Як припинити нервуватися і бути собою на уроці

Як припинити нервуватися і бути собою на уроці

Аліна Супрун, викладачка англійської мови в IT-компанії. Certified TESOL teacher.

Легко сказати, важко зробити, скажете ви, прочитавши заголовок моєї статті.
Якщо ж вам це вже легко вдається, то моя стаття вам не потрібна.
Але вона може стати у нагоді тим, хто перед уроком, особливо з новими учнями, й досі труситься, переживає і забуває слова. А ще – не терпить, коли в класі хтось сміється (раптом це з нього кепкують?) чи не слухає.

З мого досвіду, контроль – не найкращий інструмент. Так, тиша у класі може бути добрим сигналом. Але недовго. Справа у тому, що страх (а тиша може бути сигналом того, що вас бояться) зумовлює увімкнення однієї з захисних реакцій: бий, біжи, завмри (ось тут можна докладніше почитати про це на сайті МОН України). І те, що ви їм розповідаєте, у такому стані вони просто не в змозі засвоїти.

Але чому вчителі часто покладаються на метод “залізної руки”?

Чи не тому, що це в нас говорить наш власний страх: бути некомпетентними? Бути недостатньо розумними? Бути не в змозі відповісти на каверзне запитання аудиторії? 

Чи не тому, що ми, вихованці пострадянської епохи, мільйон разів чули: я ‒ остання літера в алфавіті. Твоя думка нічого не варта, цитуй класиків.

Чи не тому, що мати власну думку та ще й не боятися її виголосити ‒ це піти проти системи, де навіть десятиріччя педстажу ще не дають тобі права сперечатися з “більш заслуженими” вчителями, і тим паче – з класиками, хай навіть і мертвими?

Чи не з цих причин вчителі щосили намагаються приховати свою особистість і стати якимось міфічним вчителем-універсалом, вчителем-роботом, який все вміє, все знає – а натомість, зустрічається з професійним вигоранням і розчаруванням у професії?

 

Мені все життя щастило на вчителів, і не лише у школі

Я навчалася музики, співу, балету, сучасних танців, ритміки, психології ‒ і на заняттях у всіх своїх викладачів уважно спостерігала: як вони починають урок; як організовують парну, групову, індивідуальну роботу; як хвалять і у якій формі критикують; що роблять з конфліктами; як мотивують тих, хто відстає, і як підтримують тих, хто найкраще справляється з завданнями; як привертають увагу учнів і тримають їх у захваті до кінця уроку… Але жодний з цих методів я не копіювала напряму. Я експериментувала, пропускаючи їх крізь призму власного досвіду.

Я безперервно навчаюся усе життя, і можу сказати: найулюбленішими моїми вчителями завжди були яскраві особистості, які передавали мені не лише знання, але й ділилися цікавими історіями, змушували мене дивуватися, сміятися чи розчулено слухати. Ті, з чиїх уроків не хотілося йти. Але ніколи – ті, які лякали, кричали чи вважали, що вони мають просто йти за програмою.

Не робіть те, що вам не властиво. Навпаки, шукайте, які саме елементи різних викладацьких стилів ви можете поєднати у своїй унікальній манері. Якщо тактильний контакт – це не про вас, не треба силувати себе і “давати п’ять” своїм студентам. Якщо ваш стиль – розмірений, повільний, скористайтеся цим на максимум: частині учнів це підійде якнайкраще, а тим, хто все робить в два рази швидше, можна дати додаткове завдання “із зірочкою”, і хай вони пояснюють одне одному. 

Що б ви не робили, будуть ті, яким це не підійде – але й ті, які навіть багато років потому згадають і вас, і той урок, з якого вони винесли щось дуже важливе і цінне. І це не завжди знання. Ми не можемо контролювати, що саме вивчать наші учні. Так, тести показують лише крихітну частину того, чого вони насправді в нас навчилися. І в кожного вчителя учень бере щось своє. Пригадайте просто зараз, коли ваш клас слухав вас дуже уважно? Що саме ви робили? А що робили вони? Яким саме був урок, коли пролунав дзвоник – а вони не хотіли йти і продовжували запитувати? 

Десь тут і захована ваша суперсила. І якщо ви її знайдете, вам не буде рівних.

На міжнародному курсі TESOL, який я пройшла цього року, я усвідомила важливу річ: між “дуже гарним” і “дуже поганим” уроком є багато градацій.

Відгук-враження Аліни про навчання на міжнародному курсі TESOL дивіться тут https://www.youtube.com/watch?v=gj4cCcjO6_g 

І після кожного уроку я аналізую: що пішло не так? А що, навпаки, вдалося? Чого забракло? А що можна сміливо використовувати? І цей аналіз показав мені: найкращі свої заняття я проводила у стані “потоку” (за Михаєм Чиксентмихаї), і всі вони були на перетині того, що цікаво мені (як влаштована мова), і того, що цікаво моїм студентам (як порозумітися англійською).

Реєстрація на наступний курс TESOL тут ФОРМА РЕЄСТРАЦІЇ

Вчителі не сидять у кабінеті, перечитуючи Макаренка чи Сухомлинського. Ні, ми ‒ на лінії вогню, у класі, де не знають, хто такий Макаренко, але знають, хто такий Ліл Памп, і нам треба говорити до сучасних учнів їхньою мовою. Ми, у переважній більшості, росли в часи без Інтернету. Вони навіть не уявляють, як це ‒ жити без смартфонів. І щоб те, що ми їм приносимо, відповідало не лише програмі, але й їхнім реальним потребам, нам потрібно вийти за рамки пострадянської освіти і увійти в світ, в якому роботи скоро відберуть робочі місця у багатьох людей.

Але ‒ не у нас з вами. Бо ми створюємо простір контакту людини з людиною, а не лише людини з інформацією. А це, у нашу еру інформації і роз’єднаності, найцінніше: контакт, у якому обидві сторони збагачуються і дізнаються щось нове. Так, обидві!

Якби не мої учні різного віку, я б ніколи не дізналася, наприклад, як зшивають артерію, як виростити собаку-чемпіона, як писати надихаючі тексти, як створювати дизайн комп’ютерних ігор…

Не лише я вчила їх, а і я вчилася.

І це одна з найкращих рис нашої професії: ми можемо навчатися все життя і щоразу ставати багатшими.

 

Відеочеленджі – творчість, яка надихає!

Відеочеленджі – творчість, яка надихає!

Ми усі творчі люди. І проявляємо свою творчість у різних діяльностях: хтось співає, хтось танцює, хтось малює, а хтось, буває і таке, не може знайти собі місця і перебуває в постійному пошуку…

Моя творчіть – “Спортивні челенджі”

Спостерігаючи за усілякими світовими челенджами типу “pushapчелендж”, “bottleчелендж” та багато інших, я задумався:
– А чого не спробувати ввести челенджі в систему освіти?

На мою думку, це надає:

⇒ Самомотивацію до дій себе та інших
Це постійна робота над собою, нові ідеї, які виникають раз за разом. Така діяльність не дає мозку стабільно “деградувати”. Плюс ви допомагаєте своїм колегам у професійному зростанні.

⇒ Авторитет серед учнів будь-якого віку
Діти молодших класів приєднуються до вас автоматично, тому що їм цікава сама думка про те, що вони беруть участь у чомусь значному. Середня та старша ланка спочатку будуть спостерігати за вами. Одразу всі точно не “побіжать” до вас, але поступово, заохочуючи їх до такої діяльності, ви, з часом, отримаєте незрівнянний авторитет сучасного вчителя, який знаходиться на одній хвилі з учнями!

⇒ Гарну фізичну форму
Спортивні челенджі дають змогу тримати себе в нормі і не дають жодного шансу ліні.

⇒ Популярність у соціальних мережах
Так, без цього ніяк. Всі вже знають, що ваша сторінка у соціальній мережі – ваше резюме. І якщо люди бачитимуть, що ви активна і соціально спрямована особистість, то вже і не треба співбесід, а про вас будуть знати до вашого приходу на роботу!

Якщо забажаєте зайнятися такою діяльністю в школі, то спочатку вам треба поспілкуватись з дітьми, немов ви працівник рекламної агенції або маркетолог (як кому подобається), і ви свій товар (челендж) рекламуєте дуже потужно.  Одразу кажете про його переваги для самих  дітей, свою персону ставите далеко позаду, тоді і буде результат.

Спортивні челенджі в освіті можуть бути різними: починаючи від простих відтискань до таких, де ви можете проявити свої творчі та фізичні можливості!

Мої принципи побудови челенджу від його створення до висвітлення в соціальних мережах:

» Актуальність. Якщо це не актуально для сьогодення, то навіть не намагайтесь зацікавити у цьому дітей – усе буде марно…

» Участь учителя. Безперечна і повноцінна участь вчителя у челенджі, який він пропонує. Тільки тоді челендж буде успішним. Адже діти вірять більше справам, а не словам. Доведіть, що ваш челендж –  це круто!

» Чіткий план та бачення мети челенджу. Саме так, треба спланувати для якої аудиторії, віку, виду діяльності і т.п, бо без цього все закінчиться, так і не почавшись.

» Поіменна передача челенджу. Ніколи не пишіть: «Передаю всім, хто бажає». Це не діє. Тільки конкретне ім’я: родичі, знайомі, будь-хто,-але ім’я вказувати обов’язково!

» Оригінальність. Краще зробити неідеальне, але авторське, ніж «запозичити» у інших, бозапозиченезагубиться в загальній масі інших схожих ідей.

» Хештег кожному челенджу. Обов’язково використовуйте хештеги: це допоможе  легко знаходити ваші матеріали за темами.

Челенджі, які ми з вихованцями започаткували і які мали великий успіх в Україні

“Танці по колу”

Правила дуже прості: учні стають у коло, вчитель обов’язково стає з учнями і, вмикаючи улюблену пісню на якомусь портативному пристрої (його зараз не проблема знайти, причому дешево), танцюють.Першим починає  вчитель, по черзі передаючи естафету в ту чи іншу сторону. Мінітанець триває до 10 секунд, після чого естафета переходить до іншого учасника.

  • Час на виконання: необмежений, але за моїми спостереженнями, що вистачає 5 хвилин;
  • Місце виконання: будь-яке, головне ваше бажання;
  • Кількість та вік учасників: не більше ніж 20 учнів, з 1 по 5 клас, можливо, і старші класи.

Мій челендж ⇒ дивіться тут.
Прийняли виклик:
Natalie Didyak ⇒ дивіться тут. Тетяна Вавілова ⇒ дивіться тут. Valya Nagornaya ⇒ дивіться тут. Яна Цімбота ⇒ дивіться тут. Леся Задорожна ⇒ дивіться тут. Vitaliia Zahorovska ⇒ дивіться тут.

“Стійка в планці 3 хвилини”

Мета цього челенджу полягає в тому, щоб простояти разом з учнями у гімнастичній «планці» всього-на-всього 3 хвилини, правила дуже прості і не потребують якихось спеціальних знань, все видно на відео.

Мій челендж ⇒ дивіться тут.
Прийняли виклик:
Тетяна Ухіна і Євгенія Татарова ⇒ дивіться тут. Віталій Гусак з учнями ⇒ дивіться тут. Ярослав Жук ⇒ дивіться тут. Олександра і Сергій Слиньки ⇒ дивіться тут.

#Відтискання_хлопок_Challenge

Найсвіжіший челендж, який я запустив нещодавно. Ідея ‒ авторська і виникла в мене експромтом. Цей челендж підтримали спортсмени, вчителі фізичної культури і навіть тренери збірної України з важкої атлетики.
Мета цього челенджу полягає в тому, щоб відтиснутись із плесканням у долоні 10 разів і передати естафету іншій людині.

Мій челендж ⇒ дивіться тут.
Прийняли виклик:
Кирил Пирогов ⇒ дивіться тут. Віталій Гусак ⇒ дивіться тут. Олександр Слободянюк ⇒ дивіться тут.

Підсумуємо!

  • Творчість є у всьому! І у роботі вчителя фізкультури також.
  • Можна завжди вносити щось нове в систему освіти ‒ і не факт, що це має бути щось виключно “методичне”, стереотипне.
  • Свої ідеї та дії можна і доцільно виносити на широкий загал у соціальних мережах. Таким чином ви залучите ще більшу аудиторію для подальшої популяризації ваших досягнень і об’єднуватимете навколо себе однодумців!
Учні як ресурс для вчителя

Учні як ресурс для вчителя

Анастасія Сєркова, практичний психолог, арт-терапевт, тренер-фасилітатор. Працюю у КЗ «Запорізька спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів “Козацький ліцей” Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя

 

Всі ми є учасниками освітнього процесу. І педагоги. І здобувачі освіти. І їхні батьки. Працюючи в школі, важливо розуміти, що взаємодія з дітьми  – це не “гра в одні ворота”. Якщо ми будемо вважати, що роль педагога тільки надавати, а роль учня – тільки брати, будь то: хоч знання, хоч уміння, хоч навички, то дуже скоро нас спіткають деякі “сюрпризи”.
Що старшими будуть ставати учні, то більше буде таких “сюрпризів”. Як результат – явний чи прихований саботаж дітей і наші власні вигорання і сумніви. Бо якщо замість взаємодії та співпраці ‒ війна на виживання, то це точно школа, а не полігон військових дій?

А тепер трошки про нас. Про вчителів. Про дорослих людей

Пригадайте, чи є у вашому житті такі родичі, чи близькі друзі, чи сусіди, які дуже переймаються щодо вас? Щодо вашого особистого життя, здоров’я, стилю одягу, раціону харчування, взагалі щодо вашого здорового глузду? Дають поради з власного ідеально-неперевершеного досвіду. Так переймаються, що іноді думаєш: було б краще, якби вони взагалі про тебе забули. Які емоції, яка реакція виникає у вас у ці миті? Спробуйте поспостерігати. Зазвичай, це – протест, роздратування, злість. Чому ми відчуваємо такі емоції до людини, яка, здається, хоче нашого вселенського щастя та успіху?

Відповіді очевидні:
√ тому що, як правило, ми цієї поради не просили
√ наша позиція: “Я ‒ доросла людина. Я сама/сам вирішу, що мені робити”
Хіба не так?

Ось тут-то і найцікавіше

Наші учні, особливо по досягненню ними підліткового віку, також вважають себе дорослими людьми. Отакої! У них є власна думка, певні життєві принципи та досвід. Що ж говорити про старших підлітків, юнаків та дівчат, яким по 15‒17 років? Деякі з них вже мають певний сексуальний досвід, навички заробляння грошей, та ще й, на додачу, власні канали на YouTube. А ми взаємодіємо з такими людьми за принципом “ходити до їдальні за ручку парами  та на уроках мовчки слухати”.

Так не тільки в школі. Так і в родині. Проблеми у спілкуванні батьків і дітей починаються тоді, коли дитина росте, а принципи комунікації з дитиною не змінюються: “тому, що я так сказала”, “тому, що не можна”, “ти ще нічого не розумієш”, “роби, як тобі сказали, і не сперечайся”… ну і, звичайно, “старших треба поважати”. Звісно ж треба, ніхто і не проти. Але і дитина також заслуговує на повагу та розуміння.

Як в родині, так і в школі, важливо розуміти, що відбувається з дитиною у різні вікові періоди, бути з нею та реагувати відповідно. Важливо будувати співпрацю з дитиною не з позиції НАД-НЕЮ, а за принципом взаємодії З-НЕЮ.

Там, де на вимогу маленька дитина виконає, підліток поставить логічні запитання: “А чому я маю це робити? Навіщо це мені потрібно?”. Тут вже використовуємо свою педагогічну майстерність та аргументуємо, чому це важливо і які наслідки будуть.

І ще раз про “гру в одні ворота”. Постійно надавати інформацію, вчити, виховувати, супроводжувати, допомагати, піклуватись, перейматись… Погодьтесь, це дуже важко і виснажливо. Іноді не варто намагатись охопити все одразу та боятися впасти з позиції великого сенсея. Ми не можемо знати всього. Це і не потрібно. Не соромно визнати, що чогось ми і не знаємо. Не соромно повчитись дечому і у наших учнів. Світ постійно змінюється і хто про це знає краще, як не вони? Коли ми визнаємо, що чогось не знаємо та прагнемо до цих знань – ми також розвиваємось особисто та професійно. У процесі взаємодії зі своїми вихованцями. Разом з ними. При такій взаємодії перемагають обидві сторони, як вчитель, так і його учні. Ми вчимо дітей, вони вчать нас. Ми вчимось у дітей, вони вчаться у нас.

Чого ж можна навчитись у наших учнів?

Ось декілька моментів, де вони значно ефективніші та успішніші за нас:

Адаптивність.
Наші учні, в більшості, легше ставляться до нових знайомств,  пробують себе в різних ролях, проектах, займаються різними, іноді кардинально різними, видами діяльності. На канікулах знаходять собі підзаробіток, отримують змогу заробити власні кошти і допомогти родині. Коли спілкуєшся з  дітьми, іноді приходять думки, а чи змогли б ми, дорослі, так легко адаптуватись до оточуючого середовища, якби опинились у такій ситуації, в якій знаходяться наші учні? Ще те питаннячко.

Відсутність рамок та меж у реалізації.
Дитина відкрита світу, рамки та обмеження вона отримує від суспільства з віком і досвідом. Також з бонусом із певних соціальних страхів та комплексів. А поки ще таких жахіть не має – молода людина здатна на неабияку креативність, творчість та енергію.

Розуміння сучасних технологій.
Учень «сидить» у телефоні? Не обов’язково він грається. Поцікавтеся у нього щодо різних мобільних додатків. Це ж можливості для творчості: для опанування графічного дизайну, створення коміксів та малюнків, навичок фото- та відео- монтажу, створення електронної музики тощо.

Чому б і собі не повчитись такому? Тим паче, що поряд з нами цілий клас крутих спеціалістів.

Дорослішання – складний, але дуже цікавий період.

Давайте проживемо його із користю і задоволенням разом з нашими учнями!

Ура, я – фізрук!

Ура, я – фізрук!

Привіт всім, яЄвген Сєрков.
Більшість знає мене як #Позитивний_вчитель_фізкультури!

Я ‒ вчитель фізичної культури Запорізької загальноосвітньої школи I-III  ступенів № 89. Сам я родом із міста Кам’янка-Дніпровська, що в Запорізькій області, де народився 14.09.1991 року.

Пройшов все, що потрібно для справжнього чоловіка-педагога: спортивну школу, Запорізький національний університет, службу в Національній Гвардії. Потім тренерство. І ось вже  три роки, починаючи з 2016-го, я навчаю фізкультурі учнів молодших класів у своїй рідній школі!

Я ‒ той великий дядько, який не боїться  танцювати!

Я розпочав в Україні моду на веселі музичні перерви, яка заохотила танцювати багатьох учителів і навіть директорів шкіл!
Я започаткував гурток “Загальної фізичної підготовки з елементами боротьби Джиу-Джитсу” у нашій школі та роблю одноборства в системі освіти звичайною справою!

Чим особисто для мене є робота в школі?

  • Позитив, відкриття нових досягнень, як учнів так і самого себе, підтримка талантів та завжди нові погляди на викладання фізкультури.
  • Разом з дітьми створювати різного роду проекти, зйомки, залучати їх до ведення здорового способу життя та просто дарувати посмішку ‒  це, на мою думку,  вже і є педагогіка!
  • Власним  прикладом тверезості показую дітям, що будь-які погані звички неприпустимі, що є альтернативний, яскравіший спосіб життя.
  • Головною метою своєї шкільної праці вважаю спростувати міф-стереотип “фізкультурника” як героя багатьох анекдотів чи колишнього спортсмена, якому не лишається нічого іншого, як віддатися на поталу орді школярів.

Тим паче, що маю певні професійні досягнення, які допомагають мені втілювати мої принципи в роботі з дітьми:

  • майстер спорту з важкої атлетики – чемпіон України серед молодших кадетів, чемпіон України серед кадетів, чемпіон України серед юніорів
  • кандидат в майстри спорту з Джиу-Джитсу – чемпіон Запорізької області, срібний призер Всеукраїнських змагань присвячених пам’яті воїнів-інтернаціоналістів
  • переможець багатьох спортивних, творчих і вчительських конкурсів – золотий голос ЗНУ, актор року ЗНУ, переможець районного конкурсу “Від творчого вчителя до творчого учня”
  • учасник конкурсу Global Teacher Prize Ukraine 2018 року – знаковий ТВ сюжет про мене, як сучасного і незвичного вчителя. Дивіться тут https://bit.ly/2LBeWEf
  • спікер і тренер Всеукраїнських конференцій: EdCamp Мелітополь 2019 “Презентація Досвіду”, АМО 2019 “Тренер”
  • та, перш за все, вчитель молодших класів – що, чесно кажучи, просто обожнюю!

У своїй повсякденній роботі з дітьми я керуюсь певними принципами, які перетворюють мою роботу в ЗАДОВОЛЕННЯ!

  1. При спілкуванні  з учнями звертаюсь до них на Ви, тому що є  приклади позитивних змін у ставленні дітей один до одного після такого звертання.
  2. Не переношу свій поганий настрій на учнів під час ведення уроку, а просто у вільний час пишу музику і, таким чином, всі свої емоції  спрямовую у позитивне русло.
  3. Залучаю до активної роботи фізично слабких, невпевнених у собі учнів і надаю їм можливість відчути себе лідерами. Саме такі діти беруть потім участь у конкурсах, стають лідерами в своєму класі.
  4. Я стаю актором на уроці, адже багато методичності робить урок “холодним”. Зробити  пародію на когось, міні сценку на 10 секунд і “пограти” обличчям ‒ це саме в моєму стилі!
  5. Бути на крок попереду учнів. Так, саме на крок, тому що, коли учень тебе наздоганяє, тобі вже нема чому його вчити. Ти стаєш просто “викладачем предмету”. Тому є багато занять для того, щоб бути цікавим сучасним дітям: комп’ютер, музика, вірші, різні види спорту, відео та монтаж.

У рубриці  “Позитивний_фізрук_радить” буду ділитися родзинками з власного досвіду

Як зробити так, щоб уроки в школі були позитивними і приносили моральне задоволення вам і вашим учням

Мотивація для тих, хто думає, що ініціатива в школі, чи просто в житті, це “смертельно” і за неї ви будете “страждати”. Я ‒ точно та людина, яка навчить вас, що бути ініціативним  ‒  це означає бути успішним!

Спортивні рекомендації, які допоможуть вам тримати своє здоров’я в тонусі, а також використовувати їх в професійній сфері

Цікавинки із життя фізрука і смішні історії зі школи, в яких кожен зможе впізнати себе.

До зустрічі!

 

Співпраця з батьками: секрети ефективності

Співпраця з батьками: секрети ефективності

Альона Король ‒ тренер Тренінгового центру СУТО

Мені часто доводиться чути від колег про “важких” батьків:

  • батьків, котрі не приділяють достатньо уваги своїм дітям, не зацікавлені в їх вихованні;
  • пасивних та байдужих до організації роботи в дитячому садку батьків;
  • батьків, котрі надмірно опікують своїх дітей;
  • конфліктних батьків;
  • батьків, котрі не сприймають авторитет педагогів, так званих “зарозумілих” батьків тощо.

Робота закладів дошкільної освіти з родинами вихованців була і залишається одним із найскладніших аспектів педагогічної діяльності. Педагоги часто зіштовхуються із проблемами, пов’язаними з організацією ефективної взаємодії з батьками.

Чи існує для педагогів спосіб зробити батьків союзниками у справі розвитку, навчання та виховання дітей?

Моя відповідь: так! Секрет налагодження ефективної співпраці з батьками у сучасних умовах знайдено. Саме цим відкриттям я ділюся на кейс-семінарі “Дистанційно-інтерактивні форми співпраці з батьками в роботі педагога”.

читати про кейс-семніар

Як зацікавити батьків?

Як мотивувати батьків контролювати перебіг розвитку їхньої дитини та співпрацювати з педагогами закладу?

Як покращити педагогічну обізнаність батьків щодо особливостей розвитку дитини?

Як підвищити ефективність освітнього процесу через залучення батьків до взаємодії з педагогами закладу?

Я розробила дієві та перевірені на практиці алгоритми побудови довірливих стосунків з батьками та результативної співпраці з ними. Систематично застосовую ці сучасні методи в освітній діяльності, постійно розширюю та вдосконалюю їх. Кейс-семінар покликаний поширювати сучасні педагогічні технології взаємодії  батьків і педагогогів та інноваційні ідеї організації освітнього процесу в ЗДО.


До прикладу, батьки моїх вихованців (ЗДО у місті Вінниця) знаходять час, щоб двічі на тиждень прийти разом із дитиною на індивідуальне заняття, систематично виконують УСІ домашні завдання, дотримуються УСІХ рекомендацій та ще й регулярно надсилають відеозвіти тренувань у домашніх умовах. І роблять це натхненно та із задоволенням!
Здивовані?
Така плідна співпраця є результатом впровадження дистанційно-інтерактивних форм роботи, про які ви маєте змогу дізнатись на кейс-семінарі.

Бажаєте підтвердження?
Читайте численні відгуки на офіційній сторінці Школи LogoClub в соціальній мережі Facebook: https://is.gd/XYvyG2

Хочете навчитись так само ефективно та віртуозно вибудовувати стосунки з батьками своїх вихованців? Беріть участь у моєму кейс-семінарі!

Або замовляйте за посиланням тут.

 

 

Власний досвід – це Довго, Дорого і Боляче

Власний досвід – це Довго, Дорого і Боляче

Мазур Світлана – новий тренер Тренінгового центру СУТО. 

Нещодавно прочитала суперову фразу “Власний досвід – це Довго, Дорого і Боляче”. “А й справді!” – подумала я.

Скільки часу знадобилося особисто мені, щоб створити свою власну дієву систему навчання дітей та підготовки до ЗНО з англійської мови.
І зараз, дивлячись, на гарненько та акуратно складені десятки різноколірних папок з необхідними матеріалами, я посміхаюсь, але з певним присмаком гіркоти.
Зараз, я вже знаю, що експерт – це не той, хто вчився і отримав диплом про кваліфікацію. 

ЕКСПЕРТ – це людина, яка зробила всі можливі і неможливі помилки, і зараз чітко знає, в якому напрямку рухатися, як досягти цілі та які методи використовувати.
Я зрозуміла, що саме зараз я справді можу допомогти колегам та поділитися своїм власним досвідом на тренінгах.

Теми моїх тренінгів не просто випадкові сполучення літер, це запитання від колег, які хвилюють та виникають найчастіше в нашій такій не простій викладацькій роботі.

Тренінги Світлани Мазур

Звісно, що всі ми, вчителі, вже маємо знання та досвід. Але коли мова йде про підготовку учнів до ЗНО, в багатьох колег виникає невпевненість: як розпочати і куди рухатись. Як підготувати дитину до ЗНО з очікуваним результатом? Яка відповідальність перед батьками? І цей орієнтир я детально надаю на тренінгу ОСНОВИ ЕФЕКТИВНОЇ ПІДГОТОВКИ ДО ЗНО З АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ

Моєю улюбленою темою-фаворитом у підготовці до ЗНО є письмо. І навіть учні, які не могли у вересні “зліпити два слова до купи”, у травні вже пишуть достойні твори!
У чому ж секрет успіху?
Я розробила дієві та перевірені на практиці шаблони листів до різних стилів (Informal letter / Formal letter / Semi-formal letter / Inquiry letter / Letter of application / Letter of complaint / “For and against” Essay / Opinion Essay / Review/ Article) і систематично відпрацьовую їх під час уроків за допомогою чіткого алгоритму роботи.

Плюс практика, практика і ще раз практика.

Учні пишуть багато творів в окремому зошиті. Теми творів ми беремо з мого авторського PDF посібника «100 тем для написання письмової частини ЗНО з англійської мови» . Це дає потрібний результат.
Замовляйте мій тренінг  WRITING НА 14 БАЛІВ і Ви самі переконаєтесь!

Одного разу на семінарі у Львові ми коротко презентували себе і потім на великий екран демонстрували наші особисті сторінки в соцмережах.
“Я – вчитель в спеціалізованій школі, репетитор-практик та онлайн консультант”. Далі я поглянула на екран, де пролистували мою сторінку у Facebook.
Мені стало ніяково…
Я усвідомила, що з тієї сторінки люди абсолютно не розуміли, що я вчитель англійської мови і спеціаліст своєї справи.

Скажу навіть більше, люди взагалі не второпали нічого корисного та “людського” з тієї сторінки.
Я задумалася…
Потім декілька скандалів з фото вчителів у соцмережах та звільнення з посад…

Якщо вже зараз Ви готові почути потрібні відповіді на такі запитання:

Як грамотно презентувати себе?
– Чи зрозуміло з моєї особистої сторінки, чим я займаюсь?
– Чи свідчить моя сторінка про мою кваліфікацію та експертність?
– Чи адекватні мої особисті фото?
– Які пости потрібно писати у своїй стрічці?
– Як правильно робити перепости?
– Як впливає моя особиста сторінка в соцмережах на спілкування з батьками учнів?
– Чи потрібні взагалі відгуки викладачам англійської мови, ми ж не товар продаємо?
– Як перебороти в собі сумніви та страхи перед новими задачами?

Тоді Вам – негайно на тренінг ВИКЛАДАЧ У СОЦМЕРЕЖАХ!

Ви будете здивовані, але топ-запитання від моїх колег, це:
– Як підготувати до ЗНО з англійської мови учнів з низьким рівнем знань?
– Як розпочати роботу з такими учнями?
– Які граматичні теми опрацьовувати в першу чергу?
– Чи здадуть такі учні ЗНО взагалі?
– Які підручники та додаткові матеріали використовувати у підготовці?

Всі ці тонкі аспекти ми детально розглянемо та обговоримо на тренінгу ЗНО ДЛЯ BEGINNERS.

Звісно, я стовідсотково погоджуюся, що є безліч методів і не всі вони дієві та практичні і підходять для абсолютно всіх учнів.
Але, я переконана, що якщо в нас є вибір між дієвим методом і  дієвішим методом, то ми зможемо зробити правильний вибір і обрати саме той, який буде зручний та результативний для Вас та Ваших вихованців!

Вдалого вибору, колеги!

 

А ми, Тренінговий центр СУТО, нагадуємо, що 3-4 травня 2019 року у місті Київ відбудеться НЕЙМОВІРНА за значимістю, насиченістю та концентрацією подія, а саме: 

Міжнародна конференція для викладачів англійської мови
INTERNATIONAL TESOL/TEFL CONFERENCE

 

ЗАРЕЄСТРУВАТИСЯ

 

 

 

 

Міжнародна сертифікація викладачів англійської TESOL вже у Львові!ДЕТАЛІ