Лонгрід про Різдво. Роман Коляда

Лонгрід про Різдво. Роман Коляда

 

Роман Коляда, журналіст, музикант, диякон.

Оглядач, креативний продюсер Українського радіо.

 

 

 

25-го березня, якраз на Благовіщення…

або “Обережно, лонгрід про Різдво, ялинку, кутю, колядки та календар”

Якось молодий рабин прийшов до старого досвідченого ребе і спитав: “Шановний, скажіть мені, чи є така давня традиція – підводитися з місць, коли співають Шма Ісроейл?” – “Нема”. “А скажіть”, – не вгавав молодий колега, – “Чи є така традиція – сидіти, коли співають Шма Ісроейл”? – “Нема”. “Що ж мені робити”, – побивався далі недосвідчений ребе, – “У нашій синагозі посітйно сперечаються, сидіти чи стояти, коли співають Шма….”

“О!” – пожвавися старший, – “А от така традиція якраз є!”

***

Ялинка чи дідух? Пшениця чи рис? Нарешті, 25-го чи 7-го? До нового року чи після? Православне чи католицьке?

“У нашій синагозі” теж не бракує суперечок, чи не так? Ні, навіть не сподівайтеся, я не дам “відповідей в останній інстанції” на жодне з цих запитань-провокацій (хіба скажу, що сам думаю). Але нумо, поглянемо на Різдво Христове, зокрема, на дату та деякі традиції його святкування, час від часу змінюючи оптику, ніби в калейдоскоп. Ану як щось цікаве побачимо. Ну чи вже знайома картинка стане ледь чіткішою та об’ємнішою.

***

Ранні віки. Богоявлення

У перші століття історії Церкви Різдво збігалося з Богоявленням і святкувалося 6 січня. Грецьке слово “Епіфанія” означало “Богоявлення” у сенсі не лише оприявнення божественної природи Ісуса Христа при його хрещенні, а і його фізичну появу на Землі в людському тілі, тобто його народження. Цікаво, що тлумачення свята дещо відрізняло західну і східну традиції ще за за багато століть до появи, власне, католицизму і православ’я. Східна Церква святкувала Богоявлення як свято, у якому поєднувалися Різдво і Хрещення в Йордані. А західна церква відносила до Богоявлення ще і чудо в Кані, і намноження хлібів, і часом навіть воскресіння Лазаря…

Врешті стало очевидно, що всього цього забагато для одного дня, тому і вирішили Різдво святкувати окремо. І гуртом, на третьому вселенському соборі в Ефесі аж у V столітті, домовилися святкувати його 25-го грудня.

***

25 грудня, 6 січня

Знайомі дати, правда? Але якісь “не такі”, шосте замість сьомого чомусь, і акценти дивні. І жодного слова про юліанський чи григоріанський календарі. Чому ж?

Тому що григоріанський календар з’явиться через тисячу років з гаком і про нього ми ще поговоримо. Єдине, від чого я хотів би тут усіх застерегти, то це від тверджень, на кшталт, “від часів Хрещення Русі ми святкували Різдво за православною традицією 7-го січня”. У час Хрещення Русі не існувало офіційного поділу на православ’я та католицизм (хоча розбіжності вже були, і 988, рік Хрещення, і 1054, рік розділення на католиків і православних, це роки за мірками історії досить близькі, визнаю, але ж, але ж). І Різдво 7-го січня святкуватися не могло. Хіба що з огляду на Візантійську (читай грецьку) традицію могло за інерцією змішуватися з Богоявленням і святкуватися 6-го січня. Відповідно умовний Різдвяно-Йорданський святвечір, якщо такий і був, то був 5-го, напередодні свята.

Дивно, правда? Насправді ні, якщо нікому не довзволяти маніпулювати собою з гаслами про “споконвічність традицій” і спокійно дивитися на факти. Бодай на ті, що відомі. Наприклад на той, що навечір’я Різдва вже 5 століть на ту пору як було 24-го грудня.

***

Народження сонця. Коляда

Згадаймо, що люди жили на Землі і до Різдва Христового. А на землях сучасної України – до Хрещення Русі. Хтось би спитав словами героя відомого анекдоту “Та хіба ж це життя?” І можливо навіть мав би рацію, навіть у богословському сенсі. Але ми зараз не про це.

Люди давно обробляли землю і спостерігали за зірками. І добре знали, що 25-го грудня, після того, як день перестав скорочуватися, побув найкоротшим і пару діб незмінним, він починає нарешті приростати. Народжувалося нове сонце, як казали наші пращури. Рік повертав на весну. І ця астрономічна точка відзначалася в той чи інший спосіб практично в усіх культурах чи релігіях. І їй присвячувалися обряди, пісні, традиції. Різні у різних культурах. Хоча так чи інакше вони про одне. Про повернення життя. Про народження. Про оновлення. Про тяглість від предків до нащадків. Про здобутий минулоріч урожай і сподівання на новий.

І коли постало питання, коли святкувати Різдво – то коли ж, як не в день народження сонця. У перші століття Церкви були ще версії – у день сотворення світу, бо відомо ще із старозавітних часів, що світ був сотворений 25-го березня (залишмо генезу цієї дати за межами цієї статті, просто прийміть до відома). Але з часом цей день – 25 березня як день сотворення світу – лишився днем Благовіщення. Днем, коли ангел сповістив Діві Марії про непорочне зачаття. Відповідно, за законами людського тіла і людської природи, які прийняв на себе Христос, через 9 місяців мало відбутися Різдво. Яке ми досі й святкуємо.

Але уявіть, апостоли чи пізніші проповідники приходили проповідувати різним народам і приносили з собою це свято – що вони бачили? Разом з іншими давніми язичницькими звичаями вони знаходили й різні способи святкування зимового сонцевороту. На наших землях вони знайшли, зокрема, колядування і колядки. І побачили, що оспівування народження сонця і оспівування народження того, хто це сонце сотворив не суперечать одне одному. А навпаки, посилюють. Оспівування, проспівування всього найважливішого, живе у наших генах тисячоліттями. І коли сучасні етнологи досліджують деякі колядки – вони недарма чують в них архаїку, давнішу за християнські звичаї.

Я недарма так рясно згадую сонце. Тільки-но уявіть. Вся повнота Церкви вже тисячу років як домовилася між собою, що Різдво святкується тоді, коли сонце повертає на літо. І що Воскресіння святкується першого недільного дня після повного місяця після весняного рівнодення. Аж гульк – а рівнодення і його календарна дата не збігаються. На десять днів!

***

Календар і містика

І тут виявилася іще одна відмінність між раціональністю західної і схильністю до трансцеденції східної церкви, які на ту пору вже п′ять віків офіційно були розділені із взаємними анафемами включно.
На заході сказали:
– Календар не вказує точно на рівнодення? Поправимо календар.
На сході сказали:
– Календар не вказує точно на рівнодення? Проігноруємо рівнодення.

На заході запровадили новий календар, викресливши 10 днів зі вжитку (у Нідерландах приєдналися до реформи так “вчасно”, наприкінці грудня, що люди залишилися взагалі без Різдва). На сході ж подекуди сповідують принцип “це не Пасха рухається відносно календаря, а календар відносно Пасхи” і взагалі не переймаються астрономічними невідповідностями, які нині вже становлять не 10, а 13 днів. Через сто років Різдво за Юліанським календарем припадатиме на 8-ме січня, а не на 7-ме? Ну і що?

Дехто, правда, у Східній Церкві потім спохопився і у 1923 році розробили новоюліанський календар, який аж до 2800 року збігається з григоріанським і “ставить Різдво на астрономічне місце”, тобто на 25 грудня. А дату Пасхи, не менш, а може і більш важливу за дату Різдва, але про це згодом, і далі рахують за старим, юліанським календарем, залишивши астрономічному кесарю – астрономічне кесареве, а пасхальну містику – пасхальній містиці.

Воістину євангельський компроміс, хіба ні?

***

Ялинка чи дідух?

До речі, якби ви спитали у давніх отців церкви десь тако аж по 15 століття чи поставили вони вже ялинку на Різдво, вони б сильно здивувалися.

Ялинки почали ставити лютерани. Перша історична згадка про ціле дерево, встановлене і прикращене до свята – 1510 рік! А знаєте, коли першу ялинку поставили у Ватикані? У 1982 році! Ну не любили там протестантів та їхні традиції. Так само як і православні з греко-католиками не любили католиків на українських територіях, чому й ідея нового календаря “не зайшла”, на тлі тогочасної ворожнечі, але я відволікаюсь.

Цікаво, що ще під час сатурналій у Давньому Римі храми прикрашали вічнозеленим плющем, а у сценах-містеріях про гріхопадіння Адама і Єви, що з 14 століття розігрувалися в церквах, фігурувало вічнозелене ж таки дерево визнання добра і зла. Тож прообрази у ялинки були. Але сама ялинка і різдвяні вінки – це таки до Мартіна Лютера і його німецьких послідовників. Звідти вона приїхала за Петра І до царської Росії і потім вже до нас в Україну.

А що у нас було до того? Там, де не було протестантів (а їх в Україні було чимало, насправді, так що і без Петра ялинка могла спокійнісінько до нас доїхати) і до них – був дідух. Перший сніп з найкращого збіжжя, який зберігався від зажинок аж до Різдва, коли урочисто вносився до хати, символізуючи духів предків, добробут, втілюючи сподівання на добрий новий врожай. Суто хліборобська історія, абсолютно архетипічна для наших теренів.

З того ж хліборобського, глибоко дохристиянського, але такого, що йому ніяк не суперечить, звичаю походить і кутя. Пісна страва з пшениці, яку готують тричі. На Святвечір Різдва, на Василя та на Йордан. Чому її в Україні подекуди готують з рису, не уявляю. Хіба бо більшовики-атеїсти знову постаралися і піди знайди ще ту пшеницю, особливо у Хрущовські часи. Але зараз не Хрущовська відлига, і це у Китаї, а не у нас молитва “Отче наш” містить рядки “рис наш насущний дай нам днесь”. У нас хліб – це таки пшениця, тож облишмо рисову кашу нашим далекосхідним братам. Колись зустрінемось з ними якось на Різдво на уральській ділянці українсько-китайського кордону, там кутю з рису і спробуємо.

***

Замість епілога

А за дев′ять місяців до того, 25 березня, якраз на Благовіщення, що нарешті збігається з днем сотворення світу, ми згадаємо, що колись святкували його 7-го квітня. Згадаємо як розбіжності у поглядах, загарбницькі настрої, чиїсь імперські амбіції і звичайніснька пропаганда (“адін народ”, “какая разніца”, “общая купєль” і т. д.), як інструмент їхнього втілення, призводили до того, що ми жили з сусідами і братами во Христі (по ділам, а не на словах братами) у фактично різних астрономічно-календарних реальностях і…

… і зітхнемо з полегшенням: “Христос народився! Славімо Його!!!”

 

Далі буде!

 

 

 

Квітка надії. Віта Прачова

Квітка надії. Віта Прачова

Прачова Віта, вчителька української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу,
Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури..
Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджерка у Тренінговий центр СУТО. Авторка проєкту у ФБ #українськоюзалюбки

Квітка надії

Жив-був собі один народ. Працював та відпочивав, народжував дітей та турбувався про старих, дотримувався традицій та створював щось нове. Тобто жив так, як більшість народів на Землі.

Але одного разу, під кінець зими, напали на нього вороги-сусіди. І затягнулося небо страшною сірою імлою. Стало темно та страшно. Ворог-сусід приніс війну, а з нею руйнування, смерть, тривогу та невпевненість.
Чоловіки та жінки пішли захищати рідну землю, а більшість дітей змушена була виїхати подалі від своїх домівок.
Імла була настільки щільною, що жоден, навіть маленький, промінчик не пробивався крізь неї. Найбільше цієї мряки лякалися діти.

***

І тоді кожен, хто став на захист, послав часточку свого серця – маленьку іскорку – у небо. Кожен, хто допомагав захисникам, спрямували свої іскорки в імлу. І пробили вони тьму. І долинув до землі промінчик сонця.

А тим часом прийшла весна. Природа мала відроджуватися, хоча їй теж було боляче.
І той єдиний промінчик сонця освітив землю, яка ще спала, та пробудив у ній зернятко особливої квітки – квітки надії.
З кожним днем зернятко набиралося сили під землею, щоб пробитися назовні. І доки уся природа спала та очікувала сонячного проміння, квітка надії росла, незважаючи на темінь навколо. І десь за тиждень розквітла яскраво-червоним сяючим цвітом. Квітка була маленьким ліхтариком, бо справді випромінювала світло.

Вдома вони знайшли найкраще місце, під вікнами, щоб посадити квітку-ліхтарик і відчувати надію від маленького світла будь-коли.
А квітка мала ще одну особливість. Вона народжувала біля себе ще інші квітки, якщо хтось потребував світла та затишку. Тому за тиждень біля принесеного ліхтарика пробилися крізь темряву ще кілька подібних світлячків.

Сусіди дітей не могли пройти повз, щоб не подивитися на диво. Тому стали просити і собі хоч одну квітку. Діти, звичайно ж, ділилися квітками. Так у всьому селищі стало світло та затишно, хоча темрява ще не розвіялась, бо ворог ще не був здоланий.

Квітка, точніше її діти, почала мандрувати від селища до міста, від села до хутора – скрізь борючись із темрявою та злом.
Людям вона так полюбилася, що вони назвали її квітка надії.

***

А тим часом захисники та ті, хто їм допомагає, били ворога. Крок за кроком, метр за метром вони звільняли рідну землю. І де вони уже пройшли, то поступово темрява розсіювалася. Сонячне сяйво освітлювало землю, і починали швидко з’являтися квіти та трави, усіляке зело. Тоді діти збирали квітки надії, які допомогли їм подолати страх, та відправляли захисникам, що боронили землю. Їх відвозили ті, хто допомагав захисникам.

Так промінчики з’явилися на передовій – і стали оберегом від зазіхань ворога. З’ясувалося, що квітку можуть бачити тільки правдоборці, а ті, хто ніс зло та брехню, не бачили чарівного світла. І це допомагало швидко помітити ворога та миттєво його знищити.

І коли захисники заходили у звільнені міста та селища, то вони кожному мешканцю дарували квітку надії, яка надавала людям сили та наснаги.
Квітка надії пройшла з нашими захисниками до кінця війни, допомагаючи нищити ворога. І у кожному серці жила надія на мирне та світле життя.

***

Після війни розсіялася темрява. Уся земля була усіяна квітками-ліхтариками, які уже не сяяли вдень. Вдень вони спали. А ось вночі вони освітлювали усі закутки країни, бо народ втомився від темряви і хотів, щоб було видно завжди.

І коли люди дивилися на квітки надії, то розуміли, що ті частинки сердець, які були надіслані захисниками та тими, хто їм допомагав, перетворились у ці промінчики та врятували від зневіри і їх, і захисників.

Казка про Байрактар. Частина 3. Інна Курило

Казка про Байрактар. Частина 3. Інна Курило

Інна Курило, сертифікована консультантка-казкотерапевт, жіноча тренерка та письменниця, авторка серії дидактичних книжечок-казочок для дітей “Пригоди Кексика і його друзів”, книжки-розмальовки терапевтичних історій для дітей “Малюємо казку”, авторка соціально-психологічного роману “Аромат гіркого апельсина, або історія однієї леді”. Учасниця проекту на каналі СТБ “Супербабуся”.
Тренерка Тренінгового центру СУТО.

Казка про Байрактар

Частина третя (завершальна)

Частина перша ⇒ https://suto-tc.com/bajraktar-1-inna-kurylo/
Частина другаhttps://suto-tc.com/bajraktar-2-inna-kurylo/

На жаль, навала зАйд-окупантів розбудила мирну країну зранку 24 лютого 2022 року…

Наш герой негайно став на оборону Батьківщини та вилетів у свій перший бій із грізними залізними потворами-танками та заклятими ворогами панцирниками. Він шулікою налітав на позиції ворога та знищував колони воєнної техніки одну за одною. Його керовані протитанкові ракети та авіаційні бомби несли тваринний жах одвічним ворогам його Батьківщини.

Безпілотник зненацька з’являвся з-за хмар і першим наносив страшні удари-блискавки ворогу, стаючи провісником його неминучої поразки. Боровся Безпілотник і проти панцирників, падаючи їм на голови і змушуючи завмирати намертво на зраненій від вибухів землі. Громив він і повзучі шляхами нашої країни броньовані гусениці танкових колон, які сунули безжально вбивати мирних людей.

Коригував Безпілотник і справедливий вражаючий вогонь наших гармат. Не вистачало хисту й уміння у ворога, щоби засікти та знешкодити нашого героя, адже він був легким та швидким у керуванні, ще й досвідченим та сміливим. Люди нарекли нашого воїна Прапороносцем Перемоги – Байрактаром.

Аж ось якось в одному запеклому бою Байрактар був підбитий… Але він зміг долетіти до своїх. На деякий час наш герой був змушений покинути поле бою. Виявилося, що він зазнав достатньо серйозного пошкодження й потребував ремонту. Після відновлення командир Байрактара вирішив змінити його поле діяльності.

Тепер наш Прапороносець став розвідником. Його завданням стала розвідка позицій оборони противника та наведення на неї засобів ураження. Не забував він також і про “полювання” за бронетехнікою ворога, яка залишилася без прикриття.

Ця нова робота сподобалася нашому герою ще більше. Швидкий, невловимий та смертоносний, наш герой до смерті лякав ворога. Байрактар то розганявся до швидкості штормового вітру, то здіймався аж до сонця. Він міг перебувати в польоті упродовж цілої доби.

Після тяжких та кровопролитних боїв Байрактар відпочивав у комфорному теплому гаражі-ангарі. Спочатку він був дуже засмученим та спустошеним – і засинав важким сном без сновидінь. Але в останні дні йому почали снитися сни.

Байрактару снилася його чудова квітуча країна: Оптимістична печера на Тернопільщині, Тунель кохання на Волині, струмені водоспаду Шипіт, Дністровський каньйон та урочище “Кам’яні Могили” на Донеччині, озеро Світязь на Волині та Синевір у Карпатах.

Уві сні наш герой дав собі клятву, що після Перемоги разом із сестрою Квадротерою буде працювати помічником фотографа та допомагати йому розповідати світові про їхню чудову, квітучу, Мальовничу Україну. Вільну, незламну, незалежну. Де так приємно дихати на повні груди!

Оплата послуг за реквізитами у Приват24

Оплата послуг за реквізитами у Приват24

Невдовзі вступають у силу нові правила ведення бізнесу, що стосується використанння РРО (реєстраторів розрахункових операцій), простими словами – касових апаратів, у веденні комерційної діяльності.

З 1 січня 2022 року касові апарати (РРО) повинні обов’язково використовуватися підприємцями 2 та 3 груп, які приймають готівкові розрахунки, незалежно від суми доходу. Якщо розрахунки здійснюються лише у безготівковій формі, то встановлювати касовий апарат не потрібно.

За послуги з інших видів освіти (КВЕД 85.59) ви здійснюєте розрахунки у безготівковій формі. Перекази коштів на звичайну банківську картку з 1 січня 2022 року будуть неможливі.

Як відбуватиметься оплата? 

Перший спосіб (як правило, у наших листах чи на сторінках реєстрації — це кнопка на оплату) через сервіс онлайн-платежів WayForPay.
Цей спосіб вам вже знайомий. І він залишається без змін.

Другий спосіб перерахунок коштів за реквізитами на розрахунковий рахунок (IBAN).
Як здійснити?

Зайдіть на сторінку Приват24. Щоб оплатити послугу за реквізитами, перейдіть у “Сервіси”. 

У спадному спискові відкрийте “Перекази” та знайдіть вкладку “За реквізитами”.

Відкриється вікно, у якому створіть новий платіж. Вам треба знайти рахунок Т.Ухіної, ФОП. Для цього вам необхідна інформація: 

Одержувач: ФОП УХІНА ТЕТЯНА БОРИСІВНА
ЄДРПОУ: 2460401900
Рахунок IBAN : UA443052990000026008003302669
Банк: АТ КБ “ПРИВАТБАНК”
МФО банку – 305299
Призначення платежу: За послуги з інших видів освіти

Я внесла у рядок тільки номер ЄДРПОУ: 2460401900, за цим мені відкрилось вікно на ім’я Т.Ухіна. Натиснувши це вікно, перейшла у бланк для оплат.

Примітка: Далі пояснює Віта Прачова

Моє прізвище та ім’я було вбито автоматично. Призначення я корегувала, залишивши прізвище та ім’я: 
За послуги з інших видів освіти Прачова Віта Анатоліївна
Вписала відповідну суму. Вибрала картку, з якої буду платити. Натисла “Далі”.

Потім підтвердила “Додати в кошик”.

Дочекалась проведення платежу (кілька секунд).

Дочекалася підтвердження, що платіж успішний.

Зверніть увагу! Коли у призначенні платежу ви впишете ваші прізвище та ім’я, то нам буде легше зрозуміти від кого платіж.

Обов’язково! Потім зробіть фото або скрін чека про оплату, надішліть його на e-mail tc.cyto@gmail.com 

У листі також вкажіть прізвище, ім’я та по батькові платника + Ваш номер телефону + Назву вебінару (або заходу, за який оплатили).

Ми розуміємо! У різних банках оплата через розрахунковий рахунок може відрізнятися, саме тому у статтю вписали усі реквізити, щоб ви могли знайти усе необхідне. 

Скопіюйте та збережіть реквізити:

Одержувач: ФОП УХІНА ТЕТЯНА БОРИСІВНА
ЄДРПОУ: 2460401900
Рахунок IBAN : UA443052990000026008003302669
Банк: АТ КБ “ПРИВАТБАНК”
МФО банку – 305299
Призначення платежу: За послуги з інших видів освіти

Якщо у вас залишилися запитання, пишіть! Ми радо вам відповімо і пояснимо незрозумілі моменти!

Webinar 01

Webinar 01

БЕЗОПЛАТНИЙ ВЕБІНАР

Світлани Бекерман

Освітній простір у закладі освіти:
родзинки методики Монтессорі

29 жовтня 2020 (четвер), 19:00

Кожен учасник отримає доступ до запису вебінару і матеріали спікера

Прагнете зробити освітній процес ефективним?
Чули про метод Монтессорі, але бракує знань щодо його застосування у процесі навчання і розвитку дітей?
Цікавить, як застосовувати цей метод під час вивчення іноземних мов?

Бажаєте дізнатися про метод Монтессорі якомога більше?

Приходьте на вебінар, готуйте нотатники — буде сила-силенна цінної, цікавої і корисної інформації!

Цей вебінар для вас, якщо ви:

Вихователь закладу дошкільної освіти.
Учитель початкових класів.
І ви цікавитеся новими формами роботи

Студент педагогічного закладу освіти.
І ви прагнете постійного розвитку і професійного зростання

Працівники дитячих центрів.
І ви консультуєте дітей і батьків

Батьки
І ви прагнете організувати процес навчання ваших дітей цікавим та захопливим

Після вебінару ви дізнаєтеся:

Що таке Монтессорі простір і як він впливає на освітній процес

Які характеристики метода Монтессорі застосовувати для навчання і розвитку дітей від 3 до 12 років

Яка роль педагога у Монтессорі середовищі

Про космічне виховання та його роль і особливості виховання на другому ступені розвитку дітей віком від 6 до 12 років

Про п’ять Великих Історій Монтессорі і їх презентації дітям

Про матеріал Монтессорі, який використовують для навчання граматики, словотворенню і синтаксису

Вітаю!
Мене звати Світлана Бекерман

Я –

  • Пройшла навчання за методикою Монтессорі у Північно-Американському Монтессорі Центрі в Канаді.

  • Офіційний представник у Франції міжнародної організації SR Teaching & Learning з підготовки і підвищення кваліфікації вчителів англійської мови.

  • Засновниця офлайн і онлайн курса “Як навчати дітей англійській мові за допомогою Монтессорі матеріалу”.

  • Випускниця аспірантури Санкт-Петербурзького державного університета за спеціальністю “Теорія і методика викладання іноземних мов”.

Чому варто прислухатися до моїх слів?

  • 5 років проводжу тренінги для батьків і вчителів Монтессорі шкілу кращих учителів України та зарубіжжя. Засвоїла знання психології, біоенергетики, астропсихології

  • 8 років викладаюя англійську мову в школах Монтессорі

  • 15 років викладаю англійську мову за кордоном

  • 1000+ учасників офлайн-курсу “Навчання англійській мові за допомогою методик Монтессорі”

Програма вебінару

Монтессорі простір та його вплив на навчання і розвиток

• Характеристики метода Монтессорі для навчання дітей від 3 до 12 років

Роль педагога у Монтессорі середовищі

Роль і особливості космічного виховання

Значення п’ять Великих Історій Монтессорі у навчанні дітей

Монтессорі матеріал як основний елемент навчання 

Контакти

Залишились запитання? Телефонуйте! Пишіть!

Анна Ткачук, вихователька ЗДО №33 “Джерельце” м. Хмельницького, І кваліфікаційна категорія. Провела вебінар від СУТО “LEGO конструктор – сучасний освітній ресурс” (7667 переглядів на YouTube каналі СУТО)

Базовий компонент дошкільної освіти спрямовує педагогів на створення у закладі дошкільної освіти розвивального освітнього середовища, що сприятиме повноцінному розвитку дітей, забезпечить успіх діяльності дорослого в розвитку кожної дитини та підвищення якості дошкільної освіти в цілому.

 

Розвивальний простір закладу дошкільної освіти потрібно розглядати як інтегровану категорію, що поєднує в собі природне довкілля, світ культури, соціум, сенсорно-пізнавальний простір, ігрове і мовленнєве середовище та середовище особистості дитини. Надзвичайно потужною складовою розвивального середовища може стати яскравий, цікавий, улюблений LEGO конструктор.

З чого розпочати роботу за LEGO-технологією? 7 лайфхаків від Анни Ткачук

 

1. Мотивація = успіх!

Якщо педагог вмотивований, він випромінює радість, натхнення, наполегливість, впевненість і виступає фасилітатором для усіх учасників пізнавальної діяльності. Також важливою складовою для досягнення є: мета та задоволення від роботи і разом це приведе до якісного результату.

Порада.
Глобальна ціль LEGO: бути частиною світової спільноти, яка дарує щастя й усмішки. Це наша мотивація № 1.

Я вірю, що та система, яка дозволяє гратися разом з LEGO цеглинками, дає змогу кожному робити те, що він хоче. У кожної людини ресурс креативності невичерпний. Гра з конструкторами допомагає рівномірно розвивати праву і ліву півкулі мозку: тут присутня як креативність, так і необхідність знати певні правила та бути організованим. Для мене особисто магія LEGO полягає в тому, що ми розвиваємо критичне мислення дітей для майбутнього.
Все, що ми робимо, ми робимо щиро і з радістю.

2. З чого розпочати роботу за LEGO-технологією?

Порада.
Організовуючи заняття, ігрову діяльність з використанням LEGO, передусім, доречно пам’ятати, що ця діяльність має бути дитині у радість.

Як переконати дітей, що займатися з LEGO цікаво і пізнавально?
З чого варто розпочати:
Навчайте їх знаходити однакові деталі за різними критеріями. Наприклад, вправляти у називанні та упізнаванні кольорів (червоний, жовтий, зелений, синій, білий), їх порівнянні за величиною (високий-низький), систематизуванні у порядку зменшення або збільшення, групуванні за визначеною ознакою, створенні візерунків на основі чергування певних кольорів.
Закріплюйте знання геометричних форм. Діти мають навчитися розрізняти їх і вміти їх називати.
Продовжуйте розвивати моторику, створюючи складніші конструкції.
Будуйте із заплющеними очима. Спочатку можете підказувати, говорити, з якого боку знаходиться потрібний предмет конструювання. Потім дайте дитині зробити це самостійно.
Навчіть знаходити предмети на дотик.

3. Знайомство з LEGO-цеглинками

Кожна цеглинка має “ім’я”, як кожний предмет має назву. Перш ніж розпочати освітню роботу, нам доцільно познайомитись.Такий підготовчий етап навчить дітей швидко знаходити необхідну деталь за вказівкою дорослого.
Ознайомлювати з виглядом та назвою основних деталей (цеглинка, пластина, LEGO® чоловічки), їх специфічною формою (із заокругленими вершинами, із кутами), розміром (великий, маленький), кольором (жовтий, червоний, синій, зелений).
Порада.
Спочатку необхідно дати дітям змогу ознайомитись із деталями конструктора. Акцентувати увагу на кількості штирів, умінні називати цеглинку за кількістю штирів на ній.
Зразок. Різноманітність назв цеглинок дуже велика, демонструю Вам ті, які я найчастіше використовую.

4. LEGO-бокси. Кілька порад про те, як зберігати LEGO

LEGO-Бокси — спеціальні контейнери, в які можна складати фігурки і деталі LEGO. Тепер не доведеться шукати місце для зберігання деталей! Також на усі LEGO-бокси бажано зробити маркуваня для кожної дитини. Особистий бокс – це не лише зручно і гігієнічно. Це також формує у дітей відповідальність і охайність.
Порада.
Візьміть звичайний контейнер та оформіть його у стилі LEGO.
Такі контейнери можна придбати у магазині.

5. Як наповнювати LEGO-бокс

Порада.
Наповнюйте LEGO-бокси відповідно до відвікової групи дітей, за вправами і завданнями. Тобто, кожний педагог створює наповнення згідно мети і завдань запланованої розвивальної діяльності і творчого потенціалу дітей. Ці елементи є базою, на якій кожен зможе побудувати власну індивідуальну стратегію роботи з дітьми, керуючись їхніми інтересами. ! Для дітей молодшого та середнього дошкільного віку використовуйте конструктори LEGO DUPLO, що вдвічі більше за розміром, ніж конструктори LEGO System. Пам’ятаймо про безпеку дітей!!!

 

6. Що робити, якщо на заклад не виділяють сертифіковане “LEGO Play Box”, а дуже хочеться ввести LEGO-технологію у освітній процес

Порада.
Вихід є завжди! Можна замінити сертифіковані цеглинки “LEGO Play Box” на аналогічні конструктори. Щоправда, різноманітність цеглинок там менша, але я впевнена що Ваші знання та уява приведуть до успіху Ваших вихованців і зроблять ще цікавішими Ваші заняття та ігрову діяльність.

 

7. Просто пам’ятайте LEGO конструктор — це не лише модна технологія, а й потужний дидактичний матеріал

Порада.
Пропоную Вам розробити каталог-перелік  LEGO цеглинок з описом їхніх характеристик. Як роблю я, дивіться на взірці.

 

Бажаю Вам успіхів і нових відкриттів у інноваційній діяльності!
Мрій! Дій! Досягай!

З повагою Ваша Анна Ткачук. Далі буде 🙂