Зосереджуйтеся на позитиві!

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 

Наше позитивне ставлення до життя ‒ це достоїнство, скарб величезної цінності, яке треба відповідним чином захищати. Тому остерігайтеся вандалів і злодіїв, які можуть завдати шкоди нашим позитивним поглядам або спробувати вкрасти їх.

То чи можемо ми впливати на власну долю і власне везіння? Безумовно, так, але ось наскільки це вдається — залежить уже від нас самих. Цікаво. Яким же чином? Давайте для цього проведемо експеримент і спробуємо протягом одного дня відстежувати всі ситуації, на яких насамперед зосереджується наша увага. На жаль, але велика частина з вас переконається, що основна увага фіксується на невдачах.
Послизнулись на вулиці — погано, почули брутальне слово в транспорті — кепсько, піймали хмурий погляд начальства — зовсім катастрофа. Яке ж тут життя, коли навколо суцільні приводи для засмучень! А якщо немає доброго настрою, нічого гарного в нас не вийде.

То, може, потрібно змінити підхід до навколишнього?

Звичайно. Згадаємо Марка Аврелія: “Які ваші думки, таке і ваше життя”.
Дійсно, щасливі переживання не збільшаться без наших зусиль, і тому фіксуйте радісні моменти, “підзаряджайтеся” від них, вчиться відтворювати їх самостійно.

Що? Ви говорите, що приємних ситуацій і подій у житті не настільки вже й багато. Вам бракує радісних моментів? Але як же так?
Радісні моменти оточують вас, як мошва у весняному лісі!
Вийдіть з дому і, зробивши невелике зусилля, спробуйте розглянути серед “сіренького і чорненького” райдужне багатоцвіття.
Якщо ви його не бачите, це не означає, що його немає. Просто такий ваш зір, котрий варто негайно починати лікувати.
Ось, приміром, грають у пісочниці діти. Спостерігайте за ними, спробуйте пригадати себе в такому ж віці. Хіба вони не милі?
На дереві щебечуть птахи — прислухайтеся до них. На Сході багато хто вірить, що пташина мова — це мова ангелів, здатних лікувати найстрашніші хвороби.
Розпускається перше листя — придивіться до ніжних новонароджених зелених листочків, припадіть вухом до стовбура дерева, прислухайтеся до його внутрішнього подиху, спробуйте відчути енергію, яка виходить від деревини.

Пройде зовсім небагато часу, і ви виявите, що ваше позитивне ставлення почне відкривати перед вами нові, несподівані можливості, хоча з боку це може виглядати як так назване “везіння”.

Для вас це буде процес щасливих відкриттів: ви помітите, що встигаєте тепер набагато більше, ніж колись, і вам потрібно на це набагато менше часу. Поступово ви почнете усвідомлювати, що потрапили, нарешті, на ту дорогу, що шукали.

 

Візьміть відповідальність на себе!

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 

Коли ми вирішуємо взяти на себе відповідальність, то перестаємо бездарно витрачати час, звинувачуючи державу, суспільство, сім’ю, та починаємо конструктивно діяти.
Луїза Хей

Вам запропонували нову роботу. Це означає ― більше грошей, достаток і… більше відповідальності. Але ви відхиляєте цю пропозицію, знаходячи багато відмовок і пояснень. Чому? Одна ваша частина прагне здобути чогось кращого у житті, а інша ─ жадає надійності, у якій ви зараз перебуваєте. Ви боретесь самі з собою.

То ж як же перебороти свою бездіяльність, життєвий застій і взяти відповідальність на себе?

1. Зрозумійте. Незалежно від того, що відбувалося в минулому, ваші вчинки в сьогоденні залежать від вас самих. Оголосіть закінчення гри в хованки з самим собою. Отже, відтепер до кінця життя ваша доля знаходиться у ваших руках.

2. Ризикуйте. Кораблі в гавані знаходяться в безпеці, але не для цього вони будуються. І людина, яка не рухається уперед, не змінює своє життя ─ почуває себе у безпеці, їй затишно. Але чи вона щаслива?
Зробіть перший крок: покиньте “затишну гавань”. Адже життєві нагороди й удачі пропорційні ризикові.

3. Не шукайте винуватих. Не звинувачуйте людей або обставини в тім, що відбулося, або в тім, що відбувається. Прагніть тільки до того, щоб знайти рішення в цій ситуації. Про це нагадує Б.Шоу: “Люди завжди схильні звинувачувати обставини у тому, що їм не вдалося досягти успіху. Я не вірю в обставини: ті, хто процвітає у цьому світі, приходять і знаходять такі обставини, що їм потрібні”.

4. Переконайте себе в тому, що “ви можете”. Жити стане набагато легше, якщо ви навчитеся говорити собі: “Так! Я можу подивитись на це інакше!”, “Я обов’язково зможу!”

5. Менше “чому?”─ більше “як?” Ми можемо запитати себе: “Чому це сталося зі мною?” А можемо поцікавитися: “Як змінити своє ставлення, поводження і вчинки, щоб вирішити проблему?”

Взяти на себе відповідальність означає усвідомлювати безліч варіантів рішень, які є у вас за будь-якої ситуації. Протягом усього дня теж важливо не забувати: ви робите вибір щохвилини.

Коли ви опиняєтеся в непростій ситуації, цілком можливо налаштуватися на потрібну уявну ситуацію й сказати собі: “Отже, що я виберу?” Зосередитися на позитиві або негативі? Зробити себе нещасним або радісним? Представляти можливі позбавлення й убогість або ж достаток? Карати себе за те, що розсердилася на друга чи подругу, або просто відзначити, що часом почуваєш себе незахищеною, — і обговорити це з ним?

Вибір за вами. Із всіх можливих варіантів зупиняйтеся на тому, що вселяє оптимізм і сприяє особистісному зростанню.

Урок справедливості-3

25 червня 2020 року відбувся вебінар від СУТО і від Володимира Кравчука Як говорити з дітьми про суд. Ми тішимося співпрацею і раді повідомити, що стартувала третя хвиля Всеукраїнської акції “Урок справедливості”.

Під час цих уроків буде демонструватись мультфільм Їжак проти Рака, створений ГО “Асоціація розвитку суддівського самоврядування України” у співпраці з анімаційною студією ToonDrive за технічного адміністрування РЦ “ГУРТ” у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.


На фото: Уроки справедливості-3 у Лиманському НВК “Гімназія загальноосвітня школа І ступеня” Лиманськоі міської ради Донецькій області

Як взяти участь в Акції і як проходить “Урок справедливості”

️1. Реєстрація на Урок справедливості-3 відбувається за покликанням https://forms.gle/YBQSsCunxvS9ur917

2. Заявка на участь в Акції може бути подана будь-коли (Акція є безстроковою).

3. Рекомендована аудиторія ─ школярі 1-4 класів, але за бажанням та погодженням з представниками навчальних закладів та правниками, аудиторія може бути розширена.

4. Заявка на участь в Акції може бути подана як представниками навчальних закладів (будь-яких типів та форм власності), так і правниками (суддями, адвокатами, прокурорами, нотаріусами, представниками інших юридичних професій, науковцями тощо).

️5. Дати, час та місце проведення (приміщення школи чи суду) Уроків погоджуються представниками навчальних закладів та правниками завчасно, враховуючи час на пересилку необхідних матеріалів. Також потрібно враховувати вимоги до навчального (освітнього) процесу, не допускаючи втручання в нього та дотримуючись усіх необхідних процедур: погодження з батьками та керівництвом навчальних закладів.

6. У зв’язку з запровадженням карантинних заходів на території України допускається проведення Уроків справедливості-3 як безпосередньо в навчальних закладах, так і онлайн із застосуванням засобів дистанційної комунікації.

7. У разі, якщо представники навчальних закладів не мають можливості самостійно комунікувати з правниками, з метою проведення останніми уроків, ─ прохання зазначати про це в заявці, після обробки якої з Вами зв’яжуться представники АРССУ і допоможуть у вирішенні цього питання.

8. Якщо у Вас виникають будь-які інші питання під час заповнення заявки, то у відповідях до відповідного поля у ній Ви можете додати коментар або запитання.

️9. Після обробки заявки (до 5 днів) Вам на електронну адресу буде направлено Методику проведення Уроку, посилання для завантаження мультфільму, а також поштою ─ наліпки Клубу “Справедливці”, відповідно до кількості дітей, зазначених у заявці, диплом про участь класу в акції та книгу “Справедливці” (одну на клас).

10. Уроки проводяться відповідно до розробленої Методики, зауваження та побажання вітаються – прохання: надсилати їх на електронну адресу, з якої Вам буде надіслано матеріали для проведення Уроку або повідомленням на сторінку Клубу “Справедливці” у соціальній мережі Фейсбук.

11. За результатами Уроку учні отримують наліпки членів Клубу “Справедливці”, диплом про участь класу в акції та книгу “Справедливці” (одну на клас).

️12. У зв’язку з реалізацією проєкту в межах грантової програми, вводиться нова обов’язкова умова участі в проєкті: після проведення Уроку справедливості-3 обов’язковою є необхідність отримання від вчителя (або іншого відповідального працівника навчального закладу) письмового відгуку про проведений “Урок справедливості” (із зазначенням підпису вчителя або іншого працівника). У відгуці слід зазначити дату проведення Уроку, школу, клас, осіб, хто брав участь у проведенні Уроку і загальне враження про проведений Урок та переглянутий мультфільм. Відгук надається спочатку у сканованому вигляді на електронну адресу, з якої надсилалось покликання на мультфільм та інформацію для проведення Уроку-3, а пізніше надсилається “Новою поштою” організаторам Акції. Також додатково будемо вдячні за фотозвіт з Вашого заходу.

13. У разі виникнення будь-яких інших питань щодо організації проведення Уроку просимо направляти повідомлення Клубу “Справедливці” у соціальній мережі Фейсбук, після чого з Вами обов’язково зв’яжуться організатори Акції.

14. ВАЖЛИВО! Перша та друга хвиля акції, під час якої відбувається демонстрація мультфільму про суд “Кінь проти Хом’яка” та “Слон проти Жирафи” продовжує тривати. Для участі у ній Вам потрібно подати заявку за покликанням: https://cutt.ly/zkdkb1r

Дякуємо Вам за те, що приєднуєтеся)

Справедливість триває завдяки нашим спільним зусиллям)

Бажаємо успіхів та гарних вражень)

 

Кухня уроку… Кухня знань… Уроки життя…

Прачова Віта, вчитель української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, І кваліфікаційна категорія. Випустила три класи. Учні останнього випуску склали ЗНО з результатами: 3-тє місце – рейтинг міста Кривий Ріг, 295-те – рейтинг України. Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури. Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджер у Тренінговий центр СУТО. Автор проєкту у ФБ #українськоюзалюбки

Урок − це більше, ніж 45 хвилин

Сьогодні вкотре вчилась у Гордона Рамзі готувати – і усвідомила, що вчителі та батьки, подібно кухарям, кожного дня готують, але ця їжа духовна – це знання, навички та уміння.

Уміло замісити методи та прийоми, щоб отримати смачний результат.

Кухар готує кожного дня, бо ми з вами споживаємо їжу щоденно, розуміючи, що це енергія, яка допоможе нам вижити, бути здоровими, надасть силу.

Викладачі або батьки вкладають у нас знання та розуміння життя, щоб у кожного була можливість забезпечити себе, створити свою родину, стати особистістю.

Урок, знання, вміння та навички – поняття, які у суспільстві пов’язуються з освітніми закладами та викладачами. Але ж урок – це поняття набагато ширше, ніж 45 хвилин у школі.

Здається, треба зрозуміти, що урок – це певне завдання, яке ти отримав і виконав швидше або довше, ніж відведено часу. Або взагалі не виконав. А завдання ти можеш отримати від будь-кого, і у першу чергу від своїх батьків або близьких, хто тобою опікується.

Уміти гратись − важливо

Першими на кухні ваших знань з’являться батьки – це вони вчать ходити, говорити, обслуговувати себе. При цьому їх роботу не видно, як ми не бачимо кухаря ресторану, який десь на кухні створює шедеври. Для цього батьки читають книжки про виховання або згадують власне дитинство, намагаючись не повторити помилки своїх батьків, та сподіваються дати своїй дитині найкраще.

Далі на кухню приходять вихователі, які поступово розвивають дитину, крокуючи від простого до складного. Що при цьому роблять батьки? А вони, як і на будь-якій кухні, підтримують порядок та продовжують розвивати дитину. Що найважливіше у цей період? Навчити дитину самостійно себе обслуговувати, навчити її спілкуванню з іншими, навчити гратись та організовувати гру. Чим більше ваша дитина буде гратись самостійно, придумуючи різні ролі та виконуючи їх, тим легше їй буде потім вчитися, бо вона сама себе навчиться організовувати.

Уміти вчитися самостійно

Наступний етап – початкова школа. Дитина любить гратись, і саме у цей період вона усвідомлює, що є знання, які можна отримати тільки тоді, коли ти докладаєш зусиль (дуже корисна навичка у майбутньому для будь-кого, бо усе, що ми робимо у житті, – без зусиль, витрачених нами, не втілиться у результат). Ось тут починається найскладніше, що ті діти, які невпевнені у собі, яким не дали можливості діяти самостійно, якими опікуються через міру (бо він або вона ще маленькі), не можуть здолати саме цей момент у навчанні.

Мрія кухаря – смачно нагодувати, а мрія вчителя, щоб дитина хотіла отримувати знання. Але ж, щоб навчитись читати склад “ма”, комусь треба раз показати – і зрозуміло, комусь – посидіти день, а комусь витратити тиждень або більше. Від чого це залежить? Від особливостей характеру та розвитку дитини, від компетентності того, хто вчить, від самопочуття обох сторін та зовнішніх факторів. Недарма ж кажуть, що якщо хочете, щоб ваша дитина читала, читайте ПОСТІЙНО самі. Якщо я (як вчитель) хотіла, щоб мої учні не смітили на вулиці, то я за будь-яких обставин – не роблю такого. Ми виховуємо своїм прикладом.

Саме у початковій школі треба закласти основи самостійності і відповідальності – це дуже нелегко. І ніякого культу оцінки, а тільки культ знань, умінь та навичок. Чи може це зробити вчитель сам? Ні, бо ці основи закладаються батьками. Так, батьки продовжують виконувати усі функції, про які ми уже говорили, але усвідомлюють, що їх дитина росте, розвивається, тому кожного дня дитина повинна ставати кращою. Чи може допомогти батькам вчитель? Так, він повинен бути компетентним, щоб розставити акценти у розвиткові та поведінці учня та допомогти покращити ситуацію.

Вправлятись, щоб закласти фундамент

Якщо на кухні кілька господинь, то… Навіть пояснювати не треба, що буде суперечка. А учень чи учениця 5-го класу? До розвитку дитини цього періоду долучаються одночасно багато вчителів-кухарів, і кожен вимагає та вчить по-своєму, вважає, що його предмет найголовніший. Чи вони праві? Так, бо ми не знаємо, який предмет стане для когось найважливіший – згадайте себе у дитинстві, як ви обирали професію: чи стали ви тим, ким мріяли? Більшість заперечить, бо життя розпорядилось не так, як ви очікували. Тому готуйте дитину до життя. Інша справа: як? Про інгредієнти, які варто застосувати, треба написати окрему статтю, або й не одну. А коли дитину навчають багато людей одночасно – то суперечка виникає у внутрішньому світі дитини (дорослі, не забувайте про це!).

На цей час учень починає отримувати ґрунтовні основи знань. Вчителі повинні не просто віддати знання, а закласти фундамент – це багато вправ, як у грі на музичному інструменті, та викладання від простого до складного, як у спорті. Батьки – підтримка та контроль. Якщо дитина самостійна та відповідальна, прагне розвиватись, то усі усе зробили правильно. Якщо ж якась складова втрачена, то дитині важко вчитись (наприклад, вона не уміє це робити самостійно), батькам складно, бо треба після робочого дня ще й домашні завдання виконувати, а вчителям, бо дитині на уроках не цікаво – вона не встигає за іншими у процесі навчання. Чи можна виправити ситуацію? Так, знову ж таки треба починати батькам розуміти, у чому помилились або що не дали дитині (і зараз не про матеріальне). Втрачений час не повернеш, але надолужити ще є можливість. Пам’ятайте, що будете ламати по-живому, бо якщо людина лінувалась, то, щоб вона почала працювати, потрібні зусилля саме її, а оточуючі будуть допомагати. З дитиною складніше, бо її балували, а потім перестали – їй складно це зрозуміти.

Вибір у житті

Уявляєте, яка каша звариться до кінця 9-го класу у голові дитини… І ось тут саме той період, щоб усвідомити: ця людина змогла опанувати знання так, що буде здобувати вищу освіту, тому піде у старшу школу, чи усе ж таки знання, уміння та навички так собі, тому варто зосередитись на фізичній праці – і дорога у профосвіту. Цей вибір робить родина. Інколи не хочеться, щоб дитина йшла у коледж, бо розумієш, що у майбутньому вона може не реалізуватись на повну, але вибір зроблено.

Далі у кожного свій шлях, але усі крокують до одного – до майбутньої професії, до роду заняття, чому присвятять життя. Там буде випробування ЗНО. А потім буде зрозуміло, що вчитися у вузі складніше, ніж здавати ЗНО. Усвідомлення, що у вузі ти отримав у більшості випадків теорію, а до практики треба йти самостійно, набиваючи гулі. І це той час, коли ти сам повинен розуміти, що для тебе найважливіше. І найголовніші кухарі твого навчання, батьки, уже розуміють, що зроблено не так, знають, що треба відпускати у вільне плавання у морі життя.

Чи закінчується навчання, коли ти уже йдеш працювати? Ні, бо якщо хочеш чогось досягти, то вчишся далі, змінюєш себе і світ.

Хто формує людину…

За роки виростає дитина, формується людина, усвідомлюється призначення – і усі, хто був дотичним до процесу, відбився у характері людини, діях та поглядах. Як ви думаєте, хто на цій кухні шеф-кухарі? Хто впливає найбільше та керує процесом? Найважливіші уроки – уроки життя, дають батьки, навіть тоді, коли кажуть, що треба тепло одягатись чи виконують разом з тобою зарядку зранку, тоді, коли просять допомогти з домашніми справами чи читають книжку ввечері, тоді, коли не поспішають допомогти з домашнім завданням, а пояснюють кроки, які повинен зробити ти, щоб будь-коли виконати його самостійно.

Вихователь у дитячому садочку, учитель у школі, викладач у вузі – це ті люди, яким треба усвідомлювати, що вони є важливими складовими у долі дитини, і робити усе, щоб не зашкодити, розвивати та удосконалювати, формувати людину.

Чи усвідомлюють батьки та викладачі, яку вони виконують роль у становленні дорослої людини?

 

Вас зацікавить публікація Віти Прачової “10 кроків до продуктивного іспиту: Як прийти на іспит із ясною головою та зберігати продуктивність якомога довше”

Читайте тут https://suto-tc.com/vita-prachova-10-krokiv/

Вірусні програми, якими заражають батьки дітей

Частина 3 (завершення)

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і  педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 

“Вірусні програми, якими заражають батьки дітей” Частина 1
Читайте тут ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-1/

“Вірусні програми, якими заражають батьки дітей” Частина 2
Читайте тут ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-2/

Під впливом величезної кількості інформації, що надходить із усіх боків, дитина розгублюється, у неї виникає боротьба, раз у раз у неї виникають протиріччя, що тягнуть її урізнобіч, у результаті чого вона втрачає власну цілісність і єдність.

Що ж робити? Як нам поводитися, щоб позбавити дитину “вірусів”? 

Напевно, насамперед позбутися нав’язування дитині своїх авторитарних догм і почати просто любити свою дитину.

Підіб’ємо підсумок наших міркувань про те, як це робити, порадами Януша Корчака, у якого звичне поняття “любов до дітей” наповнюється новим змістом.

  1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або таким, як ти прагнеш бути. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
  2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
  3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
  4. Не стався до її проблем легковажно. Життя дане кожному під його силу, й будь впевнений: воно важке для неї не менше, ніж для тебе, а можливо, й більше, – оскільки в неї немає досвіду.
  5.  Не принижуй.
  6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них, адже сам Господь відвідує батьків у їхніх дітях.
  7.  Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
  8. Дитина – це не тиран, який заволодів всім твоїм життям, і не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Бог дав тобі на зберігання й розвиток у неї творчого вогню. Пам’ятай, що в батьків росте не “наша”, “своя” дитина, а душа, яка дана на зберігання.
  9.  Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не прагнув би, щоб робили власній. 
  10. Люби свою дитину будь-якою – не талановитою, безталанною, дорослою. Спілкуючись із нею, радій, бо дитина – це свято, яке поки з тобою.