Казка про Байрактар. Частина 1. Інна Курило

Казка про Байрактар. Частина 1. Інна Курило

Інна Курило, сертифікована консультантка-казкотерапевт, жіноча тренерка та письменниця, авторка серії дидактичних книжечок-казочок для дітей “Пригоди Кексика і його друзів”, книжки-розмальовки терапевтичних історій для дітей “Малюємо казку”, авторка соціально-психологічного роману “Аромат гіркого апельсина, або історія однієї леді”. Учасниця проекту на каналі СТБ “Супербабуся”.
Тренерка Тренінгового центру СУТО.

Казка про Байрактар

Частина перша

У сучасній дружній сім’ї квадрокоптерів народився Квадрик: дуже симпатичний, маленький літальний апарат. Він був білого кольору з яскравою червоною спинкою, мав мініатюрну вбудовану камеру й чотири гарненькі блискучі пропелери.

Дав йому Бог-конструктор і новітні двигуни, і посадкове шасі, й електронне регулювання швидкості. І ще багато чого необхідного для щасливого і спокійного життя. Жив наш герой із мамою, татом і старшою сестрою Квадротерою у великому гаражі серед інших різноманітних літальних апаратів.

Кожного ранку, коли мама й тато малюків вилітали на роботу, наш герой разом із сестрою йшли до школи. Вона була в кутку гаража, поблизу великого вікна. Вчителі, дорослі та досвідчені дрони, навчали маленьких Квадриків літати, маневрувати, користуватися камерою та транслювати відео.

Як тільки братик із сестричкою засвоювали найпростіші конструкції, їх доповнювали сучасною електронікою та розширювали функції. Маленькі квадрокоптери вчилися далі. Не просто було нашим малюкам у навчанні. Бувало, що й падали, потім ремонтувалися та знову літали.

З часом малюки навчилися добре літати, самостійно управляти та керувати своїми функціями. Прийшов час нашим діткам обирати професії. Сестра Квадрика дуже хотіла побачити світ. Квадротера попросила поставити їй потужні камери і вбудувати відеосистему. Вона навчилася робити чудові панорамні фотознімки та знімати й фільмувати відео з висоти пташиного польоту.

З часом Квадротера стала серйозною помічницею професійного фотографа-мандрівника.

Настав час і Квадрику обирати, ким йому стати.

Частина друга => https://suto-tc.com/bajraktar-2-inna-kurylo/

Котики (казка). Частина 6 “Прапорець-оберіг” В. Прачова

Котики (казка). Частина 6 “Прапорець-оберіг” В. Прачова

Прачова Віта, вчителька української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, 
Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури..
Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджерка у Тренінговий центр СУТО. Авторка проєкту у ФБ #українськоюзалюбки

Частина 1 “На межі” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-1/
Частина 2 “Повітряна тривога” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-2/
Частина 3 “Усе буде Перемога” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-3/
Частина 4 “Літак у повітрі” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-4/
Частина 5 “В укритті” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-5/

Читайте вашим дітям і онукам, читайте разом з ними і … малюйте! Надсилайте фото ваших малюнків до казки “Котики” на адресу tc.cyto@gmail.com . Саме вони стануть унікальними ілюстраціями до цієї казки.

Котики

Казка. Частина 6

Прапорець-оберіг

Тато вперше, після того як записався у тероборону, прийшов додому. На його обличчі сяяла посмішка. Діти кинулись йому назустріч, а він із задоволенням підняв їх своїми лапами уверх. Вони довго розціловували одне одного, поки мама швидко готувала поїсти.

Малята посідали разом із татом на кухні. Поки той їв, вони засипали його питаннями.

– А що ти робив увесь час там, у тер…р…обороні? – ледь вимовила Софійка, щаслива від того що слово їй піддалося.

Тато засміявся та відповів:

– Ой, багато справ. У мене ж своя машина, тому багато чого зміг привезти, щоб облаштувати наш блокпост.

– О, нове слово, – здивовано сказала Софііка, розуміючи, що знову треба буде навчитися його вимовляти, щоб не відставати від братика.

– Так, це не складно. Це спеціальне місце, де захисники міста мають змогу укритися від ворога, як ви укриваєтесь в укритті, тільки не під землею і без даху.

– Нічого не зрозуміла! – захоплено сказала Софійка, чим розмішила батьків.

– Головне треба зрозуміти, що я там захищений.

– А що ви там будете робити?

– Ми там будемо охороняти, стежити за порядком, перевіряти, щоб ніхто не їздив зайвий раз, оборонятися від ворогів, якщо вони близько підійдуть до нашого міста.

– Тату, тобі страшно? – спитав Святик.

– Ні, любий, – відповів той, – я ж повинен захистити усіх своїх рідних: тебе, маму та Софійку, а ще бабусю та дідуся. Тому мені немає коли думати про страх.

– А як ти захистиш бабусю та дідуся, якщо вони мешкають не у нашому місті? – здивувався Святик.

– Я, звісно, далеко від них. Я допомагаю захистити наше місто і його мешканців, а хтось захищає село, у якому мешкають бабуся та дідусь – так усі захисники захищають увесь народ відразу.

Тато їв, а малеча з любов’ю дивилася на нього. Він був у військовому однострої, який йому дуже пасував. Від нього пахло вулицею та чимось таким, що раніше кошенята ще не відчували, але поки не розуміли, що то таке.

А коли тато пішов знову, то мама запропонувала зробити щось для тата на блокпост. Вирішили, що можна намалювати щось та зробити прапорець.

– Так у нас же є куплений маленький прапорець, – зауважив Святослав.

– То ж не ми зробили. А ми зробимо своїми лапками і вкладемо усю любов – і тоді малюнки та прапорець будуть оберігати нашого тата.

Так і вчинили. Діти сіли малювати. А мама шукала тканину тих кольорів, що були на їхньому державному прапорі. Потім вони разом вирізали та зшивали маленький власний прапорець-оберіг.

 

Малювали Саша Новосад разом з мамою (м. Луцьк)

Наступного разу, коли приїхав тато, то був втішений, що його рідні так про нього турбуються. Малюнки він обережно склав та поклав у кишеню разом із прапорцем. Уже пізніше він надіслав фото, де майорів маленький прапорець на блокпосту, оберігаючи усіх воїнів.

Продовження читайте тут ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-7/

Котики (казка). Частина 5 “В укритті” В. Прачова

Котики (казка). Частина 5 “В укритті” В. Прачова

Прачова Віта, вчителька української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, 
Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури..
Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджерка у Тренінговий центр СУТО. Авторка проєкту у ФБ #українськоюзалюбки

Частина 1 “На межі” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-1/
Частина 2 “Повітряна тривога” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-2/
Частина 3 “Усе буде Перемога” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-3/
Частина 4 “Літак у повітрі”https://suto-tc.com/kotyky-kazka-4/

Читайте вашим дітям і онукам, читайте разом з ними і … малюйте! Надсилайте фото ваших малюнків до казки “Котики” на адресу tc.cyto@gmail.com . Саме вони стануть унікальними ілюстраціями до цієї казки.

Котики

Казка. Частина 5

В укритті

Увечері, коли котики почули знову сигнал тривоги, малята швидко одяглись. Святик допомагав Софійці, бо він уміє одягатися швидше.
– Ти у мене такий помічник! – сказала мама, дивлячись на сина.
А потім додала, повернувши голову у бік дочки:
– Ти теж, принцесо, гарно себе поводиш та слухаєшся братика.

Діти були у захваті.

Сьогодні вони йшли в укриття без тата. Уже не було так страшно, бо вони розуміли, навіщо треба туди спускатися.

Приміщення було сире та темне – минулий раз кошенята цього не бачили, бо були занадто налякані.
Тут було багато різних котів, кицьок та кошенят, старих котів та кішок розміщували, по-особливому оберігаючи. Чути було тихі розмови.

Раптом якесь кошенятко голосно закричало та заплакало. Його мама почала на нього кричати, щоб воно заспокоїлося.

– Не можна так робити, – скрикнула мама Святика та Софійки. – Воно зараз вас не чує та не розуміє, бо налякане. Робіть так, як я вам скажу.

І вона повторила алгоритм, який зранку робила разом із Софійкою – дихання, умивання. Кошенятко  трішки заспокоїлося.

*про цю вправу читайте тут https://suto-tc.com/kotyky-kazka-2/

Тоді мама киця запропонувала розміститися поряд, щоб діти могли бути разом. Кошенята тихо спостерігали за діями мами, але їй не сподобалася ця тиша. Мама розуміла, що страх може передаватися іншим.

З малою, що плакала, та її мамою був ще братик, який теж ледве стримував сльози, бо теж був наляканий.  Тоді вони всі учотирьох почали нові вправи. Вони шукали страх.

– Що ви відчуваєте зараз? Сильний страх, тривогу, вас трясе чи щось інше? – запитала мама киця.

Дітям було складно описати, але вони подумали та відповіли. Менші потягнулися думкою за старшими, але то було тільки перше запитання. Кошенят треба було розворушити.

– Покажіть місце, де знаходиться, де сидить те, про що ви тільки-но сказали.

На це запитання вже не було розгубленості. Діти, заплющивши очі, достатньо швидко показали: хтось на груди, хтось на горло, хтось на живіт.

– Яке воно оте, що сидить у вас? Якого кольору? Чи має вагу? Яку саме? Чи має запах? Який саме?

Кошенята почали описувати свої відчуття. Спочатку були старші, а за ними вже й молодші. Опис змальовував щось чорне або темно-синє, дуже важке, бо аж сісти хочеться, ноги не тримають, запаху не описували. Їхня уява гарно змалювала – це добре, бо що яскравіше, то краще уявляється те, з чим потім треба боротися.

– То тепер нам треба його якось звідти дістати. Допоможіть мені придумати, як саме. У кожного з вас може бути свій приклад.

Фантазія кошенят розігралася. Вони придумали віник та пилосмок. І потім уявили, як вимітають та висмоктують усе погане із себе. На їхніх обличчях з’явилися посмішки.

– Але ж нам треба чимось наповнити пусте місце, що залишилось. Чим ми можемо наповнити?

Кошенята вибрали спокій.

– А якого кольору ваш спокій? Чи має він смак? Чи має він вагу? – знову запитувала мама.

Кошенята уже настільки увімкнулися в гру, що задіяли усю свою уяву та змалювали спокій дуже яскраво. Одностайно обрали кольори: блакитний та рожевий. А ще порівняли спокій із повітряною кулькою, бо вона легка, піднімається угору – і тоді легко можна стояти на ніжках. За смаком спокій у кошенят був як сир, який смакував усім без винятку.

Саме тоді усі відчули, що хочуть їсти. Мами витягли їжу та зробили малим бутерброди. Налили воду та компот. Усі смачно їли та тихо розмовляли.

Ніхто не знав: скільки це буде тривати, але усі вірили, що тигри та леви разом із теробороною здобудуть перемогу.

Продовження читайте тут ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-6/

Казка про Пострах Моторошний. І. Курило

Казка про Пострах Моторошний. І. Курило

Інна Курило, сертифікована консультантка-казкотерапевт, жіноча тренерка та письменниця, авторка серії дидактичних книжечок-казочок для дітей “Пригоди Кексика і його друзів”, книжки-розмальовки терапевтичних історій для дітей “Малюємо казку”, авторка соціально-психологічного роману “Аромат гіркого апельсина, або історія однієї леді”. Учасниця проекту на каналі СТБ “Супербабуся”.
Тренерка Тренінгового центру СУТО.

“Дорогі мої читачі. Пропоную вам казку для боротьби зі страхом.
Пам’ятайте, що казки лікують як дітей, так і дорослих” Інна Курило

Казка про Пострах Моторошний

У глибині темного,чорного лісу жив був маленький страх на ім’я Пострах Моторошний. Він був дуже дивним страхом, бо сам себе боявся.

Трісне гілка в лісі, або раптово скрипне стовбур дерева – він одразу втягує голову в плечі й підстрибує. Затріпотить крилами птах – він негайно ховається в кущах. Пробіжить поряд опалим листям мишка – він одразу плаче.

Але мав Пострах відповідальну роботу: щоночі ходити в місто та лякати людей. Поки він добирався до міста, то від страху тремтів, як лист осики, й весь покривався липким холодним потом. Він лякав інших, щоби вони не лякали його. Але не міг знати Пострах, що інші зовсім його не боялись.

Одного вечора липкий страх причепився до хлопчика Артема. Раніше Артем нічого не боявся, але якось йому наснився сон, що він один у холодному, великому та темному будинку. Хлопцеві здалося, що він бачить у кутку кімнати якогось загадкового гнома, який уважно спостерігає за ним і тяжко й натужно дихає. А ще у цей час кімнатою гуляли чудернацькі тіні. Злякався хлопець не на жарт, і у нього всередині раптом оселився страх.

З цього часу хлопець почав боятися відповідати біля дошки, гратися з друзями і взагалі став невпевненим та роздратованим. Товариші помітили, що з Артемом відбувається щось недобре, і вирішили йому допомогти. Порадили уві сні зустрітися із цим гномом та поговорити, але для цього потрібно перестати боятися хоча б на якийсь час.

Друзі запропонували Артему піти надвір та пограти у футбол. Цей вечір для хлопця пройшов чудово! Його футбольна команда навіть перемогла команду старших хлопців із сусіднього двору. Окрилений успіхом, щасливий та рішучий повернувся Артем додому. Він був готовий до серйозної розмови зі своїм страхом.

Уві сні хлопець раптово почав відчувати невпевненість та боязнь. І раптом побачив перед собою того самого загадкового гнома, як у перший раз.

– Доброї ночі,  – привітався хлопець.
– Доброї, – здригнувся та злякано відповів Пострах Моторошний, і сів на землю. Ноги відмовлялися його тримати.
– Що тобі потрібно від мене? – насупивши брови твердо і впевнено запитав Артем.
– Я виконую свою роботу. Лякаю людей, – тремтячим голосом відповів Пострах.
– Для чого? Невже не краще дружити та разом бавитися? Скільки цікавого та гарного є у світі.
– Ні. Я боюсь, а отже, і ви маєте мене боятись, – продовжував страх.
– А я не боюсь, – твердим голосом відповів хлопець.
– Неправда. Я відчуваю, як сильно і швидко б’ється твоє серце і як пітніють твої долоні та тремтять руки. Я закину тебе в казкову країну суцільного Мороку, й ти більше ніколи не будеш сміливим.

За хвилину Артем опинився в героїчній казці-епосі. У ній панували войовничі й патріотичні настрої. А все через те, що героїчні корінні мешканці казкової країни Мальва вели війну з одвічним ворогом. Чужакам-зАйдам дуже хотілося панувати в їхній сонячній та дружній країні.

Роздумувати хлопцю було ніколи: потрібно було рішуче братися за ратну справу. Зібравши всю лють на навіженого ворога, він вирішив допомогти мешканцям, адже без перемоги над Чужаками-зайдами, він не міг повернутися додому.

Артем бився відважно й самовіддано! І врешті-решт вороги панічно накивали п’ятами. Хлопець так захопився своєю справою, що страх за ним не встигав, важко біг, натужно дихав, хекав, кашляв і просив зачекати…

В Артема “відкрилося друге дихання”, а його страх просто кудись зник. Мешканці Мальви здобули перемогу, бо правда була на їхньому боці!

Після важкого, тривалого, але переможного бою, усі мешканці країни Мальва святкували перемогу. На великій, яскраво-зеленій, осяяній променями сонця галявині зібралися героїчні захисники країни. Артем поводився невимушено і про свій страх зовсім забув. А коли згадав, то немало здивувався:

– Ого, а  де ж мій страх, де Пострах, який закинув мене сюди?

І тут усі побачили, як у бік лісу, втікаючи, повзе невдоволений, скручений хробак.

– Дивись-но, Артеме, он твій страх втікає. Вітаємо тебе! Сьогодні ти знову став таким самим, як усі ми – веселим, відкритим, а головне – сміливим. Ворог боїться рішучих та сміливих людей!

Окрилений успіхом хлопець повернувся додому.

З того часу Артем докорінно змінився. Він більше не думав про Страх. Тепер Пострах Моторошний сам його боявся, він утік до свого темного, чорного лісу зализувати рани.

 

Наше життя прекрасне й не потрібно його підпорядковувати страхам!
Майбутнє неодмінно буде щасливим!
Котики (казка). Частина 4 “Літак у повітрі” В. Прачова

Котики (казка). Частина 4 “Літак у повітрі” В. Прачова

Прачова Віта, вчителька української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, 
Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури..
Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджерка у Тренінговий центр СУТО. Авторка проєкту у ФБ #українськоюзалюбки

Частина 1 “На межі” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-1/
Частина 2 “Повітряна тривога” ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-2/
Частина 3 “Усе буде Перемога”https://suto-tc.com/kotyky-kazka-3/

Читайте вашим дітям і онукам, читайте разом з ними і … малюйте! Надсилайте фото ваших малюнків до казки “Котики” на адресу tc.cyto@gmail.com . Саме вони стануть унікальними ілюстраціями до цієї казки.

Котики

Казка. Частина 4

Літак у повітрі

Ось у небі почулись звуки літака. Але не такі, як ми зазвичай звикли чути. Звук був гучний та монотонний. Звичайно ж, що, вибігши на балкон, мама киця побачила два військових літаки. Вони летіли не досить високо, один за одним. Зробили коло – і пролітали знову над будинком, інколи ледь змінюючи, траєкторію.

У спальні заплакала Софійка – і мама миттєво кинулась до неї.

Дитині було страшно. Вона притискала до грудей свою улюблену іграшку та казала, що їх будуть бомбити.

У першу чергу, мама міцно обняла дитину. Попросила Святика принести води. А вони поки дихали з малою разом, як навчились зранку у сховищі. Водою мама напоїла малу та вмила її обличчя. Дитина трішки заспокоїлася, лежачи у маминих обіймах. Мама сумно дивилась на Святика – той мужньо тримався.

– Дякую, тобі, сину! – тихо сказала мама. – Ти зараз наш захисник, поки тато зайнятий важливими справами.
Сумний погляд Святика повеселішав. Було враження, що він підріс за цю секунду, точніше подорослішав. Він відчув відповідальність.
– Мамо, а що це за літак, що так налякав Софійку. І чому ти не лякаешся?
– Там два літаки, синку. Я теж злякалась, але не так, як Софійка. Ми ж не чуємо сигналу та вибухів бомб теж немає – значить, то наші літаки. Їм, мабуть, треба так літати по своїх, воєнних справах.

Святик замислився. 
А тим часом мама придумала гру, у яку діти швидко включилися.

Першою почала мама. Вона взяла подушку з ліжка і легенько вдарила малу по лапці. Подушка була легенька. Та нерозуміння спалахнуло в очах Софійки. “Мама б’ється…”, – майнула у неї думка. Та було не боляче, а було смішно. Так, дивно, а подушка може підняти настрій.

Лапка малої потягнулась за ще однією подушкою, добре, що у неї на ліжкові їх декілька. І теж легенько вдарила маму по руці. Софійка завмерла – що скаже мама. А мама сміялася. Сміялася так, як учора, коли гуляли на вулиці. Битва подушками продовжилась.

Святик довго стояв та здивовано дивився на битву. А потім схопив свою подушку і теж приєднався до “Великої битви подушками”. Було весело. Усі були обережні, бо любили один одного.

Не було чути звуків літаків, що патрулювали небо. А чулись тільки галасливі вигуки малечі.

“Велика битва подушками” закінчилася тим, що малі повалили маму на ліжко та пригорнулись до неї. Мама обнімала дітей. Вони ніжно поцілували її у дві щічки з двох боків. Вони любили свою маму, а вона обожнювала своїх кошенят.

Продовження читайте тут ⇒ https://suto-tc.com/kotyky-kazka-5/

Коли закінчиться війна. Л. Штанагей

Коли закінчиться війна. Л. Штанагей

Любов Штанагей, Харківська область
07.03.2022

КОЛИ ЗАКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА

Зрадіють всі – не я одна.
Зберу всіх друзів вкупі,
До цього що були в напрузі.
Ми будемо сміятись
І вже не будем матюкатись.
***
Коли закінчиться війна,
Спокійно буду спати в ліжку я –
Не в ванній, не в підвалі,
А на своєму дивані.
***
Ми розберем валізи всі,
Придбаєм речі вже нові.
Ми будемо сміятись,
З сусідами вітатись.
***
Коли закінчиться війна,
На вулиці заграє дітвора.
Розквітнуть в полі квіти.
Ми будемо життю радіти.
💙💛
Коли закінчиться війна!?