Леся Козак, викладач англійської мови кваліфікації TESOL, викладач англійської мови – сертифікація Кембрідж. Цікавлюсь бізнесом, фінансами, психологією. Провела вебінари від СУТО “Як отримати додаткове фінансування від держави на розвиток власного бізнесу?” і  “Як зробити SWOT-аналіз і написати бізнес-план?”

Я вже з нетерпінням чекаю офлайн уроків з дітками

Незважаючи на те, що онлайн заняття мають безліч переваг, я все ж хочу, щоб учні прийшли в клас і ми мали змогу вчити англійську, бігаючи, рухаючись та граючи улюблені ігри.

Готуючись до занять та обираючи види діяльності, ми ретельно все обдумуємо, адже важливо, щоб урок був не лише цікавим, а й ефективним. Враховуємо і передбачаємо усі дрібниці. А особливу увагу звертаємо на те, що наші учні (як і всі ми) володіють різними особливостями мислення, тому й матеріали мають бути різнотипними.

 

Отож, пропоную гру,  яка ідеально підходить для аудіалів, візуалів і кінестетиків

Чому саме ця гра?  А тому, що вона:

  • допомагає поповнити словниковий запас,
  • відпрацювати вимову і навички сприйняття мови на слух,
  • розвиває логічне мислення, швидкість реакції, вміння працювати в команді,
  • комунікативні навички.

Чудове поєднання: вивчення англійської + загальний розвиток. Крім того, гра  не лише ефективна, а й вимагає мінімум підготовки: достатньо підготувати флеш-картки відповідно до теми!

Варіантів цієї гри можна придумати безліч. Я розкажу про три. Саме ці варіанти мої учні просто обожнюють!

Варіант 1

Кількість учасників: 4–10 осіб. Учитель у ролі ведучого.

  • Знайомимо учнів із новими словами. Наприклад, тема “Одяг”.
  • Діти стають у шеренгу. Кожний учасник отримує флеш-картку із зображенням певного елементу одягу.
  • Учитель називає предмети, що зображені на картках учасників, у довільному порядку. Наприклад:  штани, куртка, блузка, сукня, сорочка.
  • Учні, тримаючи картки зображенням до вчителя, шикуються в шеренгу в тій послідовності, яку назвав вчитель.

Повторюємо 2–3 рази.
Після того, як діти засвоять алгоритм і правила гри, учитель може мінятися з дітьми місцями: хтось із учнів виконує роль ведучого, а учитель – у ролі учасника. Таким чином відпрацьовуємо ще й вимову нових слів.

А що ж робити, якщо в класі велика кількість дітей? Вихід є!

Варіант 2

Хід гри – як у варіанті 1. Але: об’єднуємо дітей у кілька команд і проводимо змагання. Яка команда швидше стане у шеренгу в правильному порядку – та і перемагає!
Все дуже просто, потрібно лише підготувати декілька комплектів карток (але хіба ж це для нас проблема?)
Можна придумати символічну винагороду команді переможців, щоб була мотивація змагатись. До прикладу: вклеїти в зошити стікери, наклейки з написом “Переможець” тощо.

Варіант 3

Об’єднуємо дітей у дві команди.
Перша команда виконує завдання учителя і ховає картки за спину. Учасники другої команди мають назвати усі слова за порядком з пам’яті. Потім команди міняються місцями.

Переконана, гра сподобається і вам, і вашим учням. Вона допоможе швидко і легко (а головне, не нудно!) вивчити нові слова. Крім того, діти вчаться працювати в команді, спілкуватися та допомагати одне одному.  Бажаю всім цікавих та продуктивних занять!

 

Ростислав Руденський, учитель початкових класів та педагог закладів дошкільної освіти; приватний освітній консультант з питань альтернативної освіти; співорганізатор Чортківської філії Всеукраїнських таборів для дітей та молоді “Oasis”; відповідальний менеджер школи підготовки аніматорів Lightschool.

Як педагог, я знаю, наскільки складно організувати перебування дитини вдома на період карантину. Більше знають хіба що батьки.

Особливість цих ігор та розробок у тому, що у своїй основі вони мають дидактичну (навчальну) мету. Тож ваші дітки зможуть гратися і навчатися водночас.

І хоча я пропоную вам свої напрацювання та авторський підхід, це зовсім не означає, що ви не можете використати їх за своїм підходом. Адже знаємо, що найкраща методика – це методика для вашої дитини.

До набору “Карантинні ігри Руденського” входять: карантинний календар, набір із 42-х асоціативних карток, набір ігрових полів трьох рівнів складності, додаток “Відео-корисності”, додаток “Як грати”.

Уперше цей набір Ростислав презентував на вебінарі від СУТО “Навчаємося вдома, або карантин – не канікули”. Ви можете отримати доступ до вебінару за посиланням https://suto-tc.com/vebinar-navchannia-vdoma-rost/

Карантинний календар

Карантинний календар розроблено з метою психологічної підтримки дітей. Як відомо, дітям такого віку складно орієнтуватися у часі, у просторі, їм важко уявити, як довго вони будуть перебувати на карантині, а навіть якщо усвідомлюють – осмислити їм це не під силу. Такий календар дає змогу візуалізувати і наочно уявити ці абстракції “час як період” та “час як момент”.

Асоціативні картки

Асоціативні картки. Ці зображення дібрані за спеціальною ознакою – можливість виконання зображеного на картках після карантину, на вулиці і таке інше. Такий підхід до відбору карток зумовлено значним періодом тривалості карантину, і як результат – сформованою звичкою дитини не стимулювати себе до фізичної рухової активності.

На перший погляд, це здається дивним: як мала дитина не захоче пострибати “Класики” чи пограти у м’яча. Період карантину, довготривалий, і його достатньо для того щоб сформувати таку звичку у дитини, особливо в умовах відсутності подразників, що стимулюють до руху і тривалої фізичної активності. Такими подразниками є різні предмети, явища, об’єкти, які дитина залучає до своєї гри (пісочниця, гірка, драбина, велосипед тощо).

Як відомо, є декілька стадій прийняття ситуації чи обставин, що склалися: фаза “неприйняття/опору обставин”, тривала фаза “змирення із ситуацією, що склалася” і фаза “прийняття цієї ситуації за належне (за норму)”.

Щоб уникнути такого розвитку подій, надамо можливість дитині таких подразників через асоціативні картки активної діяльності. Також можна вибирати та об’єднувати картки за різними ознаками, темами (“Транспорт”, “Ігри”, “Спорт”, “Відпочинок” і таке інше).

Залучайте дитину розмірковувати не лише над одним варіантом асоціацій. Наприклад, автобус можна проасоціювати із подорожами, добиранням до школи, навідуванням родичів, іграшкою і таке інше.

Ігрові поля

Усі ігрові поля об’єднано у групи “Віруси” та “Захист”. Окрім того, що ігрові поля об’єднано у дві групи, то їх ще розроблено за різними рівнями складності. Найвищому рівню складності відповідають поля із зображеннями піктограм найменших розмірів, і навпаки, найлегшому рівню складності – піктограми найбільшого розміру. На кожному ігровому полі є однакова кількість піктограм, що й на протилежному полі. Сукупність піктограм-малюнків становлять собою армію гравців. Таким чином між собою воюють армія Вірусів та армія “Захист” (назви можна змінити за бажанням).

Для уникнення одноманітності карток Вірусів та Захисту розроблено декілька варіантів. Якщо немає змоги роздрукувати поля, ви можете намалювати свої. Принцип гри не зміниться. Щоб спростити підбір, у документі-розробці (увага) ігрові поля уже розміщено послідовно попарно за рівнем складності.

Усі матеріали ви можете завантажити, опрацювати, перейти на відео інструкції, скориставшись QR-кодами на сторінках документу. Просто натисніть ==> ЗАВАНТАЖИТИ

 

Знаю, що ці ігри мають чудовий ефект, коли їх грають усі члени сім’ї.

Я певен – буде весело!

 

Ішов …надцятий день дистанційного навчання через карантин

“Я — мама”пост

Коли твоя дитина розгубилася у вирі домашніх завдань, дедлайнів, проектів, різних шляхів комунікації із вчителями з різних предметів… а головне – має опанувати навичку тайм-менеджменту.

Як допомогти?

Ось як ми все долаємо з Максом (12 років).

Складаємо табличку із завданнями + хронологія завдань.
Вказуємо дати дедлайнів. І це – найпростіше. І це – лише початок. Намагаємося додати в таблицю канали комунікації: якщо роботу надіслати на електронну пошту – вказати пошту вчителя, роботу надіслати в Гугл класрум – вказуємо, на Вайбер – вказуємо номер телефону чи групу.

Аналізуємо обсяг завдань.
Деякі завдання мають терміни аж на другу половину місяця. Але обсяг завдань доволі великий, тому розподіляємо завдання на частини, кожну частину додаємо до інших дедлайнів. Їмо “слона” частинками.

Їм (дітям) лячно на це дивитися!
Коли таблицю було зроблено, Макс просто вибухнув від всього, що побачив. Йому здалося, що це “не гуманно” – цитую сина. Мали розмову про прокрастинацію і про причини того, чому так буває, що люди відкладають виконання на потім, про невміння розставити пріоритети, про важливість цілей, про хвилювання, що завдання можуть здаватися складними, і що шлях здолає той, хто йде. Подіяло. Вже легше сприймалася таблиця із завданнями.

 

==> Завантажити Взірець таблички від Євгенії Татарової

Запропонувала пограти в “передбачення”. Тобто Макс дивиться на вправу і передбачає, скільки часу він витратить на її виконання. Потім виконує та вимірює реальний час. Не співпало. Зрозумів, що треба закладати більше часу, тому що думав, що буде швидше. Продовжує експерименти з “передбаченнями”.

Поки експериментував, зробив 5 вправ! А я спокійно попрацювала!

Зараз думаю про заохочення, бо у всього мають бути наслідки. В цьому випадку – позитивні. Це буде наша з Максом наступна тема для обговорення. Бо моє бачення “приємного” не завжди співпадає з підлітковим світосприйняттям. Тобто, пішли в онлайн музей чи давай разом наріжемо вінегрет не працює.☺

Як ви допомагаєте своїм дітям? Які заохочення? Пишіть у коментарях.

Леся Козак, ФОП — фізична особа-підприємець, викладач англійської мови кваліфікації TESOL, викладач англійської мови – сертифікація Кембрідж. Цікавлюсь бізнесом, фінансами, психологією. Провела вебінар від СУТО “Як зробити SWOT-аналіз і написати бізнес-план?”

Коли неймовірно хочеться змін… Проходять робочі години, дні… Наче все добре, успішно, але чогось ще бракує…

Вмикаєш Інтернет і звідусіль сипляться сповіщення — прийдіть до нас на семінар, зустріч, конференцію; наш вебінар — ось що вам необхідно просто зараз!

У голові змішується вся інформація, методи, підходи до вивчення і викладання мови. Намагаюсь фільтрувати і відсіювати все непотрібне, але вже стільки всього наслухалась, що виникає ідея все залишити, взяти паузу і просто розкласти все по поличках інакше — вигоряння неминуче. Знайома ситуація?

В один із таких моментів я познайомилася з чудовими людьми Тетяною Ухіною та Євгенією Татаровою. Відкинувши всі сумніви, зареєструвалася на міжнародний  курс для вчителів англійської TESOL, організований SR Teaching&Learning, розроблений TESOL Asia. Курс був вперше організований в Україні, у м. Львові Тренінговим центром  СУТО.

Деталі тут https://suto-tc.com/tesol-course-ukraine/ 

Було тривожно, навіть страшно, бо невідомість і усвідомлення того, що буде зовсім нелегко, завжди лякає. Однак, після знайомства з колегами, тренерами, я зрозуміла, що я зробила більш ніж правильний крок. Ми всі подружилися з перших хвилин спілкування і з великою вірою, непереборним бажанням отримати і засвоїти нові знання та навести лад у вже здобутих, вирушили у неймовірну 120-годинну подорож — курс TESOL.

Протягом першого тижня проводилися input sessions — лекції, під час яких наші міжнародні тренери, професіонали своєї справи — Євгенія Татарова, Paul Harvey та Samad Samadov ділилися знаннями і лайфхаками. Вже під час лекцій ми отримували не лише теоретичний матеріал, а й практичний, оскільки робота була організована в інтерактивній формі. Ми відчували, що тренери вкладають у нас не лише знання, а й частинку своєї душі. Наприкінці першого дня, у мене склалося враження, що я зовсім нічого не знала до початку курсу, однак потім все внормувалося. Оскільки матеріал ускладнювався поступово і ми мали змогу дещо відразу попрактикувати, вся інформація засвоювалася дуже легко. Нам крок за кроком відкривалося нове бачення всього: планування уроків, тайм-менеджменту, навіть структури підручників! І ми вже з нетерпінням чекали початку наших занять.

І ось настав понеділок другого тижня навчання. Кожен із учасників курсу мав провести по три заняття для учнів трьох рівнів володіння англійською (elementary, young learners, intermediate), написати 12 оглядів уроків своїх колег і дати письмову оцінку своїм заняттям (що вдалося, а що можна змінити наступного разу). Для мене це був, певною мірою, виклик! Бо я спробувала свої можливості в абсолютно нових умовах: я ніколи не працювала із великими групами, не записувала уроки на камеру і не проводила показові заняття. Саме тому курс для мене став ще й шансом опанувати власні страхи.

Під час практики були і сльози… А ще я відчула, мабуть, майже весь спектр емоцій — від розпачу до неймовірної радості і захоплення! Цього тижня навчання на курсі я дійсно побачила, як ми всі згуртувалися у TESOLFamily, і це не могло не тішити! Кожен намагався допомогти одне одному, підтримати, щось підказати, ми працювали як неймовірна команда — і це стало частиною нашого успіху.

“Чи воно того варте?” — запитаєте ви. Однозначно, ТАК! Звісно, це — нелегко, це — виклик, в першу чергу собі! Однак, у результаті, ви отримуєте не лише першокласні знання, а й неймовірних людей, однодумців, колег, які стануть для вас другою сім’єю, вашою TESOLFamily.

Це — не звичайний курс, який ви здали, роз’їхались і забули! Ні, це — колосальна підтримка в будь-який момент вашого життя!

І так, тепер я можу викладати англійську ЦІЛОМУ СВІТОВІ як онлайн, так і офлайн!

Анастасія Сєркова, практичний психолог, арт-терапевт, тренер-фасилітатор. Працюю у КЗ “Запорізька спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів “Козацький ліцей” Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя

Коли ви чуєте словосполучення “здібний учень” або “обдарована дитина”, які асоціації у вас виникають?

Якщо простежити за цим асоціативним рядком через слова “розвиток”, “успішність”, то рано чи пізно почнуть з’являтись і слова зовсім іншого семантичного навантаження, такі як: “незібраність”, “комплекси”, “стрес” тощо. Рано чи пізно, так чи інакше, згадуючи своїх учнів, з якими ви працюєте з підготовки до олімпіад, конкурсів та МАН (Мала Академія Наук), ви почнете пригадувати і всі ті труднощі, які пов’язані з ними та з процесом підготовки. Тоді з’явиться і слово “ПРОБЛЕМА”.
Не секрет, що всі педагоги хочуть працювати зі здібними учнями. Але чомусь часто замовчується тема проблемності цих дітей та специфіки роботи з ними.

Згідно рішення Всесвітньої організації охорони здоров’я, обдаровані діти входять до “групи ризику”. А отже ‒ їм необхідні особливе виховання, відповідні індивідуальні навчальні програми, спеціально підготовлені вчителі, спеціалізовані класи та навчальні заклади.

Давайте розбиратись.

Яка мета вчителя, який працює з обдарованою дитиною? Щоб учень взяв участь в інтелектуальних випробуваннях та досяг високих результатів.
Яка ж мотивація педагога? Професійне самоствердження, бонуси до атестації, премія або ж навіть і вимога адміністрації. Чому ми працюємо з цією категорією дітей  ‒ це зрозуміло кожному з нас.

Яка  ж мета підготовки та участі в інтелектуальних змаганнях в учня?
Часто це запитання залишається відкритим. Адже єдиної відповіді тут немає. Кожна дитина в цьому плані індивідуальна. І відповідь буде знаходитись у площині мотивів, цінностей та потреб дитини. Щоб працювати з нею ви маєте її замотивувати, щоб замотивувати – знати її особливості та чим вона живе.

У обдарованих дітей протягом їхнього життя виникає досить багато різноманітних проблем, серед яких можна виділити:

Ворожість до школи.
Навчальна програма для них нудна й нецікава, тому що не відповідає їхнім здібностям. Отже, ймовірні порушення правил поведінки, за які до дітей застосовують “каральні” заходи.

Ігрові інтереси.
Обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їхні однолітки. Як наслідок, діти залишаються наодинці, в ізоляції.

Неконформність.
Вона виявляється у відкиданні стандартних вимог, особливо якщо вони йдуть у розріз з інтересами обдарованої дитини.

Занурення у філософські проблеми.
Замислюються над питаннями життя і смерті, релігійних вірувань і т. п.

Невідповідність між фізичнимінтелектуальним і соціальним розвитком.
Часто обдаровані діти надають перевагу спілкуванню зі старшими за віком, їм досить важко стати лідерами.

Ми вже з’ясували, що обдаровані діти досить уразливі. Науковці серед основних причин уразливості називають наступні:

  • прагнення до досконалості (перфекціонізм) ‒ не заспокоюються, доки не сягнуть вищого рівня;
  • відчуття незадоволеності ‒ дуже критичні до себе та своїх досягнень, низька самооцінка;
  • нереалістичні цілі ‒ часто ставлять собі завищені цілі. А коли не в змозі їх досягнути, засмучуються та переживають;
  • надчутливість ‒ дуже сприйнятливі до сенсорних стимулів: слова й невербальні сигнали сприймають як неприйняття себе оточуючими. Часто таких дітей уважають гіперактивними, тому що вони постійно реагують на подразники та стимули різного роду;
  • потреба в увазі дорослих‒ оскільки діти цікаві, вони часто монополізують увагу дорослих, через що можуть виникати тертя у стосунках з іншими дітьми;
  • нетерпимість ‒ обдарованіші діти часто виявляють нетерпимість стосовно інших дітей, які стоять нижче за них за інтелектуальним розвитком.

Враховуючи усі можливі труднощі, виокремлюють наступні типи здібних учнів як категорії групи ризику:

Найкращий учень: усі його люблять, робить те, що йому кажуть і як йому кажуть; любить подобатися.
Бунтівник: сперечається, з ним складно спілкуватися, часто в нього виникає стан емоційно-вольового напруження, коли щось загрожує досягненню його мети.
Підпільник: знає, що за обдарованість не платять, а навпаки вимагають, тому прагне не “вистрибувати”, а бути “як усі”.
Утікач: випадає з ліцейної системи, не може підлаштуватися до вимог ліцею, викладачів, майстрів виробничого навчання.
Двобічний: відстає у навчанні або має вади фізичні; його розглядають як слабкого, не помічають обдарованості.
Цілеспрямований: незалежний, автономний, знає собі ціну, знає, чого хоче. Найкращий тип для розробки індивідуальної програми взаємодії з ним.

У кожного з цих типів свій стиль поведінки, свої потреби, своя система взаємин, свій емоційно-вольовий статус. Ось чому до кожного з них  має бути індивідуальний підхід, як у закладах освіти, так і в сім’ї.

Але яким же він має бути, той підхід?

Щоб зрозуміти краще проблеми, з якими можна зіштовхнутись під час роботи зі здібними учнями різних типів, зрозуміти мотивацію дітей та, найголовніше, що ж може зробити кожен учасник освітнього процесу для покращення цієї взаємодії – я пропоную завантажити і переглянути Додаток, в якому представлена ця інформація у зручному систематизованому форматі.

Розуміючи самих себе та своїх учнів ми зможемо здолати всі перешкоди та труднощі.  Тоді  процес взаємодії та спілкування з обдарованими дітьми буде приносити результати та задоволення всім зацікавленим сторонам!

 

 

Анастасія Сєрковапрактичний психолог, арт-терапевт, тренер-фасилітатор. Працюю у КЗ “Запорізька спеціалізована школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів “Козацький ліцей” Запорізької обласної ради, м. Запоріжжя

Вчитель не має права… Вчитель повинен… Вчитель – взірець для дітей…

Людям, які працюють у системі освіти, дуже добре знайомі речення і вислови, які починаються з цих слів. Учитель повинен та не повинен вже стільки всього, що іноді починає забувати, хто він є насправді. Виникає відчуття, ніби він – це повне продовження своєї професії, своєї “місії” зі всією її багатовіковою мудрістю. Здається, що жодної миті не можна забувати, хто ти є. Ти – вчитель. Цим все сказано. Що тобі іще потрібно про себе знати? Не знаєш, у чому сенс життя? – почитай свою посадову інструкцію…

Але ж професійна ідентичність не може замінити собою всі інші складові особистості людини, яка обрала педагогічну діяльність. Професія – це лише частина життя. І чи потребують сучасні учні, щоб вчитель повністю “приніс себе в жертву” своїй професії?

В гендерній психології існує таке поняття як “скляна стеля”. Це визначення використовується для позначення невидимого і формально ніяк не позначеного бар’єру, який обмежує кар’єрне просування жінок, безвідносно до їх професійних якостей, певним рівнем соціальної ієрархії в організації, області чи державній системі. Пізніше цей термін був поширений і на інші соціальні групи та меншини.

У працівників освіти також існує своя “скляна стеля” ‒ стереотипи, суспільно-моральні норми, які регламентують діяльність вчителя. Бо всі ж навколо знають, що саме і як педагог має робити: як працювати, жити та відпочивати. Самому педагогові залишається лише прислухатись до думок оточуючих і намагатися дотримуватися всіх тих інструкцій, які диктує йому суспільство. Навіть відпочивають вчителі у компанії інших вчителів, замінюючи повноцінний відпочинок різноманітними фестивалями, конференціями, тренінгами, семінарами тощо. Бо хіба ж можна хоч на хвилину забути, що ти – вчитель? Хіба можна хоч на секунду розслабитися?..

Але життя це не тільки школа… Якщо вчитель сам живе лише однією школою, чи зможе він достатньо компетентно говорити з дітьми про життя? Про життя, яке вирує у цю саму мить за межами школи, про життя, з яким діти та підлітки стикаються за її межами, про життя, в яке вони поринуть після випускного? Чи корисно це для самого вчителя? Чи не обмежує його розвиток як особистості? І хіба не це “повне занурення” у професію призводить до нищівного вигорання?

То хто ж встановив цю “скляну стелю” для освітян? Кому вона потрібна і чи потрібна взагалі?  З її цілою низкою правил та догм? Чого саме прагнуть від нас сучасні учні?

Напередодні нашого професійного свята – Дня вчителя, для того, щоб хоч трошки розібратись ‒ який же він, образ педагога у нашому суспільстві, я провела невеличке дослідження серед трьох найзацікавленіших в цьому питанні категорій людей: учнів, їхніх батьків та, безпосередньо, самих педагогів. Що ж з цього вийшло? Давайте подивимося!

 

Який же образ ідеального учителя?

Учні воліють, щоб педагог був сучасним, ввічливим, чесним, вимогливим, але справедливим, добре обізнаним у своєму предметі, міг зацікавити дітей, мав почуття гумору. Наголошують на важливості того, щоб матеріал звучав з вуст викладача, а не був представлений на презентації, за виключенням певних випадків.

Анна, учениця 10 класу “Ідеальний учитель – це дуже комунікабельна та компетентна людина, яка любить дітей та отримує задоволення від своєї роботи, не зважаючи на труднощі”.

Дуже важливою для дітей є підтримка з боку вчителя, разом з тим, і вчитель, і учень мають поважати одне одного.

Тоня, учениця 11 класу “Ідеальний учитель, на мою думку, має бути щирим, турботливим та мати змогу завжди допомогти”.
Юлія, студентка “Той, який зможе знайти спільну мову з дитиною будь-якого віку”.

Нагадаємо, що на запитання “Яким має бути сучасний учитель?” також відповідали учні Школи-Ліцею № 6 м. Тернопіль. Читайте і переглядайте відео у нашій публікації “Великі вчителі вірять у здатність інтелекту і таланту до розвитку”

Батьки учнів акцентують увагу на високому рівні культури, комунікабельності вчителя. Воліють, щоб вчитель був в міру вимогливим та мав можливість зрозуміти стан дитини.

Анна, мати другокласниці “Для мене ідеальний вчитель має бути другом дитині, кому не страшно розповісти та зізнатись у власних помилках”.

Самі педагоги наполягають на важливості загальнолюдських цінностей, готовності до конкуренції, адаптивності до життєвих змін та криз, самовдосконаленні.

Віта, педагог “Ідеальним бути важко, але сучасний вчитель повинен у достатній мірі володіти знаннями про цей новий світ, приймати все нове і мати здатність змінитися”.

 

Що ж може розчарувати людину у вчителеві?

Учні не зможуть пробачити педагогу брехню, безвідповідальність, байдужість, відсутність почуття гумору, зневагу до дітей, упереджене ставлення, виокремлення “улюбленців” та підвищений голос.

Дарина, учениця 11 класу “Як і в будь-якій людині – підлість. Коли він не помічає, що ти стараєшся. Злобу…”.
Анна, учениця 10 класу “Особисто мене може розчарувати у вчителеві, коли він не розуміє, що він викладає, та з незацікавленістю ставиться до свого предмету”.
Данило, учень 11 класу “Розчаровує незнання вчителем свого предмету, коли він починає просто читати реферат або презентацію”.

Батьки виокремили надмірну вимогливість, підвищений голос на дитину та упередженість педагога щодо дитини.

Світлана, мати семикласниці “Коли вчитель націлений, в першу чергу, на здобуття дитиною знань попри можливі проблеми зі здоров’ям або значний психологічний дискомфорт”.

Що ж може розчарувати педагогів у своїх колегах? Це – некомпетентність, непрофесіоналізм, безтактність, невихованість, пліткарство, заздрість по відношенню до інших, нездорова конкуренція, неохайність. Коли людина ходить на роботу тільки для “галочки” і тільки за зарплатою, а не вкладає в свою справу душу.

Ольга, педагог “Постійні докори на життя, країну, управлінців, бо і так вистачає в житті негативу! Ні в якому разі не жалітись на … зарплатню, родину, колег, учнів!”

 

Яким має бути вчитель у соціальних мережах?

Більшість опитаних учнів вважають, що вчитель – це вільна людина і на своїй сторінці у соціальних мережах може додавати у друзі всіх, кого вважає за потрібне, в тому числі і учнів та їхніх батьків. Діти вважають, що це – особисте право педагога: вирішувати, що викладати у стрічку та репостити. Однак наголосили, що вчитель, як і будь-яка людина, не повинен викладати пости провокаційного характеру і занадто відверті фотографії.

Данило, учень 11 класу “Правила поведінки в інтернеті для всіх однакові, вони не мають когось обходити або, навпаки, обмежувати особистість”.
Дарина, учениця 11 класу “Мені здається, що вчитель може підписуватися на сторінки своїх учнів, дивитись їхні дописи, але не докоряти учнів, на кшталт: а я бачив, чим ти займався у вихідні і чому не зробив домашнє завдання…”
Анна, учениця 10 класу “Я вважаю, що вчителі МАЮТЬ СВОЄ ОСОБИСТЕ ЖИТТЯ. Вони такі ж самі люди, як і всі. Вважаю, що пости вони мають писати тією мовою, якою їм зручно… Так,  було би чудово бачити приклад, що вчителі  обирають здоровий та активний спосіб життя. Але, що тільки не трапляється, і вчителям також потрібен релакс 🙂 ”.
Даніїл, учень 11 класу “Може бути самим собою. Додаючи учня у друзі він показує, що приховувати йому нічого”.

Батьки також у більшості вважають, що вчитель – це звичайна людина і в соціальних мережах також. Він сам має вирішувати, кого додавати та що виставляти. Проте, є і моменти, на які варто звернути увагу.

Світлана, мати семикласниці “Зважливим. Якщо в нього в друзях є учні, то він має пам’ятати про це, і не постити інформацію з нецензурними виразами, відкритою агресією, пропагуванням шкідливих звичок, не варто закликати до нетолерантного поводження стосовно будь-яких груп та людей”.
Оксана, мати чотирикласниці “Бажано, щоб додавав у друзі батьків, відповідав на їхні запитання. Можливо, доцільно викладати у стрічку обговорення актуальних питань, що стосуються його предмета, а також пропозиції самовдосконалення, інформацію, що може зацікавити дітей, на яку вони будуть реагувати.”

Педагоги також наголошують, що вчитель – це звичайна людина, але все ж таки, правила етики ніхто не відміняв.

Юлія, педагог “У соціальних мережах, як і в реальному житті, вчитель має залишатися вчителем. До того ж, навіть коли наш робочий день закінчився, ми продовжуємо бути вчителями. За нами спостерігають, оцінюють, стежать, тому ми завжди маємо бути на висоті і поводити себе гідно. Я не бачу абсолютно нічого поганого чи абсурдного у тому, щоб додавати в друзі дітей чи батьків. Це чудова можливість зробити так, щоб несказане стало сказаним. Таким чином можна миттєво зробити оголошення чи термінове повідомлення, порадитися, домовитися про щось або й просто надати психологічну допомогу онлайн. У свою стрічку вчитель має викладати усе, що не суперечить його статусу, моральним нормам, правилам етики і етикету, у межах дозволеного своєю совістю, порядністю, вихованістю.”
Тетяна, педагог “Учитель звичайна людина, та разом з тим, вихована, культурна, тактовна i сторiнки у cоцмережi мають бути відповідні.”
Ольга, педагог “Особиста суб’єктивна думка… в деякі мережі можна додавати учнів, в деякі ‒ ні! Все залежить від того, яка мета профілю. Вважаю, що батьків треба додавати, аби вони були в курсі подій, бо частенько живуть вигадками та плітками про вчителя. Я не викладаю дуже відверті фото (в купальнику та подібні), бо знову ж таки, яка мета? Якщо на меті похизуватись фігуркою чи тілом, то робити треба закриті доступи та редагувати аудиторію”.

 

Яким же має бути особисте життя та відпочинок вчителя?

На це запитання знову ж таки більшість відповіла, що на те воно і особисте – бо не стосується нікого… Учніі студенти, в більшості, зійшлися на думці, що особисте життя вчителя не має стосуватись учнів, у кожного повинен бути свій особистий простір.

Тоня, учениця 11 класу “Відпочинок такий, який йому (вчителю) подобається. Якесь хобі, кардинальні зміни…”
Ілля, студент “Особисте життя має бути у всіх! Головне, щоб воно не приносило шкоду оточуючим”.
Анна, учениця 10 класу “Особисте життя вчителя таке саме, як і в інших людей. Зрозуміло, що не гарно було би показувати свої стосунки усій школі”.
Микита, студент “Відпочинок… Море, у друзів вдома за чашечкою кави… З ким? Рідні, друзі, також педагоги, можливо, навіть учні”.

Батьки також вважають, що це – особистий простір і територія вчителя. Все тут залежить від самої людини, від того, з ким йому самому приємно проводити час.

Анна, мати другокласниці “Вчитель має бути психічно здоровим! Це єдине, що може мене хвилювати з особистого життя вчителя”.
Світлана, мати семикласниці “Якщо воно (особисте життя) не відповідає моральним нормам. Наприклад, зміна партнерів щоночі, я б воліла не знати про це. Загалом, це не моя справа, я би не засуджувала одностатеві зв’язки і все таке інше, якщо він (учитель) не пропагує їх”.

Педагоги також зазначають, що особисте життя має бути особистим ‒ не для широкої аудиторії. Тільки для родини та для дуже близьких.

Ольга, педагог “Відпочивати треба вчитись! Такий висновок зробила я за останні 2 роки. Тому що багато вчителів не вміють відпочивати. Планувати треба згідно вподобань. Мені до вподоби подорожувати з родиною, спостерігати за краєвидами нашої чарівної країни! Це додає мені наснаги!”
Тетяна, педагог “Відпочинок також має бути! Іноді буває, стiльки школи в твоєму житті, що особисте навiть трошки заважає…”

 

Яким має бути зовнішній вигляд вчителя?

Здобувачі освіти та їхні батьки вважають, що вбрання вчителя не має відволікати учнів від навчального процесу (не має бути занадто яскравим і відвертим). У всьому іншому – вважають, це ‒ особиста справа вчителя. Він може вбиратися за власним стилем так, щоб йому було зручно, у те, що йому пасує, враховуючи фінансову спроможність. Освітянину, на думку опитуваних, варто бути стриманим, елегантним, охайним, доглянутим. Одяг має відповідати предмету, який викладає вчитель (до прикладу, учитель фізкультури і вчитель історії 😉 ).

Анна, учениця 11-го класу “На мою думку, у вільний від роботи у школі час, учитель може вдягатися, як йому подобається. Бо, мені здається, що працювати вчителем – не значить бути ним 24/7. Так, у шкільний час вчителі – як авторитет та приклад для дітей. Якщо вони вимагають дрес-коду, то й самі повинні його дотримуватись”.

Самі вчителі акцентують увагу на комфорті та важливості сучасного стилю.

Віта, педагог “Вчитель, я вважаю, повинен мати охайний вигляд, не виглядати вульгарно і, відповідно, не “пахнути” потом…..”
Юлія, педагог “Стиль має відповідати нашому місцю роботи і заходам, які відбуваються у школі. Найзручнішим є стиль Casual ‒ звичайний, повсякденний, також класичний, діловий і змішаний ‒ комфортний і, водночас, з елементами офіційності”.

І найцікавіше…

ЩО є ТАБУ для людини, яка займається педагогічною діяльністю?

Всі учасники освітнього процесу в цьому питанні дійшли спільної думки. Вони вважають, що вчитель не повинен переходити межі дозволеного, що стосується учнів. Ніякої близькості не повинно бути. Тим паче – чогось більшого. Також називали: проституцію, нецензурну лексику, агресію, садизм, вживання та пропаганду наркотиків, приниження дітей, моральне та фізичне насильство щодо учнів.

Данило, студент “Табу – лише обмеження, передбачені законодавством”.

Скільки людей ‒ стільки й думок. Проте, нам є над чим поміркувати. Зрозуміти, які компетентності в собі варто прокачати, а які вже і так досконалі. А також не забувати про те, що:

Єлизавета, учениця 11 класу “Вчитель – це не професія, а людина, у якої є своє життя, яким вона розпоряджається, як вважає за потрібне”.
Анна, учениця 10 класу “Взагалі, це дуже складна тема. І дуже несправедливо, коли працюєш учителем, всі думають, що тепер про особисте життя та про свої інтереси треба забути”.

З професійним святом вас, шановні колеги! Піклуйтеся про себе та будьте щасливими!

 

СУТО Прогресивна Рада Освітян - Перша онлайн-асоціація для освітян УкраїниРЕЄСТРАЦІЯ