Інна Курило, сертифікована консультантка-казкотерапевт, жіноча тренерка та письменниця, авторка серії дидактичних книжечок-казочок для дітей “Пригоди Кексика і його друзів”, книжки-розмальовки терапевтичних історій для дітей “Малюємо казку”, авторка соціально-психологічного роману “Аромат гіркого апельсина, або історія однієї леді”.
Тренерка Тренінгового центру СУТО. Провела вебінари від СУТО “Подорож у казку”, “Методи казкотерапії в роботі педагога”, “Як позбутися відчуття спустошення, пригнічення та порожнечі”, “Казкотерапевтичні методи у роботі з підлітками”

 

Головний і основний принцип розвитку дитини — це дотримання інтересу малюка

 

Якщо дитині щось цікаво, то у цю мить вона отримує задоволення. Якщо малюк отримує задоволення, то йому хочеться дізнаватися і пробувати щось нове. Він відкритий новим ідеям. А це дозволяє йому відчувати себе добре і формувати впевненість у собі. У цьому і полягає двигун людства вперед.
Допитливість дуже тісно пов’язана з умінням людини мислити нестандартно, творчо. Творчий підхід допомагає нам реагувати на зміни у світі, дивитися на проблеми під іншим кутом. Він дозволяє нам адаптуватися до того, що відбувається і не боятися нового. Наше завдання – дати можливість дітям вільно творити.
☑️ Казкотерапія у цьому питанні є гідним помічником.

Інтуїтивно почавши писати такі казки для онуків, а потім видавши книжку, я занурилася в неймовірно цікавий світ терапевтичної казки. Такі казки допомагають у вихованні дітей, без нотацій і повчань. Варто лише розповісти казку, в якій головний герой проявляє ті якості, які ви хотіли б виховати у вашого малюка.

Особливо ефективні персоналізовані казки. Казки “про мене”. Слухаючи цікаву казку про себе, сильного, сміливого, що допомагає іншим і виходить переможцем з будь-якої ситуації, ваша дитина обов’язково захоче бути таким самим у житті.

Щоб зробити історію яскравою, візьміть у помічники ляльку-казкаря. Це може бути або улюблена іграшка, або спеціальна іграшка. Така казка справить ще більше враження на вашого малюка.

Казка може сприяти і в боротьбі з примхами. Завдяки казковій історії дитина зрозуміє, до чого призведе її поведінка і як можна зробити так, щоб уникнути примх і істерик. Адже ці казки написані про іншу дитину для того, щоб ваша мала нагоду зі сторони подивитися на свій вчинок.

 

Прачова Віта, вчитель української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, І кваліфікаційна категорія. Випустила три класи. Учні останнього випуску склали ЗНО з результатами: 3-тє місце – рейтинг міста Кривий Ріг, 295-те – рейтинг України.
Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови.
Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджер у Тренінговий центр СУТО

 
Як прийти на іспит із ясною головою та зберігати продуктивність якомога довше
Покроковий порадник

 

Я складала екзамени і у школі, починаючи з 5-го класу; і в училищі, до 5-ти екзаменів за двадцять днів + 4 заліки; і в інституті кожної сесії — здебільшого усно, окрім одного особливого — “Теорія літератури” (перший курс інституту). Так, це був теж усний іспит, але, на відміну від інших, він тривав від трьох до п’яти годин. Студенти мали активно працювати, підносячи руку та характеризуючи той чи інший термін. Для нас це була дивина, тому викладач,  Анатолій Васильович Козлов, на останньому занятті дав нам кілька порад щодо особливостей поведінки і самоорганізації  у переддень іспиту. Тоді це спрацювало і запам’яталося.

Пізніше, уже викладаючи у школі, перед письмовими іспитами ДПА чи ЗНО, я передавала ці поради своїм учням та додавала уже щось своє, із власного досвіду, бо усі іспити тривали достатньо довго і потребували особливих зусиль від учнів.

Так само я консультую усіх, хто вчиться у мене, щоб вони були продуктивними під час письмової роботи. Радо ділюся цими порадами. Переконана, вони будуть корисними вам, вашим дітям і учням!

Покроковий порадник

Крок 1. “Як не наївсь, то не налижешся”
Письмовий іспит завжди триває до години часу або і довше. І весь цей час ви повинні бути зосереджені на роботі. Тому у переддень вам доцільно припинити навчання до 13:00. Користі від навчання ввечері того дня не буде ніякої, а наступного дня ви будете втомлені — і не зможете продуктивно працювати.

Крок 2. Контролюйте свої емоції
Після 13:00 займіться будь-чим, тільки не розумовою працею. Ваші емоції повинні бути нейтральними. Бо що від позитиву, що від негативу важко переходити до спокійного стану перед сном, а тоді буде складно заснути. Приготуйте одяг, у якому поїдете на іспит.

Крок 3. Документи і ще
На іспит вам треба привезти документи, щоб бути допущеними до нього. Тому саме зараз варто потурбуватись про те, щоб перепровірити і скласти їх у окремий файл та покласти у сумку, з якою завтра вирушите у дорогу. Потурбуйтесь також про воду, кошти на проїзд та усе необхідне, особливо канцелярське приладдя, щоб потім не нервуватися зайвий раз, що щось забули.

Крок 4. Їжа
Продумайте, чим ви зранку поснідаєте. Чи усе, що треба для повноцінного сніданку є вдома? Якщо ви можете швидко зголодніти, то продумайте “перекус”, який можна буде з’їсти відразу після іспиту (перекус може чекати цієї миті у вашій сумці).

Крок 5. Вечірня прогулянка
Обов’язково підіть прогулятись ввечері (якщо не спекотно!), пам’ятаючи про емоції (крок 2). Відведіть для цього дві-три години.

 

 

Крок 6. Міцний сон
Сон — запорука відпочинку. Ваш спокійний емоційний стан і прогулянка на свіжому повітрі вже допомогли, щоб сон був міцний. Але ви ж не звикли лягати рано. А бажано о 22:00 або о 23:00 уже спати. Знаєте ж, що можна випити склянку молока. А можна навіть заспокійливих крапельок накрапати, якщо такі ви звикли застосовувати. Ваша мета — швидко та міцно заснути. Ви наберетесь сил під час сну. Тоді зранку легше буде зосередитися на роботі.

Крок 7. Ранок
Зранку ви прокидаєтеся так, щоб встигнути зібратися та доїхати до місця іспиту. Не забуваєте не лише поїсти (це обов’язково — це ваші сили), але й вчасно вийти.
ПАМ’ЯТАЙТЕ! Зранку ні в якому разі не можна пити заспокійливе, бо воно не тільки вас заспокоїть, але ще й загальмує мозкові процеси — швидко думати у вас не получиться, а це спрацює не на вашу користь.

Крок 8. Ставтеся з повагою до власного майбутнього
Найголовніше у транспорті — не ставте ніде вашу сумку із документами (можете просто забути — знаю такі випадки), а без них вас на екзамен не пустять… і у цьому році ви можете зовсім не потрапити до вишу — документи ж загубляться.

Крок 9. Стрес
Чи будете ви нервувати на іспиті? Так! Це нормально — нервувати перед випробуванням, яке буде впливати на вашу долю. Як із цим впоратися? Почніть думати про завдання. Налаштовуйте себе, що ви — здібні і зможете застосувати свої знання.
Але інколи усе рівно починаєш нервувати. Вдихніть та затримайте дихання настільки, наскільки це можливо витримати. Повторіть процедуру кілька разів. Я це називаю “Налякати мозок” — і поки ви розумієте, що тепер замість вас нервує ваш мозок, що раптом ви його кисню позбавите, — швидко починайте знову думати про якісне виконання завдань.

Крок 10. Після іспиту
Саме після іспиту ви зможете розслабитися, поїсти і… можете дозволити собі нервувати. Але пам’ятайте, що вам треба додому довезти документи, бо вони вам будуть необхідні або для наступного екзамену, або для вступу. Ваш екзамен закінчиться тоді, коли документи будуть вдома!

Успіху вам на будь-якому іспиті!

 

Леся Козак, викладач англійської мови кваліфікації TESOL, викладач англійської мови – сертифікація Кембрідж. Цікавлюсь бізнесом, фінансами, психологією. Провела вебінари від СУТО “Як отримати додаткове фінансування від держави на розвиток власного бізнесу?” і  “Як зробити SWOT-аналіз і написати бізнес-план?”

 

30 травня 2020 з 12:00 і до 20:00 триватиме Світовий марафон для вчителів англійської TEACHER’S VOICE.
У онлайн форматі викладачі-практики будуть ділитися власними напрацюваннями, ідеями, діючими вправами, досвідом, розробленими уроками, чек-листами, відчуваючи підтримку учасників і одне одного.
Леся Козак – спікерка Світового марафону для вчителів англійської TEACHER’S VOICE
Деталі і реєстрація ⇒ ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ

У світі, що постійно змінюється та розвивається, ми також не стоїмо на місці. Нам стає дедалі цікавіше навчатися, пізнавати щось нове. Й особливо цікаво  дізнаватися досвід закордонних колег: про умови праці, особливості роботи та працевлаштування у тій чи іншій країні світу.

Анастасія Паромова

Декілька місяців тому мені пощастило познайомитися та поспілкуватися із Анастасією Паромовою,  учителькою з України.

Вона вже майже 5 років проживає та вчить діток англійської та іспанської мов у Сан-Франциско, Каліфорнія. Анастасія розповіла надзвичайно цікаві факти про школи Америки, організацію роботи під час карантину, а також, найцікавіше, ЩО потрібно зробити, які документи зібрати  іноземцям, щоб стати вчителем англійської в США.

 

А як там у них, в Америці?

Далі — у форматі інтерв’ю, яке провела і записала Леся Козак.

Анастасіє, розкажіть, які види шкіл є в Америці? Яка тривалість навчання в школі? Яка вартість навчання в приватних школах?

У США у батьків є вибір, куди віддати дитину вчитися: у державну (public school) безкоштовну школу, досить дорогу приватну (private school), у, так звану, чартерну (charter school) або ж взагалі залишити дитину вчитися вдома.
Шкільні роки в США починаються з п’яти-шести років. Саме в цьому віці діти йдуть у так званий кіндергарден, або “К” (вимовляється як “кей”). Це — вже частина безкоштовної обов’язкової шкільної освіти. Час навчання в школі 12 років.
Діти навчаються до 16–18 років (в залежності від штату) і ця шкільна освіта є обов’язковою. Зазвичай, вона ділиться на кілька ступенів: 6 років початкової школи, 3 роки середньої школи і ще 3 роки вищої, або хайскул.
Приватні школи — досить популярний вид шкіл у США. Навчання там платне.
Середня вартість країною — близько $9,5 тис. за рік. Разом з тим, цiна дуже залежить вiд штату та мiста. Так найвища вартість навчання в Каліфорнії може сягати $30 тис., а в Небрасці – $3,5 тис. за рік.

В Україні є державні та приватні школи, але чартерних немає. Що ж це за школи?

Чартерні школи — це щось середнє між державною і приватною школою, у них є свій рейтинг. Держава виділяє кошти на кожного учня, але школа також збирає і внески з батьків. Вони добровільні, сума може коливатися від декількох десятків до декількох тисяч доларів. У підсумку виходить отаке навчання у складчину.

Це цікаве рішення, якщо державні школи переповнені, а приватні дуже дорогі і не кожна сім’я може собі дозволити високовартісне навчання. А як щодо державних шкіл — чи можуть учні обирати, в яку школу ходити?

Показником якості навчання в державній школі є її рейтинг: він вимірюється від 1 до 10. Відповідно, що вище — то престижніше. На рейтинг шкіл впливає ряд факторів: розмір фінансування (кошти на школи йдуть з бюджету штату і міських податків на нерухомість), успішність учнів, успішність здачі тестів і т. і.
Рейтинг шкіл — річ настільки важлива, що від нього навіть залежить вартість будинків поруч. У районах із престижними школами житло завжди істотно дорожче. Справа в тому, що державну школу в абсолютній більшості випадків не можна вибирати. Дитина піде у школу, яка закріплена за районом проживання.
Однак часто-густо у великих містах і невеликих перенаселених районах місць у школах з високим рейтингом на всіх дітей, які мешкають у цьому окрузі не вистачає. Тоді ці місця розігруються в лотерею. Якщо не пощастило, дитину відправляють у школу, де є вільні місця.

Як бачимо, діють чіткі правила. Ще, на мою думку, буде цікаво дізнатися, як було організоване навчання в школах під час карантину.

Усі навчаються онлайн. Щоранку учні отримують повідомлення від шкільного округу і директора школи. Учні спілкуються зі своїми викладачами через інтернет-ресурси, виконують завдання на онлайн-платформах, таких як: Google classroom, Zoom, Seesaw, Blackboard. 
Якщо у сім’ї немає комп’ютера чи Інтернета, держава забезпечує сім’ї ноутбуками і мобільними хот-спотами. 

Шкільний округ також швидко налагодив доставку харчування сім’ям, які цього потребують. Кожного ранку при в’їзді до школи на дитину видають lunch box зі сніданком та обідом. Зазвичай це: піца/сосиска в тісті/ мексиканський тако, печиво, булочка, сік, молоко, яблуко, апельсин, бейбі морквинки. Меню змінюється щоранку.

Не важливо, дитині 1 тиждень, 5 місяців чи 12 років, головне: аби була не старшою за 18 років. Що цікаво: все здійснюється безконтактно і безкоштовно. Під’їжджаєш, говориш скільки в тебе дітей, відкриваєш багажник авто, і співробітники шкільного округу самі кладуть пайок в багажник. Чудово? Чи не так? 

Так, це дійсно чудово, особливо те, що харчування отримують всі діти, незалежно від віку, оскільки зараз такий період, коли багато сімей потребують допомоги, бо не всі мають змогу працювати онлайн.
Мені, як і багатьом вчителям, які будуть читати статтю, цікаво дізнатися, які особливості  роботи вчителів в школах Америки?

В Америці є учителі на повний день (Full time teacher), учителі на заміні (Substitute teacher).
Якщо основний учитель з певної причини (хвороба, особисті справи) не може з’явитися на роботі, школа подає заявку до шкільного округу. І саме шкільний округ шукає вчителя на заміну. Тобто, це інша особа, яка не працює в цій школі на повну ставку. Сьогодні вона може працювати в одній школі і викладати математику, завтра — в іншій школі, але вже хімію, а післязавтра — іспанську. Це такий універсальний викладач, головне завдання якого підтримувати навчальний процес та стежити за дисципліною на уроці. Цікавий факт: основний викладач повинен підготувати план уроку для заміни з урахуванням того, що у замісника може не бути глибоких знань з відповідного предмета. 
Навчальне навантаження вчителя становить 25 годин на тиждень. Загальний режим робочого часу на тиждень — 40 годин. Ці години вчитель проводить у школі, де займається викладанням, перевіркою зошитів, підготовкою до уроків, додатковими заняттями, обговоренням методики викладання з колегами.

Як бачимо, це суттєво відрізняється від організації роботи в українських школах. Які документи потрібно зібрати вчителю-іноземцю, щоб працювати вчителем на заміні?

У більшості штатів вимоги для успішної сертифікації наступні:
• Вам потрібно отримати робочу візу в США на весь термін викладання. 
• Мати повну освіту, еквівалентну американському “бакалавра”.При цьому до роботи допускають не лише магістрів, а й бакалаврів (3-4 роки навчання в університеті).
• Набрати потрібну кількість кредитів в університеті з педагогічних спеціальностей. 
• Успішно скласти тест CBEST.
• Здати відбитки пальців.

Розкажіть детальніше, що таке CBEST? І що потрібно для того, щоб стати основним вчителем?

California Basic Educational Skills Test — тест на виявлення базових навичок читання, математики і письма. Цей екзамен складається із трьох розділів: 
– математика
– читання
– письмо.
У перші два входять по 50 запитань з декількома варіантами відповідей, завдання третього — написати 2 есе на вказану тему. Екзамен триває 4 години та коштує приблизно $200.
Аби стати основним вчителем потрібно отримати ліцензію. Скласти професійний іспит, тест на знання англійської мови, комп’ютерних технологій, першої медичної допомоги. У деяких штатах призначають додаткові сертифікаційні тести.

Дякую за таку детальну та розгорнуту відповідь. А чи є в американських школах класні керівники? Якщо є, то які в них обов’язки?

Поняття “класний керівник” у американській школі не існує. Позаурочну діяльність ведуть соціальні педагоги, яких не дуже багато, та й самої діяльності також.
Протягом 5 років дії ліцензії вчителю необхідно пройти курси підвищення кваліфікації в обсязі 170—175 навчальних годин.
Щорічно вчитель проходить проміжну сертифікацію, яка враховує результати внутрішнього шкільного контролю, діяльність працівника щодо підвищення власної кваліфікації (самоосвіти) та його участь в житті школи.

І запитання про зарплатню вчителя в США. В нас це дуже болюче питання, особливо в державних школах. Отож, яка заробітна плата у вчителів Америки?

Чим схожі українські та американські викладачі, то це заробітною платнею. На жаль, дана професія в США також не є високооплачуваною. Її розмір залежить від нормативу фінансування на учня. Норматив же залежить від фінансового благополуччя самого штату. У деяких штатах заробітна платня може сягати близько $100 тис., в інших — $25-30 тис. на рік. Тому більшість викладачів шукають підробіток або мають ще одну роботу. 

Анастасіє, дякую за таку щиру, приємну розмову та розгорнуті відповіді на всі запитання. Думаю, нашим читачам буде дуже цікаво прочитати Вашу розповідь і кожен зробить для себе певні висновки.

А ми зустрінемося з Лесею Козак вже 30 травня з 12:00 і до 21:00 у прямому етері на Світовому марафоні! Якщо ви викладач англійської, ви не можете цього пропустити!

   ХОЧУ на TEACHER’S VOICE

 

 

Анна Ткачук, вихователька ЗДО №33 “Джерельце” м. Хмельницького, І кваліфікаційна категорія. Провела вебінар від СУТО “LEGO конструктор – сучасний освітній ресурс” (7667 переглядів на YouTube каналі СУТО)

Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує педагогів на створення у закладі дошкільної освіти розвивального освітнього середовища, що сприятиме повноцінному розвитку дітей, забезпечить успіх діяльності дорослого в розвитку кожної дитини та підвищення якості дошкільної освіти в цілому.

 

Розвивальний простір закладу дошкільної освіти потрібно розглядати як інтегровану категорію, що поєднує в собі природне довкілля, світ культури, соціум, сенсорно-пізнавальний простір, ігрове і мовленнєве середовище та середовище особистості дитини. Надзвичайно потужною складовою розвивального середовища може стати яскравий, цікавий, улюблений LEGO конструктор.

З чого розпочати роботу за LEGO-технологією? 7 лайфхаків від Анни Ткачук

 

1. Мотивація = успіх!

Якщо педагог вмотивований, він випромінює радість, натхнення, наполегливість, впевненість і виступає фасилітатором для усіх учасників пізнавальної діяльності. Також важливою складовою для досягнення є: мета та задоволення від роботи і разом це приведе до якісного результату.

Порада.
Глобальна ціль LEGO: бути частиною світової спільноти, яка дарує щастя й усмішки. Це наша мотивація № 1.

Я вірю, що та система, яка дозволяє гратися разом з LEGO цеглинками, дає змогу кожному робити те, що він хоче. У кожної людини ресурс креативності невичерпний. Гра з конструкторами допомагає рівномірно розвивати праву і ліву півкулі мозку: тут присутня як креативність, так і необхідність знати певні правила та бути організованим. Для мене особисто магія LEGO полягає в тому, що ми розвиваємо критичне мислення дітей для майбутнього.
Все, що ми робимо, ми робимо щиро і з радістю.

2. З чого розпочати роботу за LEGO-технологією?

Порада.
Організовуючи заняття, ігрову діяльність з використанням LEGO, передусім, доречно пам’ятати, що ця діяльність має бути дитині у радість.

Як переконати дітей, що займатися з LEGO цікаво і пізнавально?
З чого варто розпочати:
Навчайте їх знаходити однакові деталі за різними критеріями. Наприклад, вправляти у називанні та упізнаванні кольорів (червоний, жовтий, зелений, синій, білий), їх порівнянні за величиною (високий-низький), систематизуванні у порядку зменшення або збільшення, групуванні за визначеною ознакою, створенні візерунків на основі чергування певних кольорів.
Закріплюйте знання геометричних форм. Діти мають навчитися розрізняти їх і вміти їх називати.
Продовжуйте розвивати моторику, створюючи складніші конструкції.
Будуйте із заплющеними очима. Спочатку можете підказувати, говорити, з якого боку знаходиться потрібний предмет конструювання. Потім дайте дитині зробити це самостійно.
Навчіть знаходити предмети на дотик.

3. Знайомство з LEGO-цеглинками

Кожна цеглинка має “ім’я”, як кожний предмет має назву. Перш ніж розпочати освітню роботу, нам доцільно познайомитись.Такий підготовчий етап навчить дітей швидко знаходити необхідну деталь за вказівкою дорослого.
Ознайомлювати з виглядом та назвою основних деталей (цеглинка, пластина, LEGO® чоловічки), їх специфічною формою (із заокругленими вершинами, із кутами), розміром (великий, маленький), кольором (жовтий, червоний, синій, зелений).
Порада.
Спочатку необхідно дати дітям змогу ознайомитись із деталями конструктора. Акцентувати увагу на кількості штирів, умінні називати цеглинку за кількістю штирів на ній.
Зразок. Різноманітність назв цеглинок дуже велика, демонструю Вам ті, які я найчастіше використовую.

4. LEGO-бокси. Кілька порад про те, як зберігати LEGO

LEGO-Бокси — спеціальні контейнери, в які можна складати фігурки і деталі LEGO. Тепер не доведеться шукати місце для зберігання деталей! Також на усі LEGO-бокси бажано зробити маркуваня для кожної дитини. Особистий бокс – це не лише зручно і гігієнічно. Це також формує у дітей відповідальність і охайність.
Порада.
Візьміть звичайний контейнер та оформіть його у стилі LEGO.
Такі контейнери можна придбати у магазині.

5. Як наповнювати LEGO-бокс

Порада.
Наповнюйте LEGO-бокси відповідно до відвікової групи дітей, за вправами і завданнями. Тобто, кожний педагог створює наповнення згідно мети і завдань запланованої розвивальної діяльності і творчого потенціалу дітей. Ці елементи є базою, на якій кожен зможе побудувати власну індивідуальну стратегію роботи з дітьми, керуючись їхніми інтересами. ! Для дітей молодшого та середнього дошкільного віку використовуйте конструктори LEGO DUPLO, що вдвічі більше за розміром, ніж конструктори LEGO System. Пам’ятаймо про безпеку дітей!!!

 

6. Що робити, якщо на заклад не виділяють сертифіковане “LEGO Play Box”, а дуже хочеться ввести LEGO-технологію у освітній процес

Порада.
Вихід є завжди! Можна замінити сертифіковані цеглинки “LEGO Play Box” на аналогічні конструктори. Щоправда, різноманітність цеглинок там менша, але я впевнена що Ваші знання та уява приведуть до успіху Ваших вихованців і зроблять ще цікавішими Ваші заняття та ігрову діяльність.

 

7. Просто пам’ятайте LEGO конструктор — це не лише модна технологія, а й потужний дидактичний матеріал

Порада.
Пропоную Вам розробити каталог-перелік  LEGO цеглинок з описом їхніх характеристик. Як роблю я, дивіться на взірці.

 

Бажаю Вам успіхів і нових відкриттів у інноваційній діяльності!
Мрій! Дій! Досягай!

З повагою Ваша Анна Ткачук. Далі буде 🙂

 

 

На жаль, змушена зізнатися, що інфопандемію я відчула і на собі. А наслідки могли бути доволі складними не лише для мене, а і для моєї дитини. Погодьтеся, що жодна дитина ще не відчула себе у безпеці поруч з мамою чи татом, які сидять в соціальних мережах і “блідніють” від прочитаного чи почутого. А найгірше те, що наші діти все чують, бачать і несвідомо абсорбують наш стан як губки.

Ми не можемо тільки наповнюватися цією інформацією… і коли вже хочеться сказати “горшечок, не вари”, ми починаємо все виплескувати назовні: обговорюємо зі своєю карантинною командою – з тими, з ким разом знаходимось у самоізоляції, чи дзвонимо друзям, щоб отримати порцію “підтверджень” чи “спростувань”.

А діти? А їхній психологічний стан?

Мені на допомогу прийшла Марина Фоменко, медичний психолог. (Тренерка Тренінгового центру СУТО – примітка ред..) Одна її фраза повернула мене у реальність, бо на той час я вже була “інфікованоюінфопандемією”. Вона спокійно сказала: “Треба заземлитися”.
Про що це було для мене? Про те, що треба повернутися у життя, прийняти умови змін, і тверезо оцінити всі “за” і “проти”. А головне, уповільнитися.

Як?

Дайте собі спокій – контролюйте свої емоції, а, головне, не виплескуйте на дітей: “Ганно, ти дієш мені на нерви з самого ранку!” Ловіть свої негативні емоції і намагайтеся їх утилізувати через приємні моменти.
Мені 38, і це не зупиняє мене – я можу увімкнути голосно музику та танцювати вдома так, як я це можу. Фізична активність добряче чистить мозок та лікує від нападів паніки.

Коли ви заспокоїлися, прислухалися до себе, зробіть наступний крок – дозвольте собі бути творчими, дозвольте собі створювати. Не вимагайте від себе шедеврів, залиште шедеври митцям, а собі – себе! Генеруйте нові ідеї і не думайте про те, що щось не вийде. Дозвольте собі експериментувати. Дайте собі волю. Все, що зараз відбувається з нами – нове. Ще ніхто не написав правила, бо з нами це – вперше… То давайте напишемо їх для себе!

Ну що ж, здається таким чином ми можемо повернутися до життя та бути у моменті “тут і зараз”, приймаючи умови, що диктує нам сьогодення.

А діти? І тут мене пройняло — дітям також необхідно “заземлитися”

Як? Знайшла для вас декілька варіантів.

“Ти де”-вправа

Разом із дітьми знайдіть відповіді на запитання про вашу найближчу географію.

  • Як правильно називається назва регіону/області/району, в якому ви живете. А як називалася раніше?
  • Хто корінні жителі регіону?
  • А щодо рідної мови? А взагалі, що означає це – “рідна мова”?
  • Чи є якісь особливі святі/важливі/знамениті місця поблизу вас? Які? Чим вони славетні?
  • А річки? Озера? Що є поблизу вашої оселі? Яке є природне джерело води? Воно над чи під землею?
  • А Гори? Де вони? Як називаються? Завжди так називалися?
  • Які рослини ростуть у вашому районі? Дворі? А вони їстівні?

Як тільки цю інформацію зібрано (швидше за все на теренах інтернету), попросіть дитину намалювати чи якось по іншому створити зображення чи інфографіку. І що важливо, повісьте цей витвір/малюнок у такому місці, де ви можете його це бачити щодня!

Читайте разом під час сніданку, робіть невеличкі спонтанні вікторини, грайте в меморі-гру тощо. Це буде перше “заземлення” для ваших дітей, і, чесно кажучи, і для вас!

“Що поруч”-вправа

Якщо ви стовідсотково дотримуєтеся/дотримувалися карантинних обмежень, то швидше за все у вас є невеликий вибір щодо контакту з навколишнім середовищем. Але він вкрай потрібен. Як саме ви будете “подорожувати”, залежить від ваших умов. У моєму випадку – це балкон, а хтось може дозволити собі вийти на вулицю, бо має власний двір, і на жаль є ті, хто зараз спостерігають за світом крізь вікно. У будь-якому разі ми будемо “подорожувати” з дітьми.

Подивіться навколо і посортуйте разом з дітьми побудоване/створене і природне середовище. Що було створено природою, а що людиною. Можете полічити ці об’єкти та порівняти.

  • Як виглядають будинки поруч?
  • Чи є газони? А що треба зробити, щоб газони залишалися зеленими?
  • Чи є дерева? Зробіть припущення стосовно того, скільки років цим деревам.
  • Поговоріть про сусідів. Хто ті люди, що живуть поруч? Чи знаєте ви їхні імена? А чи важливо знати свої сусідів? Чому так? Чому ні?

Зробіть разом із дітьми власний малюнок-мапу вашого двору. Використайте його, щоб віртуально погуляти та записати відео такої віртуальної прогулянки на смартфон. Дайте дитині озвучити це відео. Вона може проговорювати, куди саме вона йде, пересуваючи щось, що символізує її саму – ляльку, фішку, своє фото чи навіть улюбленого єдинорога. Таким чином вона знову “заземлилася”.

 

“Я — є”-вправа

Цю вправу можна розподілити на декілька етапів.

Тож етап перший – “народження”
Розкажіть дитині про її народження. Якщо у вас залишилися речі з того періоду – вагітність і народження – можна додати їх до розповіді. Така собі подорож у часі. Ця вправа може бути досить емоційною, і це – нормально. Не поспішайте, будьте щирими. Маленьким дітям не потрібні довгі пояснення.
Будьте емоційно відвертими, але не оминайте деталі: у який час доби це було? Чи була погода спекотною, холодною, теплою, дощовою?

Хто ще там був? Яким було ваше вбрання? Ви слухали музику? З вами був лікар? Що ви їли? Якщо у вас є “свідки” того часу, було б добре поділитися різним баченням чи деталями.

Етап другий – “родинна історія”
Тут вже обирати вам, бо це може бути дооовга історія. Можна розповісти про попередні покоління, про які ви пам’ятаєте, а ще краще: маєте фотографії в архіві.
А можна розповісти про себе: де ви народилися; як опинилися саме в цій місцевості; яка була ваша перша професія; чому ви працювали там; чим займалися ваші батьки; як ви гралися, коли були маленькими; чи щось всесвітньо/місцево важливе відбувалося під час вашого дитинства і як ви з цим поралися.

Після всіх розповідей і історій про минуле, поміркуйте про теперішнє. Зробіть перелік членів сім’ї та створіть щось на кшталт анкети. Дайте дітям змогу дізнатися про свою родину більше.
Питання можуть бути різноманітними: від улюблених пісень до кількості мов, якими володіють члени сім’ї. А чому б не заповнити графу талантів своєї родини? До прикладу, моя мама прекрасно готує, а я володію п’ятьма мовами.

 

І не забудьте зазирнути у майбутнє – дайте дітям завдання опитати членів родини про їхні мрії та написати свої. Ви і самі дізнаєтесь багато цікавого.

Ну що ж, з поверненням! Сподіваюсь, що ці ідеї стануть вам у нагоді! Бережіть себе і своїх дітей!

 

 

На всі ці ідеї мене надихнула Angela Aguilar – a writer, birth worker, andhealing practitioner. За що я неймовірно вдячна.

У публікації використані фотоматеріали з мережі Інтернет, які є у вільному доступі.

Леся Козак, викладач англійської мови кваліфікації TESOL, викладач англійської мови – сертифікація Кембрідж. Цікавлюсь бізнесом, фінансами, психологією. Провела вебінари від СУТО “Як отримати додаткове фінансування від держави на розвиток власного бізнесу?” і  “Як зробити SWOT-аналіз і написати бізнес-план?”

Я вже з нетерпінням чекаю офлайн уроків з дітками

Незважаючи на те, що онлайн заняття мають безліч переваг, я все ж хочу, щоб учні прийшли в клас і ми мали змогу вчити англійську, бігаючи, рухаючись та граючи улюблені ігри.

Готуючись до занять та обираючи види діяльності, ми ретельно все обдумуємо, адже важливо, щоб урок був не лише цікавим, а й ефективним. Враховуємо і передбачаємо усі дрібниці. А особливу увагу звертаємо на те, що наші учні (як і всі ми) володіють різними особливостями мислення, тому й матеріали мають бути різнотипними.

 

Отож, пропоную гру,  яка ідеально підходить для аудіалів, візуалів і кінестетиків

Чому саме ця гра?  А тому, що вона:

  • допомагає поповнити словниковий запас,
  • відпрацювати вимову і навички сприйняття мови на слух,
  • розвиває логічне мислення, швидкість реакції, вміння працювати в команді,
  • комунікативні навички.

Чудове поєднання: вивчення англійської + загальний розвиток. Крім того, гра  не лише ефективна, а й вимагає мінімум підготовки: достатньо підготувати флеш-картки відповідно до теми!

Варіантів цієї гри можна придумати безліч. Я розкажу про три. Саме ці варіанти мої учні просто обожнюють!

Варіант 1

Кількість учасників: 4–10 осіб. Учитель у ролі ведучого.

  • Знайомимо учнів із новими словами. Наприклад, тема “Одяг”.
  • Діти стають у шеренгу. Кожний учасник отримує флеш-картку із зображенням певного елементу одягу.
  • Учитель називає предмети, що зображені на картках учасників, у довільному порядку. Наприклад:  штани, куртка, блузка, сукня, сорочка.
  • Учні, тримаючи картки зображенням до вчителя, шикуються в шеренгу в тій послідовності, яку назвав вчитель.

Повторюємо 2–3 рази.
Після того, як діти засвоять алгоритм і правила гри, учитель може мінятися з дітьми місцями: хтось із учнів виконує роль ведучого, а учитель – у ролі учасника. Таким чином відпрацьовуємо ще й вимову нових слів.

А що ж робити, якщо в класі велика кількість дітей? Вихід є!

Варіант 2

Хід гри – як у варіанті 1. Але: об’єднуємо дітей у кілька команд і проводимо змагання. Яка команда швидше стане у шеренгу в правильному порядку – та і перемагає!
Все дуже просто, потрібно лише підготувати декілька комплектів карток (але хіба ж це для нас проблема?)
Можна придумати символічну винагороду команді переможців, щоб була мотивація змагатись. До прикладу: вклеїти в зошити стікери, наклейки з написом “Переможець” тощо.

Варіант 3

Об’єднуємо дітей у дві команди.
Перша команда виконує завдання учителя і ховає картки за спину. Учасники другої команди мають назвати усі слова за порядком з пам’яті. Потім команди міняються місцями.

Переконана, гра сподобається і вам, і вашим учням. Вона допоможе швидко і легко (а головне, не нудно!) вивчити нові слова. Крім того, діти вчаться працювати в команді, спілкуватися та допомагати одне одному.  Бажаю всім цікавих та продуктивних занять!

 

СУТО Прогресивна Рада Освітян - Перша онлайн-асоціація для освітян УкраїниРЕЄСТРАЦІЯ