fbpx

Урок справедливості-3

25 червня 2020 року відбувся вебінар від СУТО і від Володимира Кравчука Як говорити з дітьми про суд. Ми тішимося співпрацею і раді повідомити, що стартувала третя хвиля Всеукраїнської акції “Урок справедливості”.

Під час цих уроків буде демонструватись мультфільм Їжак проти Рака, створений ГО “Асоціація розвитку суддівського самоврядування України” у співпраці з анімаційною студією ToonDrive за технічного адміністрування РЦ “ГУРТ” у межах Програми ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки урядів Данії, Швейцарії та Швеції.


На фото: Уроки справедливості-3 у Лиманському НВК “Гімназія загальноосвітня школа І ступеня” Лиманськоі міської ради Донецькій області

Як взяти участь в Акції і як проходить “Урок справедливості”

️1. Реєстрація на Урок справедливості-3 відбувається за покликанням https://forms.gle/YBQSsCunxvS9ur917

2. Заявка на участь в Акції може бути подана будь-коли (Акція є безстроковою).

3. Рекомендована аудиторія ─ школярі 1-4 класів, але за бажанням та погодженням з представниками навчальних закладів та правниками, аудиторія може бути розширена.

4. Заявка на участь в Акції може бути подана як представниками навчальних закладів (будь-яких типів та форм власності), так і правниками (суддями, адвокатами, прокурорами, нотаріусами, представниками інших юридичних професій, науковцями тощо).

️5. Дати, час та місце проведення (приміщення школи чи суду) Уроків погоджуються представниками навчальних закладів та правниками завчасно, враховуючи час на пересилку необхідних матеріалів. Також потрібно враховувати вимоги до навчального (освітнього) процесу, не допускаючи втручання в нього та дотримуючись усіх необхідних процедур: погодження з батьками та керівництвом навчальних закладів.

6. У зв’язку з запровадженням карантинних заходів на території України допускається проведення Уроків справедливості-3 як безпосередньо в навчальних закладах, так і онлайн із застосуванням засобів дистанційної комунікації.

7. У разі, якщо представники навчальних закладів не мають можливості самостійно комунікувати з правниками, з метою проведення останніми уроків, ─ прохання зазначати про це в заявці, після обробки якої з Вами зв’яжуться представники АРССУ і допоможуть у вирішенні цього питання.

8. Якщо у Вас виникають будь-які інші питання під час заповнення заявки, то у відповідях до відповідного поля у ній Ви можете додати коментар або запитання.

️9. Після обробки заявки (до 5 днів) Вам на електронну адресу буде направлено Методику проведення Уроку, посилання для завантаження мультфільму, а також поштою ─ наліпки Клубу “Справедливці”, відповідно до кількості дітей, зазначених у заявці, диплом про участь класу в акції та книгу “Справедливці” (одну на клас).

10. Уроки проводяться відповідно до розробленої Методики, зауваження та побажання вітаються – прохання: надсилати їх на електронну адресу, з якої Вам буде надіслано матеріали для проведення Уроку або повідомленням на сторінку Клубу “Справедливці” у соціальній мережі Фейсбук.

11. За результатами Уроку учні отримують наліпки членів Клубу “Справедливці”, диплом про участь класу в акції та книгу “Справедливці” (одну на клас).

️12. У зв’язку з реалізацією проєкту в межах грантової програми, вводиться нова обов’язкова умова участі в проєкті: після проведення Уроку справедливості-3 обов’язковою є необхідність отримання від вчителя (або іншого відповідального працівника навчального закладу) письмового відгуку про проведений “Урок справедливості” (із зазначенням підпису вчителя або іншого працівника). У відгуці слід зазначити дату проведення Уроку, школу, клас, осіб, хто брав участь у проведенні Уроку і загальне враження про проведений Урок та переглянутий мультфільм. Відгук надається спочатку у сканованому вигляді на електронну адресу, з якої надсилалось покликання на мультфільм та інформацію для проведення Уроку-3, а пізніше надсилається “Новою поштою” організаторам Акції. Також додатково будемо вдячні за фотозвіт з Вашого заходу.

13. У разі виникнення будь-яких інших питань щодо організації проведення Уроку просимо направляти повідомлення Клубу “Справедливці” у соціальній мережі Фейсбук, після чого з Вами обов’язково зв’яжуться організатори Акції.

14. ВАЖЛИВО! Перша та друга хвиля акції, під час якої відбувається демонстрація мультфільму про суд “Кінь проти Хом’яка” та “Слон проти Жирафи” продовжує тривати. Для участі у ній Вам потрібно подати заявку за покликанням: https://cutt.ly/zkdkb1r

Дякуємо Вам за те, що приєднуєтеся)

Справедливість триває завдяки нашим спільним зусиллям)

Бажаємо успіхів та гарних вражень)

 

Кухня уроку… Кухня знань… Уроки життя…

Прачова Віта, вчитель української мови та літератури, 20 років педагогічного стажу, І кваліфікаційна категорія. Випустила три класи. Учні останнього випуску склали ЗНО з результатами: 3-тє місце – рейтинг міста Кривий Ріг, 295-те – рейтинг України. Філологиня-тренерка – готує учнів до ЗНО з української мови та літератури. Фрілансерка – здійснює професійне літературне редагування авторських текстів і книг. Літературна редакторка книги Інни Курило “Аромат гіркого апельсина, або Історія однієї леді”.
Менеджер у Тренінговий центр СУТО. Автор проєкту у ФБ #українськоюзалюбки

Урок − це більше, ніж 45 хвилин

Сьогодні вкотре вчилась у Гордона Рамзі готувати – і усвідомила, що вчителі та батьки, подібно кухарям, кожного дня готують, але ця їжа духовна – це знання, навички та уміння.

Уміло замісити методи та прийоми, щоб отримати смачний результат.

Кухар готує кожного дня, бо ми з вами споживаємо їжу щоденно, розуміючи, що це енергія, яка допоможе нам вижити, бути здоровими, надасть силу.

Викладачі або батьки вкладають у нас знання та розуміння життя, щоб у кожного була можливість забезпечити себе, створити свою родину, стати особистістю.

Урок, знання, вміння та навички – поняття, які у суспільстві пов’язуються з освітніми закладами та викладачами. Але ж урок – це поняття набагато ширше, ніж 45 хвилин у школі.

Здається, треба зрозуміти, що урок – це певне завдання, яке ти отримав і виконав швидше або довше, ніж відведено часу. Або взагалі не виконав. А завдання ти можеш отримати від будь-кого, і у першу чергу від своїх батьків або близьких, хто тобою опікується.

Уміти гратись − важливо

Першими на кухні ваших знань з’являться батьки – це вони вчать ходити, говорити, обслуговувати себе. При цьому їх роботу не видно, як ми не бачимо кухаря ресторану, який десь на кухні створює шедеври. Для цього батьки читають книжки про виховання або згадують власне дитинство, намагаючись не повторити помилки своїх батьків, та сподіваються дати своїй дитині найкраще.

Далі на кухню приходять вихователі, які поступово розвивають дитину, крокуючи від простого до складного. Що при цьому роблять батьки? А вони, як і на будь-якій кухні, підтримують порядок та продовжують розвивати дитину. Що найважливіше у цей період? Навчити дитину самостійно себе обслуговувати, навчити її спілкуванню з іншими, навчити гратись та організовувати гру. Чим більше ваша дитина буде гратись самостійно, придумуючи різні ролі та виконуючи їх, тим легше їй буде потім вчитися, бо вона сама себе навчиться організовувати.

Уміти вчитися самостійно

Наступний етап – початкова школа. Дитина любить гратись, і саме у цей період вона усвідомлює, що є знання, які можна отримати тільки тоді, коли ти докладаєш зусиль (дуже корисна навичка у майбутньому для будь-кого, бо усе, що ми робимо у житті, – без зусиль, витрачених нами, не втілиться у результат). Ось тут починається найскладніше, що ті діти, які невпевнені у собі, яким не дали можливості діяти самостійно, якими опікуються через міру (бо він або вона ще маленькі), не можуть здолати саме цей момент у навчанні.

Мрія кухаря – смачно нагодувати, а мрія вчителя, щоб дитина хотіла отримувати знання. Але ж, щоб навчитись читати склад “ма”, комусь треба раз показати – і зрозуміло, комусь – посидіти день, а комусь витратити тиждень або більше. Від чого це залежить? Від особливостей характеру та розвитку дитини, від компетентності того, хто вчить, від самопочуття обох сторін та зовнішніх факторів. Недарма ж кажуть, що якщо хочете, щоб ваша дитина читала, читайте ПОСТІЙНО самі. Якщо я (як вчитель) хотіла, щоб мої учні не смітили на вулиці, то я за будь-яких обставин – не роблю такого. Ми виховуємо своїм прикладом.

Саме у початковій школі треба закласти основи самостійності і відповідальності – це дуже нелегко. І ніякого культу оцінки, а тільки культ знань, умінь та навичок. Чи може це зробити вчитель сам? Ні, бо ці основи закладаються батьками. Так, батьки продовжують виконувати усі функції, про які ми уже говорили, але усвідомлюють, що їх дитина росте, розвивається, тому кожного дня дитина повинна ставати кращою. Чи може допомогти батькам вчитель? Так, він повинен бути компетентним, щоб розставити акценти у розвиткові та поведінці учня та допомогти покращити ситуацію.

Вправлятись, щоб закласти фундамент

Якщо на кухні кілька господинь, то… Навіть пояснювати не треба, що буде суперечка. А учень чи учениця 5-го класу? До розвитку дитини цього періоду долучаються одночасно багато вчителів-кухарів, і кожен вимагає та вчить по-своєму, вважає, що його предмет найголовніший. Чи вони праві? Так, бо ми не знаємо, який предмет стане для когось найважливіший – згадайте себе у дитинстві, як ви обирали професію: чи стали ви тим, ким мріяли? Більшість заперечить, бо життя розпорядилось не так, як ви очікували. Тому готуйте дитину до життя. Інша справа: як? Про інгредієнти, які варто застосувати, треба написати окрему статтю, або й не одну. А коли дитину навчають багато людей одночасно – то суперечка виникає у внутрішньому світі дитини (дорослі, не забувайте про це!).

На цей час учень починає отримувати ґрунтовні основи знань. Вчителі повинні не просто віддати знання, а закласти фундамент – це багато вправ, як у грі на музичному інструменті, та викладання від простого до складного, як у спорті. Батьки – підтримка та контроль. Якщо дитина самостійна та відповідальна, прагне розвиватись, то усі усе зробили правильно. Якщо ж якась складова втрачена, то дитині важко вчитись (наприклад, вона не уміє це робити самостійно), батькам складно, бо треба після робочого дня ще й домашні завдання виконувати, а вчителям, бо дитині на уроках не цікаво – вона не встигає за іншими у процесі навчання. Чи можна виправити ситуацію? Так, знову ж таки треба починати батькам розуміти, у чому помилились або що не дали дитині (і зараз не про матеріальне). Втрачений час не повернеш, але надолужити ще є можливість. Пам’ятайте, що будете ламати по-живому, бо якщо людина лінувалась, то, щоб вона почала працювати, потрібні зусилля саме її, а оточуючі будуть допомагати. З дитиною складніше, бо її балували, а потім перестали – їй складно це зрозуміти.

Вибір у житті

Уявляєте, яка каша звариться до кінця 9-го класу у голові дитини… І ось тут саме той період, щоб усвідомити: ця людина змогла опанувати знання так, що буде здобувати вищу освіту, тому піде у старшу школу, чи усе ж таки знання, уміння та навички так собі, тому варто зосередитись на фізичній праці – і дорога у профосвіту. Цей вибір робить родина. Інколи не хочеться, щоб дитина йшла у коледж, бо розумієш, що у майбутньому вона може не реалізуватись на повну, але вибір зроблено.

Далі у кожного свій шлях, але усі крокують до одного – до майбутньої професії, до роду заняття, чому присвятять життя. Там буде випробування ЗНО. А потім буде зрозуміло, що вчитися у вузі складніше, ніж здавати ЗНО. Усвідомлення, що у вузі ти отримав у більшості випадків теорію, а до практики треба йти самостійно, набиваючи гулі. І це той час, коли ти сам повинен розуміти, що для тебе найважливіше. І найголовніші кухарі твого навчання, батьки, уже розуміють, що зроблено не так, знають, що треба відпускати у вільне плавання у морі життя.

Чи закінчується навчання, коли ти уже йдеш працювати? Ні, бо якщо хочеш чогось досягти, то вчишся далі, змінюєш себе і світ.

Хто формує людину…

За роки виростає дитина, формується людина, усвідомлюється призначення – і усі, хто був дотичним до процесу, відбився у характері людини, діях та поглядах. Як ви думаєте, хто на цій кухні шеф-кухарі? Хто впливає найбільше та керує процесом? Найважливіші уроки – уроки життя, дають батьки, навіть тоді, коли кажуть, що треба тепло одягатись чи виконують разом з тобою зарядку зранку, тоді, коли просять допомогти з домашніми справами чи читають книжку ввечері, тоді, коли не поспішають допомогти з домашнім завданням, а пояснюють кроки, які повинен зробити ти, щоб будь-коли виконати його самостійно.

Вихователь у дитячому садочку, учитель у школі, викладач у вузі – це ті люди, яким треба усвідомлювати, що вони є важливими складовими у долі дитини, і робити усе, щоб не зашкодити, розвивати та удосконалювати, формувати людину.

Чи усвідомлюють батьки та викладачі, яку вони виконують роль у становленні дорослої людини?

 

Вас зацікавить публікація Віти Прачової “10 кроків до продуктивного іспиту: Як прийти на іспит із ясною головою та зберігати продуктивність якомога довше”

Читайте тут https://suto-tc.com/vita-prachova-10-krokiv/

Вірусні програми, якими заражають батьки дітей

Частина 3 (завершення)

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і  педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 

“Вірусні програми, якими заражають батьки дітей” Частина 1
Читайте тут ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-1/

“Вірусні програми, якими заражають батьки дітей” Частина 2
Читайте тут ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-2/

Під впливом величезної кількості інформації, що надходить із усіх боків, дитина розгублюється, у неї виникає боротьба, раз у раз у неї виникають протиріччя, що тягнуть її урізнобіч, у результаті чого вона втрачає власну цілісність і єдність.

Що ж робити? Як нам поводитися, щоб позбавити дитину “вірусів”? 

Напевно, насамперед позбутися нав’язування дитині своїх авторитарних догм і почати просто любити свою дитину.

Підіб’ємо підсумок наших міркувань про те, як це робити, порадами Януша Корчака, у якого звичне поняття “любов до дітей” наповнюється новим змістом.

  1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти, або таким, як ти прагнеш бути. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
  2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, той – третьому, і це незворотний закон подяки.
  3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.
  4. Не стався до її проблем легковажно. Життя дане кожному під його силу, й будь впевнений: воно важке для неї не менше, ніж для тебе, а можливо, й більше, – оскільки в неї немає досвіду.
  5.  Не принижуй.
  6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них, адже сам Господь відвідує батьків у їхніх дітях.
  7.  Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш – але не робиш. Пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.
  8. Дитина – це не тиран, який заволодів всім твоїм життям, і не тільки плід плоті й крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Бог дав тобі на зберігання й розвиток у неї творчого вогню. Пам’ятай, що в батьків росте не “наша”, “своя” дитина, а душа, яка дана на зберігання.
  9.  Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужій дитині те, що не прагнув би, щоб робили власній. 
  10. Люби свою дитину будь-якою – не талановитою, безталанною, дорослою. Спілкуючись із нею, радій, бо дитина – це свято, яке поки з тобою.

Вірусні програми, якими заражають батьки дітей

Частина 2

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і  педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 
“Вірусні програми, якими заражають батьки дітей” Частина 1
Читайте тут ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-1/

Розглянемо інші віруси, які вкрай негативно впливають на дітей

П’ятий вірус: “Не будь успішним!”

Як він виникає? Подібний вірус характерний для батьків-невдах або для тих, хто досяг свого завзятою працею й заплатив за це високу ціну. Все, щоб не зробила дитина, критикують: і навчання у школі, і досягнення в спортивній секції, і домашні справи. Все дитина робить не так. За критикою такі батьки ховають заздрість до своєї дитини.

Як це проявляється в дорослому житті? Людина з таким вірусом усе робить ідеально й прикладає багато зусиль, але коли справа доходить до критично важливого моменту (співбесіда, іспити) – то маленький дріб’язок може перекреслити всі зусилля, бо включається самосаботаж (від неймовірної безпам’ятності до розладу шлунка саме у невідповідний момент). Така людина живе в постійній тривозі й напруженні.

Шостий вірус: “Не роби!”

Як він виникає? Цей вірус передається тривожними батьками. Батьками, які до смерті бояться всього й за себе, і за свою дитину. Такі батьки постійно повторюють: “Не лізь: упадеш!”, “Не ходи туди”, “Не бігай!”, “Не чіпай!”. Якщо це узагальнити, то: “Не роби нічого!”

Як це проявляється в дорослому житті? У людини, що виросла в такій сім’ї, будуть величезні труднощі в прийнятті рішень. Вона живе з відчуттям, що стоїть на одному місці, не рухаючись ні вперед, ні назад, але знайти в собі сили, щоб щось змінити, не може.

Сьомий вірус: “Не висовуйся!”

Як він виникає? Батьки постійно дітям говорять: “Будь скромніше!”, “Не висовуйся!”, “Як тобі не соромно: тебе ж всі бачать!”. У цьому випадку батьки своєю поведінкою доводять дитині наступне: “Я буду терпіти тебе, маля, але знай, що тут ти й твої бажання нічого не варті”. Любов і підтримка буде забезпечена дитині тільки тоді, коли він відмовлявся від свого лідерства.

Як це проявляється в дорослому житті? Сором’язливість, відчуття незручності, непевності, непотрібності, страх ініціативи.

Восьмий вірус: “Ти винятковий!”

Як він виникає? Така програма формується за умов: або якщо в сім’ї постійно підкреслюється винятковість дитини: “Вона в нас обдарована (особлива, виняткова, не як в усіх)”, або ж навпаки, коли підкреслюється те, що дитина «важка», “проблемна”.

Як це проявляється в дорослому житті? Людина з таким вірусом у голові буде почувати себе “білою вороною”, замкненою, відлюдною. Їй буде складно належати до якоїсь групи людей, об’єднаних спільними інтересами.

Дев’ятий вірус: “Тримай дистанцію!”

Як він виникає? Коли батькам бракує часу приділяти увагу своїй дитині. Вони зайняті роботою, кар’єрою або власним здоров’ям, при цьому часто бувають у відрядженнях. Якщо постійно відмовляти в спілкуванні або маніпулювати дитиною, то виникає заборона на близькість, яка супроводжується рішенням: “Для того, щоб захиститься, не випробовувати біль відмови, я буду триматися від тебе подалі”.

Як це проявляється в дорослому житті? У майбутньому така людина буде мати проблеми з вираженням своїх емоцій і з формуванням близьких, довірчих відносин. Про таких людей говорять: “Сухар”.

Десятий вірус: “Не будь здоровим!”

Як він виникає? Подібна заборона передається батьками, які переконані, що дитиною слід займатися тоді, коли вона хвора. Це може відбуватися на свідомому або підсвідомому рівні. Багато батьків шукають соматичні або психологічні проблеми здоров’я у своєї дитини, щоб виправдати свої нереалізовані плани відносно дитини. «Адже Ви знаєте, яка вона слабенька, хвороблива дитина», – говорять вони своїм знайомим і родичам. Природно, дитина робить висновок: «Щоб одержати необхідну мені увагу, треба хворіти».

Як це проявляється в дорослому житті? Людина буде випробовувати нездужання, коли в неї щось не ладиться. Вона живе в стані жалості до себе, непевності, залежності від чужої думки.

Одинадцятий вірус: “Не думай!”

Як він виникає? Батьки просто не дають дитині час подумати: «Не забивай голову непотрібними думками», «Багато будеш знати – скоро зістаришся», «Тобі поки не потрібно цього знати».

Як це проявляється в дорослому житті? У стресовій ситуації людина впадає в ступор і не може знайти рішення, часто перебуває в стані тривоги, не певна у собі, відчуває страх зробити помилку.

Дванадцятий вірус: “Не почувай”

Як він виникає? Ця програма формується такими висловленнями батьків: “Хлопчики не плачуть – будь сміливим!”, “Мені холодно – одягни светр!”, “Я голодний – що ти будеш їсти”. Їхній схований зміст: “Не почувай себе, як ти. Почувай – як я”.

Як це проявляється в дорослому житті? Цей вірус веде до розвитку психосоматичних хвороб, неврозів, панічних атак через подавлені емоції.

Таким чином, нав’язування своїх законів і установок (зараження вірусами), навіть якщо дорослі вважають це абсолютно правильним, часто приводить до виникнення ряду комплексів та зниження самооцінки дитини.

Як поводитися, щоб позбавити дитину “вірусів”, читайте у наступній частині ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-3/

Вірусні програми, якими заражають батьки дітей

Частина 1

Володимир Калошин, кандидат технічних наук, доцент, старший науковий співробітник, почесний професор Аерокосмічної академії України, заслужений працівник освіти України, методист Навчально-наукового центру професійно-технічної освіти НАПН України, полковник у відставці (36 років служби в лавах ЗС) вчений і  педагог. Останні 20 років розробляє теорію і практику позитивного мислення та реалізує її в авторських курсах, періодичних виданнях і книгах.

 

Усе, що досягнуте дресируванням, натиском, насильством, – неміцно, неправильно й ненадійно.
Януш Корчак

Кращий спосіб зробити дітей гарними — це зробити їх щасливими.
Оскар Уайльд

“Я – правий, а вони – ні”, – одна з основ нашого ставлення до людей, світу. Ви пробували визнати себе неправим?.. Навіть сильній людині це складно зробити. Слабкій – це взагалі не під силу. А якщо привселюдно викрити в неправоті – літературні герої з-за цього стріляються прямо на очах!

Ось, в основному, і вся наша мораль. Добро – те, що подобається ОСОБИСТО НАМ. Зло – те, що НАС САМИХ не влаштовує. Ми народжуємо дітей, цілком ігноруючи спроби, якого б то не було головного мозку, втрутитися в цей процес. А потім усе життя складаємо для них гарні докази, принципи й вимоги, використовуємо “прописні істини” – аби тільки жити не заважали!

Ми починаємо вірити, що маля повинно спати тоді, коли МИ цього прагнемо (немає картини приємнішої, ніж спляча дитина!). Вважаємо, що вона не повинна плакати і взагалі подавати голос (принадність – її й не чутно!). Впевнені, що вона повинна їсти те й стільки, скільки НАМ потрібно (чудо – який апетит!). А пізніше – думати так само, як ми (увесь у мене!). І робити тільки те, що ми скажемо, і бажано з незмінним вдячним ентузіазмом (слухняна і поважна – зразкова дитина!). Ми живемо, як самі того прагнемо – за двох: і за себе, і за дитину.

Наші ЛЮБОВ і ТУРБОТА – у більшій частині наші ж страхи, занепокоєння, нав’язливі переконання й спроби бути гарними батьками. Вони мають украй мало спільного з нормальним, вільним і щасливим життям, і майже нічого з бажаннями й планами самих дітей.

Саме тому за двадцять років дорослішання багато хто з нас розгубив багато чого людського: відкритість світу, інтерес до життя, довіру, товариськість, володіння цим світом, здатність навчатися, бажання вчитися, здатність дивуватися й радіти.

І ось на Землю приходить чоловічок, живий, відкритий, чистий, стоїть на вершині дитинства. Ой, як же не пощастило йому. Чому? Адже рядом – ми: суспільство, батьки переповнені різними стереотипами, міфами, прописними істинами, якими, як вірусами, заражаємо дітей.

Розглянемо їх детальніше.

Перший вірус: “Не живи”

Як він виникає? Мати може крикнути в розпачі маленькій дитині щось на кштальт: ”Краще ти б не народилася!”, ”Через тебе в мене життя наперекосяк!”, ”Очі б мої на тебе не дивилися!”, ”Щоб ти скрізь землю провалився”, ”Мені не потрібний такий поганий хлопчик!”.

Навіть якщо це не вимовляється, це постійно повідомляється дитині мімікою, настроєм, жестами, позою й іншими способами. Такі послання дитині рівносильне наказу: ”Не живи!”

Як це проявляється в дорослому житті? У людини виникає почуття власної непотрібності, розчарування в собі, апатії й бажання ризикувати життям або навіть померти.

Другий вірус: “Не будь собою!”

Як він виникає? Коли батьки прагли хлопчика, а народилася дівчинка (або навпаки), то батьки можуть, наприклад, заохочувати в дівчинці хлопчачу поведінку, і вона буде пишається тим, що все життя сама виконує складну роботу, не довіряючи турботу про себе нікому. Цей вірус також з’являється і тоді, коли дитину порівнюють із іншим: ”Ось Маша відмінниця, а в тебе одні трійки”.

Як це проявляється в дорослому житті? Відчуття провини, розчарування в собі, почуття власної незначності, бажання постійно отримувати схвалення й одночасне самозасудження, відсутність життєвої енергії, відсутність бажань.

Третій вірус: “Не будь дитиною!”

Як він виникає? Якщо батьки самі себе почувають дітьми, живуть у світі власних почуттів і емоцій, тому часто попадають у конфліктні ситуації, закохуються, часто змінюють роботу, не несучи відповідальності за свої вчинки, то вони своєю поведінкою якби говорять: ”Тут є місце для одного маляти, й це маля – я”. На словах це звучить так: ”Ти вже великий, щоб …”, ”Не будь дитиною!”, ”Ти що маленький!”.

Як це проявляється в дорослому житті? Недовіра, бажання проконтролювати інших, зайва відповідальність, невміння розслабитися, напруга, страх втрати.

Четвертий вірус “Не рости!”

Як він виникає? Батьки вважають, що коли їх дитина виросте, то вони стануть старими й нікому непотрібними, тому будь-яка активність із боку дитини сприймається як загроза сенсу їхнього життя. Улюблені фрази таких батьків: ”Ти ще маленький!”, ”Ось коли виростеш!”, ”Це тільки для дорослих!”.

Як це проявляється в дорослому житті? Безвідповідальність, нездатність ухвалювати рішення, непевність, вина за свої рішення, страх невідомості, страх втрати близьких.

Про ще вісім вірусів читайте у наступній частині ==> https://suto-tc.com/virusniprogramu-2/

#сутопроінсайт2021 - Другий безкоштовний онлайн-інтенсив для освітян "НОВЕ ОСВІТНЄ НОРМАЛЬНЕ: 4D" 17-18 травня 2021РЕЄСТРАЦІЯ (безкоштовно)