fbpx

Кухня уроку… Кухня знань… Уроки життя…

Прачова Віта, вчитель української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, І кваліфікаційна категорія. Випустила три класи. Учні останнього випуску склали ЗНО з результатами: 3-тє місце – рейтинг міста Кривий Ріг, 295-те – рейтинг України. Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури. Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджер у Тренінговий центр СУТО. Автор проєкту у ФБ #українськоюзалюбки

Урок − це більше, ніж 45 хвилин

Сьогодні вкотре вчилась у Гордона Рамзі готувати – і усвідомила, що вчителі та батьки, подібно кухарям, кожного дня готують, але ця їжа духовна – це знання, навички та уміння.

Уміло замісити методи та прийоми, щоб отримати смачний результат.

Кухар готує кожного дня, бо ми з вами споживаємо їжу щоденно, розуміючи, що це енергія, яка допоможе нам вижити, бути здоровими, надасть силу.

Викладачі або батьки вкладають у нас знання та розуміння життя, щоб у кожного була можливість забезпечити себе, створити свою родину, стати особистістю.

Урок, знання, вміння та навички – поняття, які у суспільстві пов’язуються з освітніми закладами та викладачами. Але ж урок – це поняття набагато ширше, ніж 45 хвилин у школі.

Здається, треба зрозуміти, що урок – це певне завдання, яке ти отримав і виконав швидше або довше, ніж відведено часу. Або взагалі не виконав. А завдання ти можеш отримати від будь-кого, і у першу чергу від своїх батьків або близьких, хто тобою опікується.

Уміти гратись − важливо

Першими на кухні ваших знань з’являться батьки – це вони вчать ходити, говорити, обслуговувати себе. При цьому їх роботу не видно, як ми не бачимо кухаря ресторану, який десь на кухні створює шедеври. Для цього батьки читають книжки про виховання або згадують власне дитинство, намагаючись не повторити помилки своїх батьків, та сподіваються дати своїй дитині найкраще.

Далі на кухню приходять вихователі, які поступово розвивають дитину, крокуючи від простого до складного. Що при цьому роблять батьки? А вони, як і на будь-якій кухні, підтримують порядок та продовжують розвивати дитину. Що найважливіше у цей період? Навчити дитину самостійно себе обслуговувати, навчити її спілкуванню з іншими, навчити гратись та організовувати гру. Чим більше ваша дитина буде гратись самостійно, придумуючи різні ролі та виконуючи їх, тим легше їй буде потім вчитися, бо вона сама себе навчиться організовувати.

Уміти вчитися самостійно

Наступний етап – початкова школа. Дитина любить гратись, і саме у цей період вона усвідомлює, що є знання, які можна отримати тільки тоді, коли ти докладаєш зусиль (дуже корисна навичка у майбутньому для будь-кого, бо усе, що ми робимо у житті, – без зусиль, витрачених нами, не втілиться у результат). Ось тут починається найскладніше, що ті діти, які невпевнені у собі, яким не дали можливості діяти самостійно, якими опікуються через міру (бо він або вона ще маленькі), не можуть здолати саме цей момент у навчанні.

Мрія кухаря – смачно нагодувати, а мрія вчителя, щоб дитина хотіла отримувати знання. Але ж, щоб навчитись читати склад “ма”, комусь треба раз показати – і зрозуміло, комусь – посидіти день, а комусь витратити тиждень або більше. Від чого це залежить? Від особливостей характеру та розвитку дитини, від компетентності того, хто вчить, від самопочуття обох сторін та зовнішніх факторів. Недарма ж кажуть, що якщо хочете, щоб ваша дитина читала, читайте ПОСТІЙНО самі. Якщо я (як вчитель) хотіла, щоб мої учні не смітили на вулиці, то я за будь-яких обставин – не роблю такого. Ми виховуємо своїм прикладом.

Саме у початковій школі треба закласти основи самостійності і відповідальності – це дуже нелегко. І ніякого культу оцінки, а тільки культ знань, умінь та навичок. Чи може це зробити вчитель сам? Ні, бо ці основи закладаються батьками. Так, батьки продовжують виконувати усі функції, про які ми уже говорили, але усвідомлюють, що їх дитина росте, розвивається, тому кожного дня дитина повинна ставати кращою. Чи може допомогти батькам вчитель? Так, він повинен бути компетентним, щоб розставити акценти у розвиткові та поведінці учня та допомогти покращити ситуацію.

Вправлятись, щоб закласти фундамент

Якщо на кухні кілька господинь, то… Навіть пояснювати не треба, що буде суперечка. А учень чи учениця 5-го класу? До розвитку дитини цього періоду долучаються одночасно багато вчителів-кухарів, і кожен вимагає та вчить по-своєму, вважає, що його предмет найголовніший. Чи вони праві? Так, бо ми не знаємо, який предмет стане для когось найважливіший – згадайте себе у дитинстві, як ви обирали професію: чи стали ви тим, ким мріяли? Більшість заперечить, бо життя розпорядилось не так, як ви очікували. Тому готуйте дитину до життя. Інша справа: як? Про інгредієнти, які варто застосувати, треба написати окрему статтю, або й не одну. А коли дитину навчають багато людей одночасно – то суперечка виникає у внутрішньому світі дитини (дорослі, не забувайте про це!).

На цей час учень починає отримувати ґрунтовні основи знань. Вчителі повинні не просто віддати знання, а закласти фундамент – це багато вправ, як у грі на музичному інструменті, та викладання від простого до складного, як у спорті. Батьки – підтримка та контроль. Якщо дитина самостійна та відповідальна, прагне розвиватись, то усі усе зробили правильно. Якщо ж якась складова втрачена, то дитині важко вчитись (наприклад, вона не уміє це робити самостійно), батькам складно, бо треба після робочого дня ще й домашні завдання виконувати, а вчителям, бо дитині на уроках не цікаво – вона не встигає за іншими у процесі навчання. Чи можна виправити ситуацію? Так, знову ж таки треба починати батькам розуміти, у чому помилились або що не дали дитині (і зараз не про матеріальне). Втрачений час не повернеш, але надолужити ще є можливість. Пам’ятайте, що будете ламати по-живому, бо якщо людина лінувалась, то, щоб вона почала працювати, потрібні зусилля саме її, а оточуючі будуть допомагати. З дитиною складніше, бо її балували, а потім перестали – їй складно це зрозуміти.

Вибір у житті

Уявляєте, яка каша звариться до кінця 9-го класу у голові дитини… І ось тут саме той період, щоб усвідомити: ця людина змогла опанувати знання так, що буде здобувати вищу освіту, тому піде у старшу школу, чи усе ж таки знання, уміння та навички так собі, тому варто зосередитись на фізичній праці – і дорога у профосвіту. Цей вибір робить родина. Інколи не хочеться, щоб дитина йшла у коледж, бо розумієш, що у майбутньому вона може не реалізуватись на повну, але вибір зроблено.

Далі у кожного свій шлях, але усі крокують до одного – до майбутньої професії, до роду заняття, чому присвятять життя. Там буде випробування ЗНО. А потім буде зрозуміло, що вчитися у вузі складніше, ніж здавати ЗНО. Усвідомлення, що у вузі ти отримав у більшості випадків теорію, а до практики треба йти самостійно, набиваючи гулі. І це той час, коли ти сам повинен розуміти, що для тебе найважливіше. І найголовніші кухарі твого навчання, батьки, уже розуміють, що зроблено не так, знають, що треба відпускати у вільне плавання у морі життя.

Чи закінчується навчання, коли ти уже йдеш працювати? Ні, бо якщо хочеш чогось досягти, то вчишся далі, змінюєш себе і світ.

Хто формує людину…

За роки виростає дитина, формується людина, усвідомлюється призначення – і усі, хто був дотичним до процесу, відбився у характері людини, діях та поглядах. Як ви думаєте, хто на цій кухні шеф-кухарі? Хто впливає найбільше та керує процесом? Найважливіші уроки – уроки життя, дають батьки, навіть тоді, коли кажуть, що треба тепло одягатись чи виконують разом з тобою зарядку зранку, тоді, коли просять допомогти з домашніми справами чи читають книжку ввечері, тоді, коли не поспішають допомогти з домашнім завданням, а пояснюють кроки, які повинен зробити ти, щоб будь-коли виконати його самостійно.

Вихователь у дитячому садочку, учитель у школі, викладач у вузі – це ті люди, яким треба усвідомлювати, що вони є важливими складовими у долі дитини, і робити усе, щоб не зашкодити, розвивати та удосконалювати, формувати людину.

Чи усвідомлюють батьки та викладачі, яку вони виконують роль у становленні дорослої людини?

 

Вас зацікавить публікація Віти Прачової “10 кроків до продуктивного іспиту: Як прийти на іспит із ясною головою та зберігати продуктивність якомога довше”

Читайте тут https://suto-tc.com/vita-prachova-10-krokiv/

Вірусні програми, якими заражають батьки дітей

Частина 3 (завершення)

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і  педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 

“Вірусні програми, якими заражають батьки дітей” Частина 1
Читайте тут ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-1/

“Вірусні програми, якими заражають батьки дітей” Частина 2
Читайте тут ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-2/

Під впливом величезної кількості інформації, що надходить із усіх боків, дитина розгублюється, у неї виникає боротьба, раз у раз у неї виникають протиріччя, що тягнуть її урізнобіч, у результаті чого вона втрачає власну цілісність і єдність.

Що ж робити? Як нам поводитися, щоб позбавити дитину “вірусів”? 

Напевно, насамперед позбутися нав’язування дитині своїх авторитарних догм і почати просто любити свою дитину.

Підіб’ємо підсумок наших міркувань про те, як це робити, порадами Януша Корчака, у якого звичне поняття “любов до дітей” наповнюється новим змістом.

  1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або таким, як ти прагнеш бути. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
  2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
  3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
  4. Не стався до її проблем легковажно. Життя дане кожному під його силу, й будь впевнений: воно важке для неї не менше, ніж для тебе, а можливо, й більше, – оскільки в неї немає досвіду.
  5.  Не принижуй.
  6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них, адже сам Господь відвідує батьків у їхніх дітях.
  7.  Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
  8. Дитина – це не тиран, який заволодів всім твоїм життям, і не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Бог дав тобі на зберігання й розвиток у неї творчого вогню. Пам’ятай, що в батьків росте не “наша”, “своя” дитина, а душа, яка дана на зберігання.
  9.  Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не прагнув би, щоб робили власній. 
  10. Люби свою дитину будь-якою – не талановитою, безталанною, дорослою. Спілкуючись із нею, радій, бо дитина – це свято, яке поки з тобою.

Вірусні програми, якими заражають батьки дітей

Частина 2

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і  педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 
“Вірусні програми, якими заражають батьки дітей” Частина 1
Читайте тут ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-1/

Розглянемо інші віруси, які вкрай негативно впливають на дітей

П’ятий вірус: “Не будь успішним!”

Як він виникає? Подібний вірус характерний для батьків-невдах або для тих, хто досяг свого завзятою працею й заплатив за це високу ціну. Все, щоб не зробила дитина, критикують: і навчання у школі, і досягнення в спортивній секції, і домашні справи. Все дитина робить не так. За критикою такі батьки ховають заздрість до своєї дитини.

Як це проявляється в дорослому житті? Людина з таким вірусом усе робить ідеально й прикладає багато зусиль, але коли справа доходить до критично важливого моменту (співбесіда, іспити) – то маленький дріб’язок може перекреслити всі зусилля, бо включається самосаботаж (від неймовірної безпам’ятності до розладу шлунка саме у невідповідний момент). Така людина живе в постійній тривозі й напруженні.

Шостий вірус: “Не роби!”

Як він виникає? Цей вірус передається тривожними батьками. Батьками, які до смерті бояться всього й за себе, і за свою дитину. Такі батьки постійно повторюють: “Не лізь: упадеш!”, “Не ходи туди”, “Не бігай!”, “Не чіпай!”. Якщо це узагальнити, то: “Не роби нічого!”

Як це проявляється в дорослому житті? У людини, що виросла в такій сім’ї, будуть величезні труднощі в прийнятті рішень. Вона живе з відчуттям, що стоїть на одному місці, не рухаючись ні вперед, ні назад, але знайти в собі сили, щоб щось змінити, не може.

Сьомий вірус: “Не висовуйся!”

Як він виникає? Батьки постійно дітям говорять: “Будь скромніше!”, “Не висовуйся!”, “Як тобі не соромно: тебе ж всі бачать!”. У цьому випадку батьки своєю поведінкою доводять дитині наступне: “Я буду терпіти тебе, маля, але знай, що тут ти й твої бажання нічого не варті”. Любов і підтримка буде забезпечена дитині тільки тоді, коли він відмовлявся від свого лідерства.

Як це проявляється в дорослому житті? Сором’язливість, відчуття незручності, непевності, непотрібності, страх ініціативи.

Восьмий вірус: “Ти винятковий!”

Як він виникає? Така програма формується за умов: або якщо в сім’ї постійно підкреслюється винятковість дитини: “Вона в нас обдарована (особлива, виняткова, не як в усіх)”, або ж навпаки, коли підкреслюється те, що дитина «важка», “проблемна”.

Як це проявляється в дорослому житті? Людина з таким вірусом у голові буде почувати себе “білою вороною”, замкненою, відлюдною. Їй буде складно належати до якоїсь групи людей, об’єднаних спільними інтересами.

Дев’ятий вірус: “Тримай дистанцію!”

Як він виникає? Коли батькам бракує часу приділяти увагу своїй дитині. Вони зайняті роботою, кар’єрою або власним здоров’ям, при цьому часто бувають у відрядженнях. Якщо постійно відмовляти в спілкуванні або маніпулювати дитиною, то виникає заборона на близькість, яка супроводжується рішенням: “Для того, щоб захиститься, не випробовувати біль відмови, я буду триматися від тебе подалі”.

Як це проявляється в дорослому житті? У майбутньому така людина буде мати проблеми з вираженням своїх емоцій і з формуванням близьких, довірчих відносин. Про таких людей говорять: “Сухар”.

Десятий вірус: “Не будь здоровим!”

Як він виникає? Подібна заборона передається батьками, які переконані, що дитиною слід займатися тоді, коли вона хвора. Це може відбуватися на свідомому або підсвідомому рівні. Багато батьків шукають соматичні або психологічні проблеми здоров’я у своєї дитини, щоб виправдати свої нереалізовані плани відносно дитини. «Адже Ви знаєте, яка вона слабенька, хвороблива дитина», – говорять вони своїм знайомим і родичам. Природно, дитина робить висновок: «Щоб одержати необхідну мені увагу, треба хворіти».

Як це проявляється в дорослому житті? Людина буде випробовувати нездужання, коли в неї щось не ладиться. Вона живе в стані жалості до себе, непевності, залежності від чужої думки.

Одинадцятий вірус: “Не думай!”

Як він виникає? Батьки просто не дають дитині час подумати: «Не забивай голову непотрібними думками», «Багато будеш знати – скоро зістаришся», «Тобі поки не потрібно цього знати».

Як це проявляється в дорослому житті? У стресовій ситуації людина впадає в ступор і не може знайти рішення, часто перебуває в стані тривоги, не певна у собі, відчуває страх зробити помилку.

Дванадцятий вірус: “Не почувай”

Як він виникає? Ця програма формується такими висловленнями батьків: “Хлопчики не плачуть – будь сміливим!”, “Мені холодно – одягни светр!”, “Я голодний – що ти будеш їсти”. Їхній схований зміст: “Не почувай себе, як ти. Почувай – як я”.

Як це проявляється в дорослому житті? Цей вірус веде до розвитку психосоматичних хвороб, неврозів, панічних атак через подавлені емоції.

Таким чином, нав’язування своїх законів і установок (зараження вірусами), навіть якщо дорослі вважають це абсолютно правильним, часто приводить до виникнення ряду комплексів та зниження самооцінки дитини.

Як поводитися, щоб позбавити дитину “вірусів”, читайте у наступній частині ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-3/

Вірусні програми, якими заражають батьки дітей

Частина 1

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і  педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 

Усе, що досягнуте дресируванням, натиском, насильством, – неміцно, неправильно й ненадійно.
Януш Корчак

Кращий спосіб зробити дітей гарними — це зробити їх щасливими.
Оскар Уайльд

“Я – правий, а вони – ні”, – одна з основ нашого ставлення до людей, світу. Ви пробували визнати себе неправим?.. Навіть сильній людині це складно зробити. Слабкій – це взагалі не під силу. А якщо привселюдно викрити в неправоті – літературні герої з-за цього стріляються прямо на очах!

Ось, в основному, і вся наша мораль. Добро – те, що подобається ОСОБИСТО НАМ. Зло – те, що НАС САМИХ не влаштовує. Ми народжуємо дітей, цілком ігноруючи спроби, якого б то не було головного мозку, втрутитися в цей процес. А потім усе життя складаємо для них гарні докази, принципи й вимоги, використовуємо “прописні істини” – аби тільки жити не заважали!

Ми починаємо вірити, що маля повинно спати тоді, коли МИ цього прагнемо (немає картини приємнішої, ніж спляча дитина!). Вважаємо, що вона не повинна плакати і взагалі подавати голос (принадність – її й не чутно!). Впевнені, що вона повинна їсти те й стільки, скільки НАМ потрібно (чудо – який апетит!). А пізніше – думати так само, як ми (увесь у мене!). І робити тільки те, що ми скажемо, і бажано з незмінним вдячним ентузіазмом (слухняна і поважна – зразкова дитина!). Ми живемо, як самі того прагнемо – за двох: і за себе, і за дитину.

Наші ЛЮБОВ і ТУРБОТА – у більшій частині наші ж страхи, занепокоєння, нав’язливі переконання й спроби бути гарними батьками. Вони мають украй мало спільного з нормальним, вільним і щасливим життям, і майже нічого з бажаннями й планами самих дітей.

Саме тому за двадцять років дорослішання багато хто з нас розгубив багато чого людського: відкритість світу, інтерес до життя, довіру, товариськість, володіння цим світом, здатність навчатися, бажання вчитися, здатність дивуватися й радіти.

І ось на Землю приходить чоловічок, живий, відкритий, чистий, стоїть на вершині дитинства. Ой, як же не пощастило йому. Чому? Адже рядом – ми: суспільство, батьки переповнені різними стереотипами, міфами, прописними істинами, якими, як вірусами, заражаємо дітей.

Розглянемо їх детальніше.

Перший вірус: “Не живи”

Як він виникає? Мати може крикнути в розпачі маленькій дитині щось на кштальт: ”Краще ти б не народилася!”, ”Через тебе в мене життя наперекосяк!”, ”Очі б мої на тебе не дивилися!”, ”Щоб ти скрізь землю провалився”, ”Мені не потрібний такий поганий хлопчик!”.

Навіть якщо це не вимовляється, це постійно повідомляється дитині мімікою, настроєм, жестами, позою й іншими способами. Такі послання дитині рівносильне наказу: ”Не живи!”

Як це проявляється в дорослому житті? У людини виникає почуття власної непотрібності, розчарування в собі, апатії й бажання ризикувати життям або навіть померти.

Другий вірус: “Не будь собою!”

Як він виникає? Коли батьки прагли хлопчика, а народилася дівчинка (або навпаки), то батьки можуть, наприклад, заохочувати в дівчинці хлопчачу поведінку, і вона буде пишається тим, що все життя сама виконує складну роботу, не довіряючи турботу про себе нікому. Цей вірус також з’являється і тоді, коли дитину порівнюють із іншим: ”Ось Маша відмінниця, а в тебе одні трійки”.

Як це проявляється в дорослому житті? Відчуття провини, розчарування в собі, почуття власної незначності, бажання постійно отримувати схвалення й одночасне самозасудження, відсутність життєвої енергії, відсутність бажань.

Третій вірус: “Не будь дитиною!”

Як він виникає? Якщо батьки самі себе почувають дітьми, живуть у світі власних почуттів і емоцій, тому часто попадають у конфліктні ситуації, закохуються, часто змінюють роботу, не несучи відповідальності за свої вчинки, то вони своєю поведінкою якби говорять: ”Тут є місце для одного маляти, й це маля – я”. На словах це звучить так: ”Ти вже великий, щоб …”, ”Не будь дитиною!”, ”Ти що маленький!”.

Як це проявляється в дорослому житті? Недовіра, бажання проконтролювати інших, зайва відповідальність, невміння розслабитися, напруга, страх втрати.

Четвертий вірус “Не рости!”

Як він виникає? Батьки вважають, що коли їх дитина виросте, то вони стануть старими й нікому непотрібними, тому будь-яка активність із боку дитини сприймається як загроза сенсу їхнього життя. Улюблені фрази таких батьків: ”Ти ще маленький!”, ”Ось коли виростеш!”, ”Це тільки для дорослих!”.

Як це проявляється в дорослому житті? Безвідповідальність, нездатність ухвалювати рішення, непевність, вина за свої рішення, страх невідомості, страх втрати близьких.

Про ще вісім вірусів читайте у наступній частині ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-2/

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і  педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 

Розбудіть у собі сонечко

Уявіть собі, що одного разу крилатий небесний клерк у бухгалтерських нарукавниках спитає суворо: “У яких стосунках ви перебуваєте з вашим життям?”

Що тут відповісти… “Я працюю на нього”, “Ми ‒ сусіди”, “Причепилося і волочиться слідом!”, “Не знаю: мені його дали”.

І лише дехто чесно скаже: “Я люблю його”


 

 

Та й хто в наші часи мотиваційних семінарів, психологічних тренінгів та всього іншого віддано любить життя? Це ж ніби про тих, хто на Еверест, або в Корпус Миру, або пішки навколо світу, або хоча б в ополонку перед сніданком.

Пересічній людині ж ніби належить бути невдоволеною життям і намагатися налагодити з ним стосунки, доки смерть не розлучить їх.

Час безумовної любові до життя, коли зустрічаєш щодень із захватом і щастям, зазвичай закінчується разом з “босоногим дитинством”. Потім, якщо пощастить, настає романтичний період, повний мрій і палких присягань. Життя здається прекрасною незнайомкою, яка ніколи тебе не покине.

І тільки “проживши” з ним пліч-о-пліч років так 40, ти відчуваєш, що починаються звичайні для довгих відносин скарги, докори і розчарування.

Життя обдурило. Обіцяло стати особливим, не таким, як у всіх. А тепер подивіться на нього! Ходить по дому в байковому халаті, оточує негідниками і хамами, не виконує бажань, та й взагалі ‒ нудне й безрадісне.

Носить така людина в душі подив і образу на життя: “Раніше славне було, ніжне, а перетворилося в таку жабу, що, як не цілуй, а в принцесу не обернеться!”

І не думає ця людина, що сама давно перетворилася в буркутуна і зануду: збирає підтяжки для шкарпеток і вилежує на дивані вечори з таблицями “Спортлото”. Не збирається навіть стати вольовою, сміливою і щасливою. Для іншого життя, може, і постаралася б, а для цього, непоказного, ‒ навіщо напружуватися?

Не помічає ця людина, що перестала посміхатися своєму життю і дякувати йому за дрібниці і просто так. Не пишається ним і скаржиться на нього всім навколо. Судить про нього за його дарами і кляне за невдачі і нездійснені мрії.

Забула людина, що навіть від швидкоплинного, захопленого “Яке ж ти у мене чудове!” – життя розквітає, гигоче нерозумно і світиться щастям.

Не помічає людина, як життя терпляче чекає, коли вона стане йому однодумцем, другом, коли вона повірить у нього і полюбить, незважаючи ні на що.

Що ж робити?

А просто розбудіть у собі сонечко. Як? Для цього скористайтеся простою, але дуже потужною вправою. Це допоможе розгорнути кращі сторони життя обличчям до себе. Це дасть змогу стати щасливіше і навчитися посміхатися.

Уявіть, що у вас усередині є живий, теплий і радісний вогник. Навіть якщо вам погано або якось так… байдуже, він все одно у вас є. Тому що радість ‒ це природний стан людини, стан її душі. Навіть якщо ви його не відчуваєте, він просто зачаївся на час ‒ ну, як тліюче вугілля в багатті…

Ось зараз саме час знайти його і роздмухати.

Відчуйте, де воно в тілі відгукнулося? Теплом у животі, ніжністю в грудях, легким першінням у горлі, раптовим покращенням зору або слуху?

Уявіть, який би це був образ: мерехтлива тендітна свічка? Камін з справжніми дровами? Вугіллячко в багатті? Тепле сонечко? Віконце вночі? Або просто промінчик ліхтарика у цілковитій пітьмі?

Підсильте, якщо потрібно, це світло так, щоб вам було з ним добре і надійно. І тепер озирніться навколо… Чи бачите ви, як у відповідь на ваш закличний і теплий вогник навколо запалюється все більше і більше таких самих радісних, теплих і потужних джерел світла? Вони є скрізь, навколо вас, і стають видні саме тому, що відгукуються на ваш промінчик світла.

Зазирніть у очі ваших близьких. Вогник там є, точно. Навіть якщо ви в сварці. Навіть якщо вам боляче. Навіть якщо ви відчуваєте глибоку образу. Зазирніть скрізь власний чарівний вогник ‒ і ви побачите, як точно такий самий яскравіє і в їхній душі.

І у начальника вашого він також є, навіть не сумнівайтеся. І навіть у тих, хто вас покинув у біді.
Можливо, вони про нього просто забули… Або роль у них по життю така ‒ нагадувати вам про слабкі місця. Але це вже інша історія.

Згадуйте про цей чарівний вогник, як тільки прокинетеся вранці. І намагайтеся нести в собі це почуття цілий день. Воно буде ставати сильніше, воно допомагатиме вам вирішувати і діяти правильно.

Якщо ви очікуєте, що за допомогою цієї вправи можна маніпулювати іншими і змушувати їх танцювати під свою дудку, то це не так.

Ваш світ ‒ перш за все, для вас!

Якщо вас викликають “на килим” до керівництва, то з вогником у душі ви не будете по-сирітськи виправдовуватися, навіть якщо вас будуть розстрілювати. І насамкінець ланцюг невдач просто розпадеться, бо не буде працювати. А якщо не буде працювати, то навіщо він потрібний?

І рано чи пізно ваш внутрішній світ допоможе іншим згадати про те, що у них також є сонечко.

І, щоб жити в цьому світі, у нас всього один вибір. Це той вибір, коли людина один раз і назавжди для себе вирішує дуже сильно полюбити себе і всіх людей навколо і ніколи не сумніватися в чистоті їхніх намірів, а просто знати, що всіма нами керує любов.

Це той вибір, коли страхи незначні, якщо їх полюбити і прийняти в себе і в оточуючих.

Це той вибір, коли ви вирішуєте: ніколи не сумніватися в собі і близьких; знати, що все навколо вас любить, і всі випробування справедливі і створені тільки для того, щоб дізнатися, що людина робить неправильно, і виправитися.

Це той вибір, коли людина вирішує любити себе, своє короткочасне тіло і свої неприборкані думки. Вірити і ніколи не здаватися, і кожен день дзвеніти ясністю любові і мудрості, впевненості і доброти

Це одне… Глобальне. Складне, але разом з тим, просте рішення… І коли воно зроблено ‒ вже не страшно. Бо скрізь завжди з’являється любов і підтримка. І це дає дуже, дуже багато сил. І як би дивно і складно часом не було, у серці людини завжди звучить голос ясності, який сміється над складнощами, знаходить розраду і підтримку зовні і всередині.

Це той вибір, за яким зникають постійні протиріччя, оцінка, страждання. Життя перетворюється в прекрасний потік змін, досвіду, любові.

Це вибір, коли людське життя стає прекрасним і дивовижним.

І… хочеться жити і творити.

 

5 причин сказати крейді “НІ”

Дякуємо Джорджу Барону – англійському математику, який у 1801 році подарував вчителям таку річ, як писати крейдою по дошці. Це була інновація того часу. Але знав би наш Джордж наскільки шкідливою є крейда для організму тих, хто дарує нам безцінні знання 45 хвилин без перестанку, шість уроків на день і  п’ять разів на тиждень.

За дослідженням Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я на початку 21-го століття найрозповсюдженішими захворюваннями людини є алергічні захворювання, бронхіальна астма, серцево-судинні захворювання. І при цьому всьому, наші вчителі та викладачі ДОСІ використовують крейду, яка викликає алергію, проблеми шкіри рук, нігтів, запалення горла та затяжний кашель.  

До того ж, крейда настільки заважає працювати комфортно та ефективно, що варто задуматися над новими підходами до навчання вже зараз. Чому? А ось чому:

1. Усе, що могли – придумали за вас: використовуйте ці напрацювання у задоволення і для кращих результатів! В мережі існує різноманіття відео пояснень, 3D моделей, схем, навчальних ігор, які ви зможете показувати дітям просто на уроці і активно взаємодіяти. 

2. Забудьте про журнали техніки безпеки, що відбирають час уроку. Тепер експерименти у класі абсолютно безпечні! Змішуйте з учнями реактиви, робіть електричні ланцюги прямо на величезній дошці. І навіть перевіряйте правильність виконання експериментів, передавши учню стилуса. 

3. Звикли малювати всюди? Не проблема! Робіть нотатки, малюйте стрілочки, обводьте, підкреслюйте, використовуйте усі можливі кольори без меж ?

4. Піклуєтеся про природу, про наші дерева?  Забудьте про тонни вологих серветок у класі, які до того ж забруднюють навколишнє середовище. Бо тепер ваші руки чисті та убезпечені!

5. Покоління вже не те… Оці маленькі бешкетники покоління Z не такі прості. Дослідники доводять, що “учні Z” перестають сприймати книжковий текст і прості графічні моделі на дошці, адже їхня фантазія вимагає наочного кольорового сприйняття. Тому настав час для оновлення обладнання та нових освітніх підходів! 

 

 

НУ ВСЕ! НАСТАВ ЧАС ІНТЕРАКТИВУ НА УРОЦІ! 

Ми знаємо! І знаємо, що вам сподобається. І знаємо, що вам точно сподобається розробка українського стартапу Camtouch – магічна паличка, що перетворює будь-який проектор або телевізор на якісну інтерактивну дошку за декілька хвилин. Отримайте доступні інтерактивні технології для сучасного та цікавого навчання. І до того ж, отримайте гарантію та технічну підтримку від українського виробника. 

Хочете знати більше про Camtouch?

Контакти 
Напишіть нам листа! info@camtouch.com.ua
Шукайте нас на сайті! camtouch.com.ua
Звертайтесь за телефоном! +38(063)8771134
Стежте за нами у Facebook. Більше про нас. Цікаві інтерактивні програми та ресурси для використання з Camtouch, актуальні фінансові гранти для шкіл та інших закладів освіти у нас на сторінці.
 

Camtouch: зробимо сучасну технологічну освіту доступною!

 

#сутопроінсайт2021 - Другий безкоштовний онлайн-інтенсив для освітян "НОВЕ ОСВІТНЄ НОРМАЛЬНЕ: 4D" 17-18 травня 2021РЕЄСТРАЦІЯ (безкоштовно)