайте історії — це дозволить створити емоційний зв’язок та довіру.

• Взаємодія з аудиторією. Залученість — один із найголовніших факторів, які ведуть до успіху. І блогери, і актори стендапу активно користають цим правилом. Урок не має бути “грою одного актора” — потрібна взаємодія. Спитати думку, пожартувати, обіграти наявність у класі певних предметів, пов’язавши їх із темою уроку. Це “висмикне” дитину з її думок і приверне її увагу.

• Мистецтво індивідуальності. Чому певних педагогів учні добре пам’ятають на ім’я та по батькові, а інші роками існують у їхній свідомості як професійна функція: “хімічка”, “фізрук” тощо? Тут вся справа в індивідуальності та харизмі. Можна таким чудовим народитись, а можна розвинути себе як певний бренд. Ваш урок – це відображення вашої самобутності, так як ви, не буде викладати предмет ніхто інший. Робіть це із задоволенням. Кайфуйте самі від своєї діяльності. І діти захочуть приходити до вас ще і ще. Адже такого Вчителя, як Ви, більше немає ніде.
• Імпровізація. Якщо не вийшов план А — вийде план Б. Ми живемо в умовах, що постійно змінюються. Важко розпланувати все, передбачити реакції учнів та фактори, які від нас не залежать. Щоб не нервувати якщо “валиться” план уроку, опановуйте мистецтво імпровізації. Відчувайте аудиторію, коригуйте матеріал під неї. Краще виходить не те, що заплановано, а те, що доречно.
• Візуалізація та ефекти. Жодного блогера не будуть дивитися та слухати, якщо він просто дивиться в камеру та щось говорить. Не будуть слухати і педагога. Вдало проілюстрований матеріал (відеорядом, емоціями, зміною діяльності) завжди викликає цікавість та бажання дізнатися: А що було/буде далі?

Насправді, все  — дуже просто. Ви є на уроці. Ви виступаєте перед живою публікою. Ви її відчуваєте? Учні — це енергія. Учні — це стихія. Ви вмієте її розуміти? Ви вмієте нею керувати?..

Часто-густо, щоб зрозуміти, варто лише уважно прислухатися. Питання лише одне: особисто вам потрібна ця аудиторія? Якщо так — ви знайдете способи заволодіти її увагою. І тоді самі отримаєте задоволення та натхнення. Енергія аудиторії стане вашим особистим каталізатором та натхненням.

Коли цікаво учням — то це цікаво і вчителю. Тож дайте дітям емоцію.